§ 31. Відшкодування шкоди (гл. 82 Цивільного кКодексу України)
Мета вивчення теми: з'ясування суті і значення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди і безпідставного збагачення.
Завдання:
– сформулювати визначення зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди;
– виділити і розглянути умови виникнення зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди;
розглянути особливості окремих видів зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Однією з підстав виникнення зобов'язань є заподіяння шкоди іншій особі. Цей вид зобов'язань виникає з неправомірного діяння, яким є правопорушення, тобто протиправне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктним.
Деліктне зобов'язання – це зобов'язання, при якому особа, яка протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну чи майну організації, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди в повному обсязі.
Структурними елементами деліктного зобов'язання є суб'єкт, об'єкт і зміст.
Суб'єктами деліктних зобов'язань можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин. Їх називають кредитором і боржником.
Кредитор – це особа, якій заподіяно шкоду (потерпілий). Ним може бути будь-який громадянин України, іноземець та особа без громадянства, а також організація незалежно від того, чи користується вона правами юридичної особи чи ні.
Боржник – це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. У деяких випадках боржником виступає не заподіювач шкоди, а особа, винна за поведінку заподіювача.
Громадянин виступає як боржник за умови, що він є деліктоздатним, тобто здатним відповідати за свої дії. Організація вважається деліктоздатною за умови, що вона користується правами юридичної особи.
Об'єктом деліктних зобов'язань є відшкодування, яке боржник повинен надати потерпілому. Воно полягає у відновленні майнової сфери потерпілого в натурі або в повному відшкодуванні заподіяних збитків.
Зміст деліктного зобов'язання становлять право кредитора та обов'язок боржника.
Обов'язком боржника є вчинення дій, за допомогою яких майнова сфера була б відновлена до такого рівня, в якому вона перебувала до її порушення, а право кредитора – одержати таке відшкодування.
Деліктні зобов'язання – це правоохоронні відносини, в яких реалізується цивільна позадоговірна або деліктна відповідальність. Позадоговірна відповідальність – це завжди юридичний обов'язок примусового характеру, реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки.
Відмінність між видами відповідальності полягає в дії принципу повного відшкодування збитку. При позадоговірній відповідальності шкода відшкодовується повністю незалежно від об'єкта посягання.
У договірної відповідальності розмір збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договірного зобов'язання, не може зменшити орган, який розглядає спір. Щодо неустойки, то вона може бути зменшена відповідно до майнового становища не тільки боржника, але і кредитора.
При позадоговірній відповідальності заподіювач шкоди звільняється від обов'язку відшкодування, коли шкода заподіяна внаслідок умислу потерпілого (ст. 450 ЦК України). Груба необережність також може бути підставою для відмови у відшкодуванні (ст. 454 ЦК України).
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 440 ЦК України). Необхідні елементи складу такі: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Шкода – зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, які охороняються законом. Вона може бути майновою і немайновою (моральною). Майновою вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається у грошах. Моральною є шкода, яка не має економічного змісту. У судовій практиці моральна шкода визначається як моральні або фізичні страждання, заподіяні внаслідок порушення особистих немайнових прав громадянина або організації, або їх майнових прав.
Протиправність поведінки – це невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормами права. Вона виступає у формі дії і бездіяльності. Протиправною дією – є поведінка, яка заборонена законом. У випадку протиправної бездіяльності особа не вчиняє дії, до якої вона зобов'язувалося нормою права. Протиправній бездіяльності відповідає юридичний обов'язок в активній формі – обов'язок вчинити необхідні дії.
Причинний зв'язок – це зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настав, при якому протиправність є причиною, а шкода – наслідком.
Вина визначається як психічне ставлення особи до заподіяної нею протиправної дії чи бездіяльності та її можливих наслідків. Існують дві форми вини – умисел і необережність. Для умислу характерним є усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки, передбачення негативних її наслідків, бажання такої поведінки або небажання, але свідоме її допущення. Умисел може бути прямим і непрямим.
Для необережності характерно те, що особа, яка здійснює правопорушення, передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоча повинна була або могла їх передбачити.
Запитання для самоконтролю:
Визначення зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди.
Умови виникнення зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди.
Вина потерпілого у зобов'язаннях внаслідок заподіяння шкоди.
Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну діяльністю створює підвищену небезпеку для оточуючих.
Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадянина.