Тема 7. Розвиток спортивного туризму в україні

7.1. Характеристика основних дефініцій спортивного туризму

7.2. Функції спортивного туризму

7.3. Туристські маршрути та їх класифікація

7.1. Характеристика основних дефініцій спортивного туризму

Сучасний стан сфери спортивного туризму в регіонах України можна охарактеризувати як незадовільний. Руйнування наявної інфраструктури, відсутність належного фінансування, високий ступінь зносу основних фондів, негативний вплив світової фінансової кризи, політичних і соціально-економічних проблем як на розвиток національного господарства в цілому, так і на конкурентоспроможність туристичних послуг зумовлюють необхідність пошуку шляхів відновлення і поступального розвитку спортивного туризму в регіонах України.

На думку автора етапи розвитку туризму в Україні більш у розгорненому вигляді можна представити таким чином:

1 етап - 1890 - 1917 рр. – перший прояв туристського руху (зародження на вітчизняному просторі);

2 етап - 1917 - 1936 рр. - становлення туристсько-екскурсійної справи;

3 етап – 1936 – 1950 рр. – до воєна і після воєна криза в галузі туризму;

4 етап - 1950 - 1969 рр. - впровадження нових форм управління масовим туризмом;

5етап - 1969 - 1985 рр. - вдосконалення структури управління туристсько-екскурсійною системою;

6 етап - 1985 - 1991 рр. - період інтенсивного (масового) розвитку туризму;

7 етап - 1991 - 1995 рр. - деструктурізація системи соціального туризму України в галузі правового регулювання туристичної діяльності;

8 етап - з 1995 року - по теперішній час - перехідний період в створенні національної туристської індустрії, туристського продукту.

Необхідність у визначенні спортивного туризму виникла у першій половині XX ст. і була обумовлена значним збільшенням туристських потоків, зростаючим економічним значенням туризму, та, як наслідок, потребою статистичного обліку тих, хто займався спортивним туризмом, аналізу показників і характеристик цього виду туризму.

Відповідно до визначення, розробленого Міжнародною хартією спортивного туризму, спортивний туризм як всеосяжна форма оздоровчого, пізнавального і пригодницького туризму - один із найбільш ефективних напрямів сучасного розвитку світового туризму. Широта його охоплює всі сторони життя людей, його роль в раціональному використанні вільного часу і відпусток викликають необхідність суспільного визнання і соціально-економічної підтримки. За таких обставин цей вид туризму непереборно захоплює мільйони наших сучасників.

Спортивний туризм - це сфера діяльності що оздоровлює, зміцнює фізичний і емоційний стан для будь-якого віку, помітне явище в соціальній інфраструктурі екологічного розвитку країни, чинник раціонального використання трудових ресурсів, зайнятості населення краю, в меншій мірі спортивний туризм робить вплив на формування ресурсного потенціалу краї і його функціональну спеціалізацію. В той же час використання рекреаційних можливостей в цілях спортивного туризму недостатньо розвинено з ряду причин, які указуються багатьма дослідниками.

Характерна ознака спортивного туризму - різноманітність форм і багатоваріантність програм його організації і розвитку. Заходи спортивного туризму включають як різні туристсько-фізкультурні заняття, так і спортивні походи всіх категорій складності, чемпіонати, змагання і експедиції. Загальнодоступність такого туризму сприяє масовій участі людей, особливо молоді, в природничо-пізнавальних походах, прогулянках, екскурсіях і інших туристських акціях з активними засобами пересування по туристському маршруту.

Спортивний туризм через свою універсальність увійшов до категорії спорту вищих досягнень, створивши умови для здійснення унікальних і рекордних подорожей. Різноманітність ініціатив, що проявляються туристсько-спортивними союзами, національними туристськими об'єднаннями, туристськими клубами і федераціями, повинно бути націлено на розвиток спортивного туризму, що допомагає удосконалювати фізичні і духовні якості людей, відновлювати корисні контакти з природою, встановлювати зв'язки між туристськими організаціями в цілях вільного міжрегіонального і міжнародного обміну як чинника зближення і розвитку взаєморозуміння між народами і націями.

Спортивний туризм має цільову функцію - спортивне спрощення в подоланні природних перешкод. Це означає вдосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, необхідних для безпечного просування людини по пересіченій місцевості, і постійна робота над фізичної підготовкою для подолання складного природного рел’єфу.

