Утеплення гнізд.

Успіх зимівлі багато в чому залежить від утеплення гнізд. Це особливо важливо в холодні зими, коли без належного утеплення бджоли можуть або загинути, або ослабнути. Бджоли можуть боротися з холодом, але при цьому споживатимуть більше корму, порушиться режим харчування, і їхні кишечники переповняться задовго до закінчення зимівлі. Внаслідок занепокоєння бджіл і високої температури всередині клуба матка може дуже рано, ще в грудні, відкласти кілька десятків яєць, бджоли почнуть виховувати личинок, спокій бджіл порушиться й клуб стане менш щільним. Тепле повітря всередині клуба насититься водяними парами, за межами клуба температура у вулику близька до температури повітря в приміщенні, де зимують бджоли, і може бути + 10 °С і нижче, залежно від температури повітря поза вуликом. Волога з повітря конденсуватиметься в найхолоднішому місці вулика, з'явиться роса, а при негативних температурах — іній і лід. Утворення крижаної кірки всередині вулика порушить обмін повітря, і бджоли загинуть.

Досвідчені бджолярі заготовлюють спеціальні подушки або солом'яні й очеретяні мати завтовшки від 5 до 10 см. Утеплення має бути пористим, здатним пропускати вологе повітря з вулика. Утеплювати гнізда починають під час попереднього складання гнізд на зиму, а після остаточного складання гнізд або коли в сім'ях уже немає розплоду, вулики утеплюють повністю. Верхні льотки закривають, під стельове утеплення укладають аркуші газетного паперу в 2—3 шари й залишають запрополісовані полотнинки. Все це добре затримує тепло, поки сім'ї залишаються на пасіці до збирання на зиму. У зимівнику аркуші газетного паперу й запрополісовані полотнинки видаляють.

Залежно від того, де відбуватиметься зимівля бджіл, робиться відповідне утеплення. При зимівлі на волі гніздо бджіл розташовують у центрі вулика й з обох боків рамок вставляють діафрагми (вставні дошки). Між діафрагмами й стінками вулика поміщають щільні бічні подушки завтовшки 40—50 мм, а порожній простір, що залишився, заповнюють утеплювальним матеріалом (листям, дрібною стружкою, кострицею) у мішках, набитих не дуже туго.

Зверху рамок кладуть поперечні планки завтовшки 8—10 мм, для того щоб бджоли могли переходити під час зимівлі з вулички у вуличку. На планки кладуть чисту полотнинку або мішковину, а зверху неї — подушку завтовшки 10 см і більше, набиту сухим пористим матеріалом для того, щоб протягом усього холодного періоду тепле вологе повітря вулика могло поступово виходити через цей матеріал, не охолоджуючи гнізда. Туго набита подушка утрудняє рух повітря, але якщо вулик зимує з верхнім відкритим льотком, подушку можна набити туго. У цьому випадку добре класти зверху рамок дерев'яну стелю, яка щільно змикається, з дощечок завтовшки не більше 10 мм.

При утриманні бджіл у зимівнику з температурою вище 0 °С гнізда утеплюють так: відсувають їх до однієї стінки вулика, до крайньої рамки приставляють діафрагму, вільний простір між діафрагмою і стінкою вулика в середніх і сильних сім'ях нічим не заповнюють. Бджоли можуть купчитися у вільній частині вулика, якщо в гнізді їм буде задушливо. На рамки кладуть дощечки або полотнинку, а зверху — пухку набиту подушку завтовшки 50—60 мм. Вентилятори в кришці вулика відкривають, на них надягають металеву сітку. Відкривають верхній і нижній льотки. На початку зимівлі їх скорочують так, щоб змогло пройти тільки кілька бджіл. Залежно від перепадів температури в зимівнику розмір льотка зменшують або збільшують. Вплив зовнішньої температури можна регулювати, змінивши діаметр вентиляційних труб.

При встановленні в зимівник з високою температурою (З °С і навіть 5—6 °С) середніх і сильних сімей знімають стельову подушку. Так само чинять, якщо бджоли шумлять у зимівнику, при цьому верхній і нижній льотки відкривають якомога ширше. Приміщення, де температура повітря опускається нижче 0°, утеплюють так само, але під підлогу вулика додатково кладуть подушку. Зовнішній захист вуликів може бути менш ретельним, ніж при зимівлі на волі.

