Штучне роїння.

Штучного роїння досягають розподілом бджолиної сім'ї з метою збільшення пасіки без зниження медозбору й проведення планомірної племінної роботи. Усі способи штучного роїння ґрунтуються на використанні умовного рефлексу бджіл повертатися на колишнє місце.

Перший спосіб. Використання відводків з перезимованими матками в нуклеусах. Перевага цього способу полягає в тому, що нова сім'я починає швидко розвиватися за рахунок встановлення в її вулик зрілого розплоду іншої сім'ї. Сім'я міцніє за короткий час і добре працює під час головного узятку.

Другий спосіб. Розподіл сім'ї навпіл. Із сильної сім'ї переставляють половину гнізда з розплодом, медом і пергою в порожній вулик. Додають рамки із сушшю і штучною вощиною. Вулики закривають і ставлять з обох боків від того місця, де раніше стояв вулик материнської сім'ї. Відстань між ними — 0,5 м. Льотні бджоли рівномірно розподіляться в обидва вулики. Напрямок і рівень льотків повинні відповідати положенню колишнього вулика.

Важливо, щоб розподіл бджіл за вуликами вийшов рівномірним. Якщо в якийсь із них потрапляє більше бджіл, то вулик відсувають трохи далі з невеликим розворотом льотка вбік від колишнього положення.

Через 2—3 години безматочній сім'ї дають матку в клітці. Увечері обидві сім'ї підгодовують цукровим сиропом. Потім вулики щодня відсувають один від одного на відстань від 30—40 см до 4— 5 м.

Третій спосіб. «Наліт» бджіл на матку. Спосіб ефективний при діленні сімей, що почали роїтися.

У теплий сонячний день у сильній сім'ї відбирають матку разом з 2—3 рамками розплоду й поміщають їх у новий вулик. У гніздо між розплодом ставлять 1—2 рамки суші, з країв — рамки зі штучною вощиною. Старий вулик переносять на інше місце, а на його місце — новий. Льотні бджоли обов'язково повернуться на колишнє місце, до своєї матки, і залишаться в новому вулику. У старому вулику залишаться тільки молоді бджоли, яким дають запасну матку або зрілий маточник. Молодим бджолам дають воду до появи льотних бджіл.

Четвертий спосіб. Спосіб збірних відводків. Його суть полягає у формуванні відводків за рахунок молодих бджіл і печатного розплоду декількох сімей. Необхідно простежити, щоб у сформоване гніздо не потрапила матка з якої-небудь сім'ї. У гніздо з 5—7 рамок поміщають запасну матку, утеплюють його й установлюють вулик на новому місці. За розвитком молодої сім'ї ретельно стежать.

Завдання 2. Ознайомитися з основними принципами запобіганню роїнню.

У техніці утримання й розведення бджіл існують необхідні заходи, що запобігають роїнню бджіл Вони містять у собі комплекс прийомів, основні яких подані нижче.

1. Необхідність своєчасного відбору із сімей «безробітних» бджіл. З них і зрілого розплоду формують відводки, які використовують для посилення сімей і для нарощування бджіл до головного взятку.

2. Утримання якісної плідної матки, що відрізняється високою яйценосністю, забезпечить завантаженість великої кількості бджіл у вихованні розплоду.

3. Проведення систематичного відбору й розмноження високопродуктивних, не схильних до роїння бджолосімей.

4. Максимальне завантаження бджіл роботою (до появи ройового інстинкту) з будівництва нових стільників і збирання нектару.

5. Забезпечення бджолосім'ї добрим узятком, використання кочівлі пасік, недопущення безузяткових періодів.

6. Утримання сім'ї у вуликах великого розміру, своєчасне розширення гнізда, затінення вуликів, у спекотні дні посилення вентиляції.

7. Використання маток не старше двох років, тому що сім'ї зі старими матками частіше починають роїтися.

8. Заміна бджіл роїстих порід (кубанські, середньоросійські, аборигенні) незлобивими й нероїстими (карпатські або гірські сірі кавказькі).

Іноді на пасіці може трапитися одночасне роїння десяти-п'ятнадцяти сімей, що називається ройовою гарячкою. У такі звальні рої потрапляють також спокійні сім'ї, які є племінним матеріалом, що призводить до порушення обліку. Щоб уникнути наслідків ройової гарячки, потрібно вживати відповідних заходів.

