Виведення маток
На будь-якій пасіці продуктивність сімей, начебто й однакових за силою, буває різною. В окремих сімей підвищений медозбір спостерігається щорічно, в інших — ні.
Набір окремих характерних рис у роботі й поведінці різних сімей обумовлений спадковістю, що передається бджолам через маток, трутнів і бджіл-годувальниць. Ці якості можуть змінюватися під впливом зовнішнього середовища й умов утримання, будуть з'являтися цілком нові, які передадуться майбутнім поколінням. Тому для одержання високопродуктивних бджіл з якостями, що оптимально відповідають умовам зовнішнього середовища, бджоляр повинен уміло підбирати маток і трутнів.
Особливої уваги повинні заслуговувати ті сім'ї і матки, які мають високу продуктивність, несхильні до роїння; незлобиві, зимостійкі, стійкі до захворювань, здатні швидко розвиватися тощо. Плідність маток, звичайно, неоднакова. Найбільш високоплідними вважаються матки італійської золотавої раси (3—4 тисячі яєць на добу) і абхазької популяції сірої гірської кавказької раси, за ними йдуть матки середньоросійської лісової і далекосхідної бджоли. Малоплідними вважаються матки, яйценосність яких не перевищує 1500 яєць на добу. Плідність маток залежить також від умов, у яких вони вирощувалися. Шляхом поліпшення умов утримання, організації масового відбору й вибракування слабких сімей можна значно підвищити продуктивність бджіл, наявних на пасіці.
Найкращі сім'ї виділяють в особливу групу й уважають племінними. У них виводять маток, трутнів і формують відводки. Щоб уникнути родинного схрещування маток і трутнів, що призводить до виродження й ослаблення бджіл, через кожні 2—3 роки на пасіку завозять маток з передових пасік, віддалених від цієї як мінімум на 10 км. Це робиться шляхом обміну кращими матками або повноцінними сім'ями. Відстаючі сім'ї доцільніше замінити відводками від племінної групи, ніж поміняти їхніх маток на племінні. Хороші матки, потрапляючи в погані сім'ї, не зможуть виявити всі свої якості, тому що виховувати личинок з яєць будуть бджоли поганої якості. Живе матка до 5 років і більше, найвищий процент її яйценосності припадає на перші 2 роки, на 3-й рік життя вона відкладає яєць уже на 50 % менше, ніж у 1 -ий. Чим старша матка, тим менше вона відкладає якісних яєць і більше — незапліднених. Ще один недолік старої матки: після взятку вона припиняє відкладення яєць, внаслідок чого на зимівлю йде менше молодих бджіл, що негативно позначається на силі сім'ї навесні. Щорічна зміна маток дозволяє вберегти сім'ї бджіл від роїння й максимально використати медозбір.
У природних умовах налічується три основні причини виведення маток бджолами. Бджоли виводять нову матку тільки тоді, коли стара гине. Вони закладають норицеві маточники на стільнику. Іноді вони самі позбуваються старих маток шляхом тихої зміни. Бджоли виховують одну-дві личинки для одержання матки, як правило, не на центральних рамках з розплодом, а на крайніх. Досить часто бджоли знищують ці маточники для того, щоб звести їх знову. І третя причина — підготовка сім'ї до роїння, коли бджоли з інтервалом у кілька днів закладають маточники на ребрах стільників, у вільних просторах між бічними планками рамок і стільників, а також у середині стільників, якщо в них є вільні проходи, зроблені бджолами. Ройові маточники мають правильну жолуде-подібну форму й розташовуються прямовисно (рис. 1).
Рис. 1 Ройові маточники.
Досить часто бджолярі користуються ройовими маточниками, отриманими в сильних, високопродуктивних сім'ях, для зміни маток і розмноження сімей. Сьогодні ж на всіх пасіках застосовують штучне виведення маток, що дозволяє одержувати їх у запланований термін, у необхідній кількості й від кращих сімей.