Завдання 2. Освоїти основні принципи зимівлі бджіл на волі

У цього способу є великі переваги: бджолині сім'ї вільно забезпечуються достатньою кількістю свіжого повітря і їм надається можливість обльоту взимку або рано навесні в тихі сонячні дні.

Але є тут і свої недоліки. При відсутності снігу або недостатньому сніжному покриві холодні вітри сильно охолоджують гніздо вулика, великі морози потребують від бджіл більшої витрати енергії, що призводить до збільшення споживання корму для підтримання тепла у вулику.

Бджоли з'їдають на волі (у холодних приміщеннях) на 3—4 кг меду більше, ніж у зимівниках з рівною температурою.

Особливо погано переносять бджоли різкі коливання температури, що викликають утворення вогкості у вуликах. При цьому краплі води можуть замерзати на стінках, стелі або дні, утворюється крижана кірка навколо клуба, що призводить до загибелі бджіл. Вогкість у вулику призводить до розвитку цвілі на стінках і рамках, до псування корму.

Організація зимівлі на волі потребує додаткових пристосувань для утеплення вуликів. Рекомендується пасіку ставити в місцях, захищених від сильних вітрів, або будувати захист для кожного вулика окремо. Наприклад, прибудування до льотка захисних дощечок сприяє збереженню тепла у вулику. Дощечка ставиться похило до передньої стінки, закриваючи льоток спереду, з боків її залишаються проходи для вильоту бджіл у теплу погоду. Ці щитки служать також захистом від нападу птахів, що поїдають бджіл. Наприклад, синиці сідають на прилітні дошки й, постукуючи об них дзьобами, виманюють бджіл, які у відповідь на стукіт виповзають із льотків. При великому скупченні синиць на пасіці бджолиним сім'ям можуть бути завдані великі збитки.

Там, де взимку випадає багато снігу, позитивні результати дає зимівля бджіл під снігом. Вулики закривають снігом повністю й тільки весною звільняють передні стінки. Для зменшення вогкості у вуликах скорочують верхні й нижні льотки. Добові коливання температури зовнішнього повітря не позначаються на вуликах, засипаних снігом. При морозах, що досягають -30 °С, температура під снігом складає -2—4 °С. Це робить зимівлю під снігом схожою на утримання бджіл у зимівнику. Обмін повітря у вулику відбувається регулярно, тому що сніг добре пропускає повітря, необхідне бджолам. Зимівля під снігом проходить успішно в районах, де стоять морозні, без відлиг зими з великою кількістю снігу.

У районах, де взимку нерідко бувають відлиги й снігу небагато, залишати бджіл на зиму під снігом ризиковано. При відтаванні й повторних морозах він утворює крижану кірку, яка не пропускає повітря.

При зимівлі на волі вулики із бджолами переносять у захищене від вітрів місце, ставлять на товстий шар підстилки із сіна або соломи й накривають зверху і з боків гілками, сухим листям, соломою. Передню стінку залишають відкритою. Особливо стежать за тим, щоб у вулики не проникали миші.

На півдні, де бджоли можуть облітатися серед зими, гнізда ретельно утеплюють зверху і з боків. Одностінні вулики доцільно обшити солом'яни­ми матами.

На період осінньої несприятливої погоди рекомендується бджолині сім'ї тимчасово віднести в приміщення. Без цього в роки, коли осінь холодна й вітряна, а перша половина зими безсніжна, можна загубити бджіл.

Коли встановлюється стійкий сніжний покрив (-2—3 °С), бджіл виносять на волю для зимівлі під снігом. При сильних морозах забирати їх під сніг небезпечно. Розчищають площадку від снігу, у чотири ряди кладуть лаги (тонкі колоди) для захисту від весняної вогкості, накривають шаром соломи в 0,5 м і встановлюють на них вулики у два ряди, впритул один до одного, льотками всередину. Вулики щільно обкладають зверху і з боків шаром соломи завтовшки в 0,5 м. Після цього їх засипають снігом на 0,5 м. За зиму товщина сніжного покриву збільшиться.