Завдання 3. Ознайомитися з основними принципами головного узятку

Для того щоб одержати за час медозбору максимум товарного меду, бджоляр повинен вивчити рослини, що забезпечують головний медозбір у цій місцевості, заздалегідь знати їхні масиви, строки цвітіння й віддаленість від пасіки. При наближенні медозбору вся робота бджоляра повинна бути зосереджена на завершенні підготовки сімей до головного взятку. Нижче подаються ті правила, яких повинен дотримуватися бджоляр до й під час головного взятку.

1. До початку медозбору всі бджолині сім'ї повинні бути в нероїстому стані й займати всі рамки нижнього корпусу й надставок. У таких сім'ях є повне «укомплектування»: є кому і збирати нектар, і переробляти його на мед.

2. Бджоляр повинен стежити за наявністю в гніздах вільних чарунок для складання нектару, тому що до переробки його на мед бджоли заповнюють нектаром чарунки тільки на 1/3 частину.

3. До початку головного взятку повинна закінчуватися робота з підсилення основних сімей резервними. У разі потреби об'єднують слабкі сім'ї, створюючи сильну.

4. Забезпечують постійну вентиляцію гнізд для випаровування зайвої вологи при переробці нектару на повноцінний мед.

5. Для підтримання робочого стану сімей вчасно відкачують зрілий мед з верхніх корпусів і магазинів. Великі запаси зрілого меду й брак вільних чарунок знижують робочу активність бджіл, що, відповідно, призводить до неповного використання взятку.

Так, при взятку до 4 кг на день бджолосім'я заповнює другий корпус за тиждень. При взятку вище 4 кг доцільно поставити новий корпус або надставку на 1—2 дні раніше.

Якщо сім'я почала роїтися саме на період головного взятку, слід знищити маточники й значно розширити обсяг гнізда.

У 12-рамковому вулику надставляють другий корпус або магазинну надставку, у лежаку додають рамки до повного комплекту вулика, у багатокорпусному вулику корпуси з розплодом ставлять униз, а із сушшю й вощиною — наверх.

Існує кілька способів запобігання ройовому стану, які використовують по-різному, орієнтуючись на умови медозбору. В одних випадках дають сім'ї відроїтися, а потім рій повертають сім'ї, знищивши при цьому всі маточники. Цим прийомом користуються при доброму взятку, що вже почався. В інших випадках, якщо рої вийшли за кілька днів до медозбору, з'єднують по 2—3 рої у великі рої-медівники.

У період слабкого взятку в сім'ї, що підготувалася до роїння, видаляють матку, а через 6—7 днів вирізують маточники, залишивши один для виведення молодої матки. У цьому випадку ліквідується ройовий стан і припиняється вигодовування розплоду, за рахунок чого збільшується нагромадження меду у вуликах. У сім'ях, що мають відводок з маткою помічницею, у других корпусах 12-рамкового вулика доцільно приєднати відводок (незалежно від його сили) до сім'ї, інакше важко буде під час медозбору перевіряти нагромадження меду й відбирати його з сім'ї у нижньому корпусі.

Якщо відводок з маткою-помічницею організований в окремому сусідньому вулику, бджоляр вирішує питання про його приєднання або самостійну його роботу на медозборі залежно від своїх планів і завдань пасіки.

Основну сильну сім'ю і добре розвинений відводок з 10—11 густо вкритими бджолами рамками при 6—7 рамках розплоду можна не об'єднувати, тому що окремо вони принесуть більше меду, ніж після приєднання. Такі відводки з матками-помічницями до осені стануть сильними сім'ями, і ними заміняють погані сім'ї або приєднують їх до ослабілої, виділивши зайвих маток у нуклеуси. Якщо сім'я або відводок не набрали достатньої сили для самостійного використання медозбору, перед головним узятком їх об'єднують.

Для приєднання відводка до сім'ї у вуликах-лежаках виділяють одну з маток (краще стару) з двома рамками розплоду із бджолами й 1—2 рамками з кормом у нуклеус до однієї з бічних стінок вулика із запасним льотком. їх відокремлюють глухою перегородкою. Того ж дня увечері перегородку піднімають для проходу бджіл з одного відділення в інше, а наступного дня її забирають зовсім.

Для приєднання до сім'ї відводка, організованого у верхньому корпусі стандартного вулика або в сусідньому вулику, за кілька днів до об'єднання поступово повертають відводок, добиваючись однакового напрямку льотків сім'ї та відводка. Бджоли швидко звикнуть до нового положення льотка.

Після цього стару матку видаляють у нуклеус в окремий вулик, розрахований на кілька нуклеусів, а кути полотнинок загинають, утворюючи таким чином прохід для бджіл.

На підготовлений нижній корпус після літання бджіл ставлять корпус без дна з відводком і його маткою. Наступного дня загороджувальну полотнинку забирають. Обов'язково слід перевірити, чи не заклали бджоли норицеві маточники у відділенні, позбавленому матки, і знищити їх, якщо в іншому відділенні матка ціла.

Наступне найважливіше завдання бджоляра — підготовка гнізд до майбутнього взятку й забезпечення місця для нього.

Бджоли складають запаси меду вгорі, ззаду і з боків розплоду, утворюючи своєрідний купол над ним і біля нього, і одночасно розміщують його якнайдалі від льотка, щоб уникнути злодійства.

Для випаровування з нектару води й переробки його на мед бджоли розміщують узяток спочатку у вільних чарунках біля розплоду й тільки після згущення переносять на рамки, виділені для кормових запасів. Тому велика кількість вільних стільників у гнізді забезпечить розміщення бджолами свіжого нектару, для якого потрібно більше місця, ніж для зрілого меду. Для перетворення нектару на мед потрібно 5 діб.

Брак вільних чарунок знизить роботу бджіл і, отже, прибутковість пасіки. Тому бджоляр повинен знати кількість принесеного на день нектару й необхідну для його складання кількість стільників (табл. 1). З таблиці видно, що при взятку 8 кг на день для розміщення його в гнізді бджолам потрібно більше 6 стільників, а при надходженні такої кількості протягом 6 днів — 24 стільники.

Крім того, необхідні також стільники для складання зрілого меду і для вирощування розплоду.

Тому бджоляр повинен забезпечити своїх бджіл великою кількістю стільників. Необхідно також пам'ятати про майбутню зимівлю й подбати про наповнення медом кращих рамок для зимового гнізда бджіл.

У вуликах-лежаках більшу частину меду бджоли складають за розплодом, у глибині вулика. Тому в найбільш віддаленому від льотка місці ставлять відбудовані білі стільники, потім коричневі і світло-коричневі, частково зайняті пергою, поруч із ними — рамки зі зрілим печатним розплодом, чарунки якого заливатимуться медом у міру виходу розплоду, потім рамки з молодшим розплодом і ближче до льотка — відкритий розплід і засів, а також 1—2 рамки для накриття. У двокорпусних вуликах бджоли спочатку наповнюють рамки верхнього корпусу.

Таблиця 1.

Потреба бджіл у стільниках при різній силі взятку.

Взяток у день (кг)	Потрібно стільників		Заповнення медом (дн.)
	на 1-й день узятку	на 6-й день узятку	1-й корпус	2-й корпус
0,5	0,4	1,5	74,9	-
1,0	0,8	3,0	35,5	-
2,0	1,6	6,0	15,8	-
3,0	2,4	9,0	9,9	-
4,0	3,2	12,0	6,0	-
5,0	4,0	15,0	-	12,0
6,0	4,8	18,0	-	9,3
7,0	5,6	21,0	-	7,4
8,0	6,4	24	-	6,0

Забезпечити бджіл достатньою кількістю стільників до настання головного взятку можна перестановкою корпусів: верхній корпус, зайнятий відкритим розплодом і знову відбудованими стільниками, ставлять униз, а нижній, з якісними світло-коричневими стільниками, частково заповненими залишками печатного розплоду й невеликою кількістю перги (сильно забиті пергою стільники видаляють), ставлять наверх. Після такої нескладної перестановки корпусів матка продовжує яйцекладку в нижньому корпусі, а у верхньому бджоли заповнюватимуть нектаром і медом чарунки суші й ті, що звільнилися від розплоду.

Бджоли під час медозбору прагнуть потовщувати верхні ділянки стільників, заповнювані медом, особливо в тих рамках, які розташовані поруч зі штучною вощиною.

