Логіка

Тема 2 Семіотичний характер логіки. Загальна характеристика поняття.

ЛЕКЦІЯ 2

• Поняття про знак та види знаків.

• Семіотика як наука про знаки.

• Структура знакового процесу. Структура значення знаку.

• Виміри та рівні знакового процесу.

• Загальна характеристика поняття. Структура поняття.

1. Поняття про знак. Види знаків

Будь-яке міркування можна подати як ланцюжок знаків. Що ж таке знак?

Знак — це матеріальний об'єкт, яким у процесі спілкування та мислення людей заміщують інший об'єкт, який позначають. Розрізняють три види знаків за характером їхнього відношення до об'єктів, які вони позначають:

іконічні знаки (знаки-копії);

знаки-символи;

знаки-індекси.

Іконічні знаки — це знаки, значення яких повністю визначене тим предметом, якому вони відповідають. Прикладами іконічних знаків є фотографії, картини, відбитки пальців тощо.

Знаки-символи — це знаки, які фізично ніяк не пов'язані з предметами, що їх вони позначають. їхні значення встановлюють переважно за умовною згодою. У зв'язку з цим вони набувають статусу умовного позначення та всезагального правила. Прикладом таких знаків є більшість слів природної мови, дорожні знаки тощо.

Знаки-індекси — це знаки, значення яких повністю визначене тим контекстом, у якому їх застосовують. Прикладом таких знаків є займенники, деякі прислівники (тут, зараз, завтра тощо), положення флюгера, сліди на снігу тощо.

Різновидами знаків є мовні знаки, які можуть бути або знаками-символами, або знаками-індексами. У зв'язку з тим, що міркування зазвичай виражають за допомогою мови (природної або штучної), то в логіці досліджують тільки мовні знаки. Інші різновиди знаків до сфери її вивчення не потрапляють.

2. Семіотика як наука про знаки.

Семіотика — це наука, яка вивчає знаки та знакові процеси.

Це молода наукова дисципліна. Вона сформувалася лише в XX ст., хоча знакові підходи до вивчення певних явищ та процесів можна знайти в творах античних та середньовічних учених. її засновниками вважають швейцарського лінгвіста Фердинанда де Сос-сюра (1857—1913) та американських філософів Чарльза Пірса (і839—1914) і Чарльза Морріса (1901—1978).

Фердинад де Соссюр спробував розглянути природні мови як знакові системи в рамках нової наукової дисципліни, яку назвав «семіологією». Чарльз Пірс увів у науковий обіг термін «семіотика». Чарльз Морріс у 1938 р. видав працю «Основи теорії знаків», яка стала першим систематичним викладом семіотики як науки.

Семіотика на сучасному етапі її розвитку — це міждисциплінарна наука. У ній відсутній чітко окреслений предмет дослідження. Будь-яке явище або процес, розглянуті з точки зору їхнього знакового втілення, можуть стати предметом аналізу цієї науки.

 У зв'язку з цим у наш час проводять дослідження в рамках правової семіотики, семіотики медицини, семіотики кіно, семіотики музики, психоаналітичної семіотики тощо. Усі ці розділи відносять до дескриптивної семіотики.

Дескриптивна семіотика — це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи.

Крім дескриптивної семіотики, науковці також виокремлюють теоретичну семіотику.

Теоретична семіотика — це семіотика, яка вивчає найзагальніші властивості та відношення, притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їхнього матеріального втілення.

Теоретичну семіотику цікавлять насамперед загальні принципи побудови будь-яких знакових систем, а також загальні принципи їх виникнення та функціонування.

До складу теоретичної семіотики відносять логічну семіотику, яка має справу з аналізом природних та штучних мов у різних аспектах їхнього функціонування.