Види спортивного туризму виділяються за характером маршруту: пішохідний, лижний, гірський, водний (рафти, плоти, байдарки, грібні судна), велосипедний, авто-, мото-, спелео-, парусний (розбірні судна), кінний, комбінований туризм та ін. Ці види туризму включені в спортивну класифікацію як частини спортивного туризму. Вони можуть розвиватися в рамках будь-якого типу туризму, але в спортивному туризмі вони нормовані певними вимогами до набору технічно складних перешкод, тривалості, протяжності і іншим чинникам туристського спортивного маршруту.

Спортивний туризм, який в Україні прийнято називати активним туризмом, включає походи по маршрутах певної категорії складності і змагання з техніки туризму. Він націлений на підвищення майстерності туристів, вдосконалення маршрутів, відробіток різних прийомів страховки і освоєння нового виду спорядження. Як і в спорті, в активному туризмі існують ступені (розряди) і звання майстра спорту. Складність походу визначається категорією складності маршруту. В даний час до активних видів туризму відносять пішохідний, лижний, водний, велосипедний, гірський, кінний, авто- і мототуризм і спелеотуризм. Наймасовіші з них - піший, водний, гірський і лижний. Найдинамічніше розвиваються гірський і водний туризм. Спортивний туризм - це, перш за все засіб підвищення майстерності туриста і серйозне фізичне навантаження. Якщо це стає вторинним, а на перше місце виходять випробування резервів людину, гострі відчуття, нові враження і відкриття, спортивний туризм перетворюється на екстремальний, тобто спортивний туризм на рівні найвищих категорій складності. В цьому випадку в ньому з'являються елементи ризику, реальної небезпеки. Абсолютно екстремальні види туризму - дельтапланеризм і польоти на парапланах.

Найпоширенішими видами активного туризму в Україні є: пішохідний, водний, велосипедний спелео- та гірськолижний туризм. За формою проведення туристських заходів і характером їх організації активний туризм поділяють на організований - плановий і самодіяльний (клубно-секційний) – та неорганізований – аматорський.

Спелеотуризм припускає відвідини природних або рукотворних печер і лабіринтів. Він цікавий різноманітністю їх рельєфу, що створює перешкоди для проходу (колодязі, завали, вузькі щілини, підземні річки і т.п.), а також екстремальними, несприятливими, фізичними умовами (висока вологість і відсутність природного освітлення). Все це вносить в спелеотурізм елемент пригод і робить його неймовірно популярним серед молоді. Опускатися в печеру слід тільки за наявності її плану і не менше ніж удвох. Невідомі печери - тільки для досвідчених спелеотурістов. Зламаний сталактит відновлюється протягом сотень років, тому важливо дбайливо відноситися до підземної природи.

Один з найбільш масових видів спортивного туризму - лижний, оскільки на більшій частині України сніг лежить декілька місяців в році. Це не тільки багатоденні походи по лісах, горбах і полях, але і по горам.

Гірський туризм - це подорож в горах по схилах, гребенях, льодовиках, через перевали і гірські потоки. Найчастіше під гірським туризмом мають на увазі тільки альпінізм, а тим часом до нього відносяться також геотурізм і мінерологичеській туризм. Альпінізм вважають екстремальним видом спорту, оскільки він пов'язаний з реальними небезпеками - подоланням крутих схилів і гребенів, щілин, тріщин, а також ризиком попадання в сніжну лавину, каменепади, селі - в умовах поганої погоди, низького атмосферного тиску і високій сонячній радіації. Особливо екстремальний альпінізм в зимовий час. Найбільш популярний в Україні гірський туризм в і інших горах розроблені сотні альпіністських маршрутів, створені всі умови для учасників цього виду туризму. Влітку в горах можна зустріти геотурістов і мінерологов або дельтапланерістов (Чорноморське побережжя Криму).

Водний туризм - походи по річках, озерах, морях і водосховищах на надувних човнах (рафтах), розбірних байдарках, катамаранах, плотах і ін. Поєднує в собі елементи пізнання, активного відпочинку, оздоровлення і спорту і доступний всім здоровим людям. Водний туризм широко розвинений на крупних рівнинних річках і прохідних гірських річках..

Велосипедний туризм - це подорожі і спортивні походи на велосипедах по рівнині, ярам, піскам, гірським стежкам, річкам (у брід) на дорожніх, спортивних і гірських (т.з. - маунтінбайки) велосипедах. Цей вид транспорту найбільш екологічний. Велотурізм розвивається в Україні з кінця XIX століття: на початку 1890-х років любителі велосипедних подорожей організовували пробіги з Москва-Санкт-Петербург-Париж. Велотурістам підходять асфальтові або піщано-гравійні дороги місцевого значення Центрального регіону і Поволжья, а також лісові гірські дороги Уралу (Середнього і Південного) і предгорій Кавказу. У багатоденні походи відправляються групи з 4-6 чоловік. У Краснодарському краю - Червоній Поляні (Кавказ) - щорічно проходить першість Росії по маунтінбайку, де спортсмени і мандрівники змагаються в тріале, ралі, подоланні смуги перешкод і т.д.