Щоб цього не відбувалося, рамки з невідбудованою штучною вощиною краще видалити із гнізда, передавши їх у нуклеуси й відводки, де їх добудують. Замість них поставити повністю відбудовані стільники між рамками розплоду або з країв гнізда. Якщо до головного взятку вулики сімей уже заповнені медом з ранніх медоносів, цей мед відбирають із гнізд для відкачування, крім рамок з відкритим розплодом, які не можна відкачувати. Такі рамки відзначають для себе, щоб при збиранні гнізд на зиму видалити їх.

Мед з ранніх медоносів (верба, суріпиця, гірчиця й ін.) малопридатний для зимівлі бджіл через ранню кристалізацію у стільниках або через ранній збір паді.

До цвітіння основних медоносних рослин бджоляр повинен переконатися в наявності в цій місцевості культурних дикорослих медоносів, від яких залежатиме продуктивність узятку й доцільність кочівлі пасіки.

Площі з медоносом повинні знаходитися в радіусі польоту бджіл (2—2,5 км). Бджоляр повинен також знати час цвітіння перших медоносів, з яких до настання головного взятку можна зібрати достатню кількість меду.

На період головного взятку сильні бджолосім'ї можуть зібрати багато меду тільки в тому випадку, якщо джерело взятку знаходиться на відстані 1— 1,5 км від пасіки.

Віддалення від пасіки основних медоносів на відстань більше 3-х км зменшує збір меду на 70 %. Тому для забезпечення доброго медозбору й запилення рослин бджолярі перевозять сім'ї бджіл до масивів квітучих медоносів. Але й тут бджолярі враховують корисну площу ділянки, близькість сусідніх пасік, силу сімей, нектароносність тієї або іншої культури тощо.

Великі ферми на період головного медозбору краще поділити на пасіки завбільшки 50—60 сімей кожна.

При недостатній кормовій базі можна збільшити медозбір, поділивши пасіку на дрібні групи по 20—40 сімей, одночасно застосовуючи своєчасну кочівлю на кращі за медозбором місця. Забезпечення бджіл безперебійною роботою — основне завдання бджоляра в цей період.

Огляди гнізд припиняються, але якщо виникає необхідність, їх проводять у вечірній час, коли літання бджіл закінчилося. Бджоляр повинен постійне уважно спостерігати за літанням бджіл, поведінкою біля льотка, щоб вчасно усунути причини, які знижують роботу бджіл. У спекотний час, щоб забезпечити кращу вентиляцію у вулику, розширюють льотки на весь просвіт; якщо у вулику все ще задушливо, піднімають передню частину корпусу над дном на клини й затінюють південну стінку вулика щитами або гілками.

Після літання бджіл перевіряють ступінь заповнювання рамок медом у магазинах і корпусах. При сильному медозборі другі корпуси можуть уже наповнитися, а інтенсивний узяток — ще тривати Тоді ставлять третій корпус між нижнім і верхнім, а на багатокорпусні вулики — додаткові надставки.

При відсутності запасних корпусів постійне відбирають рамки зі зрілим медом і негайно заміняють їх сушшю або викачаними рамками, що стимулює бджіл до продовження активної роботи.

Перевозять бджіл на нові ділянки за 2—3 дні до початку масового цвітіння медоносів.

Під час кочівлі необхідно контролювати стан бджіл. Щоб їх не запарити, у гніздах залишають тільки зрілий густий мед, тому що наприскування сприяє нагромадженню зайвої вологи у вулику, а ще й при поганій вентиляції взагалі призводить до загибелі всієї сім'ї. Усі багатомедні рамки й свіжозбудовані стільники із гнізд видаляють. Для того щоб рамки в дорозі не розгойдувалися, між ними вставляють бруски, а самі рамки скріплюють рейками. Утеплення й стелини знімають, льотки закривають ґратами, а вентиляційні отвори повністю відкривають.

Бджолосім'ї перевозити краще вночі, на будь-якому транспорті. Для амортизації під вулики кладуть підстилку (солому, хмиз тощо). Вулики ставлять рамками проти напрямку руху.

Вулики встановлюють на заздалегідь приготовлені кілочки й відкривають льотки. Уранці проводять контрольну перевірку, розширюють гнізда. Обов'язково забезпечують бджіл водою. Намет або легку будку для себе встановлюють осторонь від пасіки.