Завдання 3. Вивчити правила догляду за бджолами в зимовий період

У випадку зимових відлиг температура в зимівнику може піднятися вище 3—4 °С тепла, що викличе занепокоєння бджіл. Такі температурні перепади особливо шкодять бджолосім'ям, що утримуються в надземних зимівниках з поганою вентиляцією або в приміщеннях, де вулики складені таким чином, що бджоли не мають можливості вилетіти з них.

Зазвичай бджоли краще переносять тимчасові зниження температури, ніж її підвищення. Температура вище +8 °С викликає розпад клуба, масовий вихід сімей з вуликів і неминучу їх загибель. З настанням відлиги необхідно відвідати зимівник і перевірити, чи не тривожаться бджоли.

Із середини січня або початку лютого (залежно від району) зимівник відвідують двічі-тричі на місяць. До цього часу відновлюється життєдіяльність бджіл, матки починають яйцекладку. Сонячні промені вже починають прогрівати зимівник, тому потрібна його посилена вентиляція, а іноді й охолодження.

У дахах збільшують вентиляційні отвори, розширюють льотки вуликів. У бджіл, що зимують на волі, звільняють нижній льоток від підмору й розширюють усі льотки. У цей час можна виявити понос у бджіл, викликаний браком кормів або їхнім псуванням.

Входити в зимівники потрібно обережно, не турбуючи бджіл і прислухаючись до їхнього шуму. Якщо шуму немає, можна говорити про добрий стан зимуючих бджолосімей. Підвищений гул у приміщенні повинен насторожити бджоляра — це свідчить про занадто низьку або високу температуру. Підвищений шум в окремих сім'ях також повинен привернути увагу бджоляра.

У зимівнику користуються ліхтарем із червоним склом або неяскравими, пофарбованими в червоний колір лампочками.

Спочатку обстежують підлогу зимівника на наявність на ній підмору. Мертві бджоли зазвичай накопичуються в знижених місцях. Підмор на підлозі вказує на занепокоєння бджіл, причину якого необхідно з'ясувати й усунути. Потрібно прослухати всі бджолині сім'ї, обходячи вулик за вуликом уздовж рядів, одночасно оглядаючи передню стінку й льоток кожного вулика: чи не виходять із льотка бджоли, чи немає слідів поносу на передній стінці біля льотка, чи немає слідів мишей — калу, обезголовлених бджіл. Визначити стан бджіл можна в такий спосіб: підійти до вулика, прикласти вухо до передньої стінки або льотка і вслухатися. Якщо доноситься тихий, немов віддалений гул бджіл, це означає, що сім'я зимує нормально. На легкий стукіт по стінці вулика вона відповість рівним і дружним шумом, який незабаром стихне. У сім'ях, у яких недостатньо кормових запасів, чутний ніби слабкий шелест крил, що нагадує шелест сухого листя. Таке саме враження буде, якщо взяти невеликий шматочок паперу, пом'яти його й піднести до вуха. При легкому стукоті по стінці вулика шум, що нагадує шелест сухого листя, трохи підсилюється. Якщо чується недружний гул, причому виділяються окремі звуки, що нагадують жалібне виття, — у вулику немає матки. Постукувати по вулику зігнутим пальцем, ніби даючи щигля, не рекомендується, тому що це турбує бджіл.

Якщо на дні вулика й у льотку накопичилося багато підмору й сміття, потрібно прочистити льоток, щоб поліпшити вентиляцію вулика. Якщо бджоли зимують нормально, можна чистити льотки протягом зими не більше двох разів (наприкінці січня— лютого й напередодні виставлення бджіл). Роблять це гачком із дроту. Підмор вигрібають через льоток, збирають його в спеціальний ящик і згодом спалюють. При цьому враховують кількість підмору в кожній сім'ї. За даними обліку підмору навесні можна судити про зимостійкість кожної бджолиної сім'ї. Якщо підмору в окремих вуликах виявиться багато, це викликає припущення про хворобливий стан сім'ї.

