5. Генезис свідомості, мислення і мови

Свідомість і мова могли виникнути тільки в колективній трудовій діяльності людей. У процесі праці людина, як відомо, призводить до взаємодії предмета і знаряддя праці, які є об'єктами природи. В результаті цього вона дізнається, якими властивостями вони володіють і наскільки корисними виявляються для досягнення її цілей. Саме ці об'єктивні властивості речей, які неодноразово виявляються і повторюються в трудовому процесі, згодом виділяються, узагальнюються і закріплюються у певному матеріальному знакові. Таке узагальнення і закріплення об'єктивних властивостей речей створює можливість для передачі трудового досвіду і навичок та збереження їх у пам'яті людей. Свідомість спочатку виникає як спосіб виявлення і закріплення об'єктивних, повторюваних властивостей речей, що використовуються в трудовому процесі. Тоді ж виникає необхідність в обміні результатами трудової діяльності, яка призвела до виникнення мови.

Оскільки праця являє собою доцільну діяльність, вона припускає наявність свідомості, у якій тільки й можлива постановка цілей. Отже, свідомість повинна передувати праці. Разом з тим свідомість виникає там, де існують соціальні зв'язки між людьми, засновані на трудовій діяльності. Щоб вирішити це протиріччя, необхідно виявити ту загальну причину, яка в кінцевому рахунку може пояснити виникнення специфічної людської свідомості. Мабуть, таку причину слід шукати в самій особливості процесу біологічної еволюції найближчих до людини приматів. Ще І. Кантом було встановлено, що людська свідомість починається з продуктивної уяви, яка служить вихідним пунктом для більшості психічних процесів, в тому числі і мислення. На певному етапі біологічної еволюції приматів агресивні і інстинктивні спонукання одних груп зустріли потужний опір інших груп, що несло загрозу самому їх існуванню. У такому разі не залишалося нічого іншого, як накласти табу, заборону на них, і направити чисто тваринні потяги і агресію по іншому шляху, а саме представити їх у своїй уяві. На основі уяви поступово сформувалися чисто людські цінності, орієнтовані на усунення агресивної і інстинктивної поведінки серед первісних людей, встановлення порядку і правил поведінки в складних колективах. Так поступово замість інстинктивної і не обмеженої заборонами поведінки в уяві людей виникає уявлення про негативні наслідки такої поведінки, а разом з цим формується перша мораль як одна з соціальних цінностей, що допомагає людям вижити в нових умовах існування.

З самого початку своєї появи свідомість була орієнтована на пізнання і розуміння світу, в результаті чого виробляються конкретні види і форми знання. Накопичення та систематизація знань, досягнутих в ході трудової та практичної діяльності, стало новою, найважливішою соціальною цінністю. У цьому процесі вирішальну роль відігравало мислення, яке давало можливість в узагальненій формі висловлювати не лише безпосередні практичні дії з виготовлення знарядь праці, а й спостереження явищ, які регулярно відбуваються в природі.

Крім знання про практично-предметну діяльність, свідомість включає до свого складу і емоційно-вольове ставлення до навколишнього світу, в якому, з одного боку, виражається оцінка людиною і суспільством існуючої дійсності, а з іншого — вся цілеформуюча діяльність, орієнтована на передбачення майбутнього.

Якщо раніше знання і трудові навички засвоювалися безпосередньо шляхом спостереження і наслідування дій досвідчених людей, то з часом основною формою їх передачі стала мова. Хоча у формі жестів і нечленороздільних звуків примітивна мова існувала і раніше, наприклад у австралопітеків, але тільки в ході систематичної трудової діяльності виникла нагальна необхідність обміну думками між людьми, передачі і закріплення досягнутого досвіду за допомогою більш розвиненої мови.

Мова жестів явно не підходила для цієї мети, бо з її допомогою можна було висловлювати лише інтенції і наміри, що дозволяють або забороняють ті чи інші вчинки, попереджати про небезпеку і т.д. Але нею не можна було користуватися вночі, в умовах поганої видимості, та й сам запас жестів був вкрай обмежений. Ось чому подальший розвиток мови пішов по лінії вдосконалення звукової мови, перетворення її з нечленороздільної в мову членороздільну і артикульовану. Процес цей відбувався поступово і вкрай повільно. Досить відзначити , що і пітекантропи і синантропи користувалися, мабуть, в основному мовою жестів і в рідкісних випадках вдавалися до окремих звуків для попередження про небезпеку. Навіть у неандертальців не існувало артикульованої мови, появу якої пов'язують з неолітичною революцією.