2. Подібність і відмінність людини від тварин

Для розгляду проблеми антропогенезу необхідно уточнити місце людини в структурі живого. Звідси випливають основні подібності та відмінності людини від тварин. Вони полягають у наступному.

Подібність людини з тваринами визначається, по-перше, речовинним складом, будовою і поведінкою організмів. Людина складається з тих же білків і нуклеїнових кислот, що і тварини, структури і функції нашого тіла такі ж, як і у тварин. Чим вище за еволюційною шкалою стоїть тварина, тим ближча її схожість з людиною. По-друге, людський зародок у своєму розвитку проходить ті ж стадії, які пройшла еволюція тварин. І, по-третє, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча зараз не потрібні їй (наприклад, апендикс, куприк та ін.).

Поява в процесі ембріонального розвитку людини хорди, зябрових щілин в порожнині глотки, дорсальної порожнистої нервової трубки, двобічної симетрії в будові тіла визначає приналежність людини до типу Хордові. Розвиток хребетного стовпа, серце на черевному боці тіла, наявність двох пар кінцівок — до підтипу Хребетні. Теплокровність, розвиток молочних залоз, наявність волосся на поверхні тіла свідчать про приналежність людини до класу Ссавці. Розвиток плоду всередині тіла матері і живлення плоду через плаценту визначають приналежність людини до підкласу Плацентарні. Велика кількість більш дрібних ознак чітко визначають положення людини в системі ряду Примати (розташування очей в одній площині (об'ємний зір); кінцівка хапального типу (один палець протиставлений чотирьом); нігті; одна пара сосків, добре розвинені ключиці; народження зазвичай одного дитинчати; заміна молочних зубів). Отже, з біологічної точки зору, людина — один з видів ссавців, що відносяться до ряду Примати, підряду Вищі примати (розвинені лобні частки головного мозку; плоскі нігті; редукція хвостового відділу хребта; наявність рудиментів (апендикса та ін.); 4 основні групи крові; розвиток мімічної мускулатури; слабо розвинена нюхова зона; велика кількість звивин кори великих півкуль). Людина як єдиний сучасний представник роду Homo характеризується такими ознаками: прямоходіння; потужна мускулатура нижніх кінцівок; склепінчаста стопа; рухлива кисть руки; хребет з 4 вигинами; широкий таз, розташований під кутом 60° до горизонталі; великі кістки мозкового і дрібні лицьового черепа, плечовий суглоб, що забезпечує рух до 180°; обмежена плодючість (вид з найповільнішою зміною поколінь); плоска грудна клітка; великий палець нижніх кінцівок наблизився до решти і прийняв на себе функцію опори.

Однак і відмінності від тварин фундаментальні. До них насамперед належить розум. Навіть високоорганізовані вищі тварини не мають здатності до понятійного мислення, тобто до формування абстрактних уявлень про предмети, в яких узагальнені основні властивості конкретних речей. Мислення тварин, якщо про таке можна говорити, завжди конкретне; мислення людини може бути абстрактним, узагальнюючим, понятійним, логічним. Завдяки здатності до понятійного мислення людина усвідомлює, що вона робить і розуміє світ. Другою головною відмінністю є те, що людина володіє мовою. У тварин може бути дуже розвинена система спілкування за допомогою сигналів, але тільки у людини є друга сигнальна система — спілкування за допомогою слів. У природознавстві передбачається, що мова утворилася зі звуків, що вимовлялися під час праці, які потім ставали спільними в процесі спільної праці. Таким же шляхом у процесі суспільної праці поступово міг виникнути розум. Здатність до праці — ще одна фундаментальна відмінність людини від тварин. Тільки людина здатна виготовляти, створювати знаряддя праці. З цим пов'язані твердження, що тварини пристосовуються до навколишнього середовища, а людина перетворює його, і що в кінцевому рахунку праця створила людину. Зі здатністю до праці співвідносяться ще дві відмітних ознаки людини: прямоходіння, яке звільнило її руки, і, як наслідок, розвиток руки, особливо великого пальця на ній. Нарешті, ще дві характерні ознаки людини, які вплинули на розвиток культури, — використання вогню і поховання трупів.

Таким чином, головні відмінності людини від тварин: понятійне мислення, мова, праця — стали тими шляхами, якими йшло відокремлення людини від природи.