25.Форми та способи захисту цивільних прав. Поняття самозахисту.

Захист цивільних прав — це правомірна реакція учасників цивільних відносин, суспільства і держави на порушення, невизнання чи спору за цивільне право з метою припинення порушення, відновлення або визнання цивільного права чи компенсації заподіяного уповноваженій особі шкоди. Під формою захисту розуміється нормативно визначений порядок здійснення відповідних дій самими суб’єктами цивільного права або державними органами, які спрямовані на відновлення порушеної майнової чи немайнової сфери законних інтересів і прав управомоченої особи. Розрізняють юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту порушених суб’єктивних цивільних прав. Порядок захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних цивільних прав та інтересів, який здійснюється уповноваженими на те державними органами (а саме, у межах визначеної законодавством компетенції судом, органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, а також нотаріусом), належить до юрисдикційної форми захисту. У межах юрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом, захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюється в судовому порядку. Самозахист виступає неюрисдикційною формою захисту порушених суб'єктивних цивільних прав та інтересів.

Класифікація захисту цивільних прав можлива з різних підстав: залежно від способів, форм, порядку захисту. Зокрема, залежно від порядку захисту цивільних прав можна виділити: 1. судовий захист (ст. 55 Конституції України, ст. 16 ЦК України); 2. захист в адміністративному порядку (ст. 17 ЦК України); 3. захист нотаріусом (ст. 18 ЦК України); 4. захист за допомогою інших суспільних, державних і міжнародних установ (органів прокуратури - ст. 121 Конституції України і ЗУ «Про прокуратуру»; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - ст. 55 Конституції України і ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»; після використання всіх національних засобів правового захисту - Європейським Судом з прав людини).

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 ЦК вказує перелік способів захисту субєктивного права. Під способом захисту суб’єктивного права розуміється визначений законом порядок забезпечення відновлення (визнання) порушених прав і одночасного правового впливу на порушника з метою відновлення порушеної майнової та немайнової сфери.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст.16 ЦК можуть бути:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Поняття самозахисту. Самозахист є основною неюрисдикційною формою захисту суб’єктивного цивільного права й інтересу, як юридично визначену можливість застосування особою у випадку порушення суб’єктивних цивільних прав та інтересів, належних їй або іншій особі, засобів протидії протиправним діям або бездіяльності правопорушника, які не заборонені законом, не суперечать моральним засадам суспільства і спрямовані на забезпечення реалізації дозволеної можливої поведінки управомоченої особи, припинення правопорушення і відновлення порушеної майнової та немайнової сфери. ЦК України у ст.19 визначає самозахист як застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Ч. 5 ст. 55 Конституції України, ст. 19 ЦК, що визначають право особи на здійснення самозахисту порушеного суб’єктивного цивільного права або інтересу, які належать їй або іншій особі. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть визначатися положеннями договору або актів цивільного законодавства, а також безпосередньо особою, яка реалізує право на самозахист (йдеться про крайню необхідність і необхідну оборону).