Додатковим способом спостереження за ходом зимівлі бджолиних сімей є використання так званих контрольних аркушів. Аркуші паперу завдовжки 50 см і завширшки, як нижній льоток, кладуть на дно вулика через льоток.

На кожному аркуші пишуть номер вулика, до якого він підігнаний. Якщо льоток дуже вузький, роблять два аркуші. Вклавши один з них, відсувають його трохи набік від льотка, потім вкладають другий, але так, щоб обидва аркуші можна було легко вийняти з вулика. Після встановлення бджіл у зимівник аркуші кладуть у вулик й оглядають їх під час відвідування зимівника. Контрольний аркуш дає можливість судити про стан бджолиної сім'ї. За восковими крупинками, які падають при розпечатуванні меду бджолами, можна визначити положення клуба й позначити його на папері олівцем. На аркуші можна помітити крупинки меду, що закристалізувався, плями калу, появу цвілі, ознаки присутності мишей тощо. Це дає можливість одержати інформацію про хід зимівлі і вчасно надати бджолам конкретну допомогу. Роботи, пов'язані з відкриванням вулика й допомогою сім'ї взимку, потрібно проводити лише у виняткових випадках. Як правило, бджоли повинні бути повністю підготовлені до зимівлі з осені.

Якщо бджолосім'я дуже тривожиться й спостерігається сильний понос, то вулик краще внести в тепле приміщення й, оглянувши гніздо, з'ясувати причину, що викликала захворювання, перевірити якість меду, стан корму у вулику. У деяких випадках потрібно пересадити бджіл у новий вулик на рамки з якісним запечатаним медом, після чого можна віднести їх назад у зимівник.

Сім'ю, що не подає ознак життя, можна оживити, якщо бджоли застигли від голоду добу або дві тому. У цьому випадку вулик потрібно внести в натоплене (25 °С) житлове приміщення, відкрити його й обприскати рідкою ситою застиглих бджіл, що сидять на рамках й упали на дно. У гніздо додають одну або дві медяні рамки, вулик закривають, щоб бджоли не могли з нього вийти. Зазвичай через 2—3 години бджоли оживають і починають шуміти. Ожилий вулик знову ставлять у зимівник, бджоли заспокоюються, після чого льоток вулика відкривають. При наявності у вуликах верхнього льотка зимівля проходить краще й у гніздах буває сухіше, ніж при одному нижньому льотку. Зазвичай нижні льотки вуликів тримають відкритими в сильних сімей на 10—12, у середніх — на 5—6 см. Верхні льотки відкривають повністю на всю зиму.

Якщо занепокоєння бджіл походить від підвищеної температури у вулику, то в цьому випадку корисно з вуликів, які шумлять, зняти стельові утеплювальні подушки і залишити одну полотнинку або злегка розсунути крайні стельові дощечки й мак­симально розширити верхній і нижній льотки.

Якщо бджоли турбуються через занадто високу (4—5 °С) температуру в зимівнику, корисно підсилити вентиляцію приміщення — відкрити повністю припливні й витяжні труби, а на ніч — зовнішні двері в тамбур зимівника, залишивши закритими другі двері, зроблені з металевої сітки на дерев'яній основі.

При сильному зниженні температури застосовують додаткове зовнішнє утеплення вуликів і приміщень. Найпростіше приміщення утеплити снігом і додатково захистити від вітру. Вулики прикривають утеплювальними подушками або мішками, наповненими сухим листям, мохом тощо. Зниження температури в січні часто є причиною занепокоєння бджіл. У цьому випадку зменшують або зовсім прикривають припливну й витяжну труби.

Нуклеуси й слабкі сім'ї встановлюють у нижніх ярусах стелажів, щоб їх краще утеплити. Для цього попередньо настилають щільний шар сухого, спеціально зібраного листя, на який установлюють вулик, і щільно заповнюють листям простінки між вуликами з боків і позаду.

Сірі гірські грузинські бджоли менше пристосовані до суворої і тривалої зими. Температура в зимівнику повинна бути не вище 0—2 °С. Відкритий один верхній льоток.

Верхнє утеплення має бути невеликим, наприклад, солом'яний мат. Особливо важливо, щоб бджоли пізно облетіли ся восени. Навесні організовують їх надранній обліт.