Розділ 2 загальна характеристика окремих спеціальних режимів робочого часу

2.1. Ненормований робочий день, робота змінами

Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреб ця категорія працівників виконує роботу понад нормальний робочий час (ця робота є надурочною). Обсяг виконуваної роботи визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаження). Застосування ненормованого робочого часу здійснюється на підставі «Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці», затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

1) осіб, праця яких не піддається обліку в часі; 2) осіб, робочий час яких поділяється на частини невизначеної тривалості;

3) осіб, які розподіляють робочий час на свій розсуд.

Підставою для віднесення працівника до осіб, робочий день яких ненормований, є включення посади, яку він обіймає, в затверджувані міністерствами і відомствами за погодженням з відповідним профспілковим органами переліки посад, для яких допускається застосування ненормованого робочого дня(адміністративний, управлінський, технічний, господарський персонал; референти, консультанти, інструктори, ревізори тощо). Конкретний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем встановлюється в колективному договорі чи будь-якому іншому локальному акт, який затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. Коло обов’язків працівників з ненормованим робочим часом повинно уточнюватись при укладенні трудового договору, в правилах внутрішнього трудового розпорядку, в посадових інструкціях та інших локальних актах так, щоб була можливість виконувати ці обов’язки в межах нормального робочого часу. На осіб, що працюють в режимі ненормованого робочого часу поширюються правила, що визначають час початку та закінчення роботи, перерв протягом робочого дня, порядок обліку робочого часу. Вони також на загальних підставах звільняються від роботи в дні щоденного відпочинку та святкові дні. У разі їх залучення до роботи в ці дні їм має бути надано інший день відпочинку або оплачено роботу в розмірі подвійної денної ставки. Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.

Термін «ненормований робочий день» не означає, що працівники, для яких його встановлено, повинні працювати необмежений час. Тривалість їхньої роботи – 40 годин з відповідними їх розподілом на п’ять чи шість робочих днів. Працівник з ненормованим робочим днем може бути залучений власником до роботи після закінчення робочого дня встановленої тривалості. Таке розпорядження власника він зобов’язаний виконувати. Його невиконання кваліфікується як порушення трудової дисципліни. Робота працівника з ненормованим робочим днем після закінчення робочого дня не є надурочною роботою. Водночас залучати працівників з ненормованим робочим днем до роботи понад норму робочого часу можливе лише на певних підставах( виробнича необхідність, інші виняткові обставини). Роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи в позаробочий час чи завчасно передбачати для цієї категорії працівників продовжену тривалість щоденного робочого дня чи норми обов’язкового переробітку в тиждень.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Виняток становлять водії, які працюють на легкових автомобілях, а також на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, - їм встановлено доплату 15-25% тарифної ставки. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється в колективному договорі щодо кожного виду робіт, професій та посад чи трудовим договором. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, що дають право на цю відпустку.

Робота змінами

1)При змінних роботах працівники чергуються у змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожен робочий тиждень у години, визначені графіком змінності (ст. 58 КЗпПУ).

Мінімальна тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні ( з урахуванням часу перерви на обід).Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст. 59 КЗпПУ).

Винятки з цього правила можливі за умов:

1) коли працівника викликають поза його зміною (раніше або пізніше від його часу роботи за графіком) у випадках:

А) стихійного лиха;

Б) аварії;

В) для заміни працівника, який захворів, з наступним повідомленням про це профкому;

2) на безперервних роботах, де зміннику забороняється залишати роботу до приходу працівника, який його замінює. У випадках нез’явлення цього працівника треба повідомити старшого по роботі, який зобов’язаний терміново вжити заходів щодо заміни працівника, який не з’явився, іншим.

2) Перервний робочий час (поділ робочого дня на частини) Відповідно до ст. 60 КЗпПУ На роботах з особливимиумовами і характером праці в порядку і випадках, передбаченим законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалістьроботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня. За загальним правилом норма щоденного робочого часу розподіляється таким чином, щоб вона була відпрацьована працівником протягом робочого дня при одній перерві тривалістю не більше двох годин. Як виняток з цього правила, в порядку та у випадках, передбачених законодавством на роботах з особливими умовами та характером праці, робочий день розподіляється на частини таким чином, що тривалість перерви для відпочинку та харчування може бути понад дві години або ж таких перерв може бути дві і більше. Перервний режим робочого часу може встановлюватися для працівників, зайнятих у сфері обслуговування населення, що працюють на регулярних міських пасажирських лініях, а також для водіїв автобусів на всіх лініях тощо. Можливість поділу робочого часу на частини передбачено постановою Ради Міністрів СРСР «Про режим роботи водіїв і кондукторів міського пасажирського транспорту». Постановою Ради Міністрів CРСР від 11 січня 1983 р. №52 було рекомендовано розширити практику застосування режиму роботи, який передбачає поділ робочого дня на частини на підприємствах, в організаціях і установах, зайнятих обслуговуванням населення. Про можливість такого поділу йдеться в деяких нормативно–правових актах, що регулюють питання робочого часу і часу відпочинку в окремих галузях народного господарства (наприклад, у торгівлі, сільському господарстві).

Отже ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Конкретний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем встановлюється в колективному договорі чи будь-якому іншому локальному акт, який затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. Коло обов’язків працівників з ненормованим робочим часом повинно уточнюватись при укладенні трудового договору, в правилах внутрішнього трудового розпорядку, в посадових інструкціях та інших локальних актах так, щоб була можливість виконувати ці обов’язки в межах нормального робочого часу.