Подорож на конях - кінний туризм - надає оздоровчу дію. Там, де населення традиційно розводить коней - на Алтаї, в Башкирії, Бурятії, Адигеї, Карачаєво-Черкесиі, Чувашії, Центральної Росії (Орловська область) і Сибіру (Кемеровська область і Красноярський край), - цей вид туризму розвивається вже більше 30 років.

Спортивний сплав по гірських річках, або рафтінг. Термін з’явився від назви гумового надувного плоту, сегментний заповнюваного повітрям.

Пригодницький туризм (adventure tourism) - подорожі, пов'язані з активними способами пересування і відпочинку на природі (альпінізм, скелелазіння, піший, водний, лижний, кінний туризм, каньонінг, дайвінг). Пригодницький туризм надає найширший спектр послуг - від пішохідної прогулянки до експедиції на Північний полюс.

Джампінг (банджі-джампінг) - стрибки на тросі з різних висотних споруд і об'єктів, найчастіше з мостів.

Треккинг - подорож пішки в горах. Звичайно ця подорож без особливих фізичних навантажень по диких живописних місцях. Є тури і складніші для тих, хто не боїться нести рюкзак середніх розмірів і готовий прожити декілька днів в незвичайних умовах автономно.

Велотури - проходять на гірських велосипедах, в районах, де не утруднено їх використання, і разом з тим по живописних місцях. У велотурах групу обов'язково супроводжує машина підвищеної прохідності, - везе всі речі, а при необхідності і частину людей.

Кінні тури - назва говорить саме за себе, проводяться на конях. На відміну від велосипеда, на конях легше пройти по труднодоступних живописних місцях.

Сьогодні пропонуються популярні комбіновані тури, - сумісне проведення в одному маршруті треккинга, рафтінга, вело і кінного туру.

В основі системи туризму, на думку швейцарського дослідника До. Каспара, лежать дві субсистеми:

1) суб'єкт туризму, тобто турист - споживач туристських послуг зі всім різноманіттям його потреб і мотивів поведінки;

2) об'єкт туризму, що складається з трьох елементів: туристського регіону, туристських підприємств і туристських організацій.

За класифікацією західнонімецького дослідника М. Гана, розрізняють 6 основних типів туристів (кожна група названа по початковій букві відповідного їй найменування): S, F W-1 і W-2, А і В-тіпи.

S-тип (нім. Sonne, Sand, See – «сонце, піщаний пляж, море») - типовий відпускник, що віддає перевагу пасивному відпочинку на морських курортах, бажає спокою і комфорту, уникає суєти на відпочинку, але вітає контакти з приємними людьми.

F-тип (нім. fernr- und flirtorientierter, Eriebnisurlauber – «відпускник, що віддає перевагу поїздкам на дальні відстані і флірт») - турист, що віддає перевагу поїздкам на дальні відстані, калейдоскоп вражень і флірт. Він проводитиме свою відпустку тільки там, де щось відбувається, оскільки «повільне прожарення» на пляжі в крузі сім'ї або поодинці не для нього; кредо такого туриста – «суспільство, задоволення, зміна вражень».

W-1-тип (нім. wald- und wanderorientiert – «любитель лісових прогулянок і походів») - відпускник, що віддає перевагу активному відпочинку, пішим походам і т.п. Фізична активність на свіжому повітрі незалежно від погоди - ось його кредо. На відпочинку прагне до підтримки хорошої фізичної форми, але професійно спортом не займається.

W-2-тип - швидше спортсмен, ніж любитель. Витримує тривалі і високі, аж до екстремальних, навантаження. При виборі туру і турцентра домінує такий критерій, як «наявність умов для занять хобі». Такі критерії вибору, як «ландшафт, культура, історія» - вторинні (наприклад, пристрасний альпініст, сноубордист-любитель і т.п.).

А-тип (нім. Abenteur – «пригода») - любитель пригод. Ризик, нові відчуття, випробування своїх сил в несподіваних ситуаціях, небезпека - ось те, що визначає вибір мети подорожі у даного типа туриста.

В-тип (нім. Bildung- und Besichtigung – «освіта і огляд визначних пам'яток») - допитливі туристи. Дана група підрозділяється на три підгрупи: а) «експерти», що колекціонують відвідувані ними визначні пам'ятки; б) «емоційні любителі культури і природи»; в) «фахівці», які заглиблюють свої знання в певних областях культури, історії, мистецтва і т.п.