9. Технологія організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу, як основа реалізації Державного стандарту загальної початкової освіти.

Технологія організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу має комплексний характер.

Центральною проблемою під час упровадження технології поетапного засвоєння навчального матеріалу є правильне формулювання цілей, діагностична основа навчально-виховного процесу, зворотній зв'язок з учнями та гарантоване досягнення результатів.

Навчальна мета визначається з урахуванням місця даного уроку в системі уроків у межах засвоєння певної теми. У сучасній педагогічній літературі виділяють такі рівні засвоєння знань: ознайомлення (1 – й), , розуміння (2 – й), застосування (3 – й); уміння (4 – й), аналіз (5 – й), оцінка (6 – й). І тому використання різноманітних формулювань (ознайомити з новим поняттям, розкрити зв’язки між явищами, вчитися розрізняти істотне і неістотне, засвоїти матеріал, сформувати вміння, застосовувати за зразком, застосовувати в нових умовах, навчити оцінювати свою діяльність) – це не формальний запис. Кожне обране формулювання буде потім впливати на вибір методів, засобів і форм навчання.

Побудова уроку в початковій школі за умови реалізації технології поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу включає, крім визначення загальної навчальної мети уроку, ще й чітке формулювання мети кожного з навчальних блоків завдань, які безпосередньо виконуються учнями. Наприклад. Тема. Таблиця моження числа 4. Задачі. Геометричний матеріал.

Аналіз теми свідчить, що на уроці доцільно спланувати три змістові блоки навчальних завдань. Мету кожного блоку оголошує вчитель.

І. Арифметичний блок. Вивчення табличних випадків множення числа 4.

Мета. Продовжуємо вчитися запам’ятовувати вирази на множення числа 4. Ми маємо знати всі добутки так, щоб користуватися нами швидко та правильно.

ІІ. Задачний блок.

Мета. Діти сьогодні на уроці ми будемо вчитися способів складання виразів до задач. Звертайте увагу на способи міркування при складанні виразу до кожної задачі.

ІІІ. Геометричний матеріал.

Основна мета роботи над вправами – це вдосконалювати свої вміння розрізняти геометричні фігури, правильно їх називати. Під час порівняння геометричних фігур слід бути уважними та спостережливими.

Математика предметом свого вивчення має не предмети, які складають навколишній світ, а лише відношення між ними. Тому, по-перше, перед учителем постає нелегке завдання – побороти уявлення молодших школярів про «сухість», «формальний характер» математичної науки, відірваність її від життя та практики та стимулювати в цілому інтерес до неї.

Крім того, специфічна для математики логічна вимогливість, системність і лаконічність покликані виховувати в учнів загальну логічну культуру мислення. Привчання до вимогливого в логічному відношенні ходу думок є ще одним з головних завдань учителя на уроках математики, де немає й не може бути «напівдоведених» чи «майже доведених» тверджень. Характерною рисою математичного стилю мислення є також і лаконізм (свідоме прагнення завжди знаходити найкоротший шлях, який веде до мети). Для математики лаконізм думки є безперечним, канонізованим століттями законом. Уроки математики повинні озброювати учнів навичками лаконічного прямого мислення. Ця риса має велику цінність не лише для математичного, але й для будь-якого серйозного роздуму.

Крім того, виховні цілі на уроках математики також необхідно спрямувати на формування гуманних почуттів дітей, позитивного їх ставлення до навколишньої дійсності. Зокрема доцільними можуть бути такі формулювання: викликати в дітей почуття доброти; пробуджувати співчуття до когось, а також бажання допомагати один одному; виховувати товариські стосунки; розвивати здатність уявляти стан іншої людини; виховувати турботливість і увагу до своїх рідних; формувати витриманість, почуття відповідальності; виховувати силу волі; розвивати бажання та розуміння краси праці, людських стосунків та ін.

Розвивальні цілі уроків визначаються вчителем відповідно до конкретного навчального матеріалу.

Визначення на уроці навчальних завдань для актуалізації опорних знань учнів переважно має здійснюватися в процесі виконання ними системи вправ, які враховують особливості подальшої роботи. Для цього вчитель з’ясовує, які набуті знання стануть складовою нових або основою для їх пояснення; які поняття необхідно уточнити; які прийоми при цьому використати.

Планування навчальних завдань щодо вивчення нового матеріалу доцільно здійснювати за таким планом:

а) з’ясувати місце й причини труднощів (цей етап може розпочинатися ще під час проведення актуалізації, коли учні виконують завдання, що змогли б зафіксувати власні складнощі, проговоривши їх уголос);

б) визначається план виходу з ситуації утруднення (на даному етапі будується план досягнення мети й визначаються засоби – алгоритми, моделі тощо);

в) відбувається реалізація плану (тут обговорюються різні варіанти, які були запропоновані, обирається оптимальний варіант ознайомлення учнів із новим матеріалом).

Завдання, які доцільно виконувати з метою первинного закріплення, як правило, добираються репродуктивного характеру на відтворення вивченого (більшість методистів радять його проводити в процесі колективної діяльності та з коментуванням уголос).

На етапі формування вмінь, навичок і способів дій реалізується діяльність учнів відповідно до їх рівня готовності засвоєння навчального матеріалу. З цією метою доцільно передбачати завдання у відомих та нових умовах, а також творчого характеру, які спрямовуються на формування нестандартного мислення молодших школярів (як правило, подібні завдання виконують учні з високим рівнем готовності до засвоєння навчального матеріалу).