1.6 Розрахунок повітрообміну

Повітрообмін розраховується виходячи з кількості шкідливих речовин (пил, пари), а також надлишків явного тепла, яке виділяється у виробниче приміщення. Якщо такі виділення відсутні або невеликі при великих об’ємах виробничих приміщень, що характерно для сучасних механічних цехів (дільниць), то повітрообмін може розраховуватися виходячи з питомого об’єму приміщення. Якщо на одного робітника в найбільш багато чисельну зміну приходиться до 20 м³ об’єму приміщення, то відповідно [10,11] кількість повітря, яке подається повинно бути менш 30 м³/год на людину. Якщо об’єм приміщення 20-40 м³/люд, то кількість повітря, яке подається повинно бути не менш 20 м³/год на людину. При об’ємі більш 40 м³/люд повітрообмін не розраховується. Повітрообмін в таких випадках здійснюється за рахунок аерації крізь бокові фрамуги, які періодично відкриваються та світло аераційні фон арі [14].

Якщо технологічним процесом передбачено використання обладнання, яке забруднює повітряну середу пилом, газами, парами (заточні верстати, фарбувальні камери та ін.), то воно повинно мати місцеві відсоси. Таке обладнання доцільно розташовувати у ізольованих приміщеннях з механічною вентиляцією [14].

Список літератури

1. Закон України «Про охорону праці»

2. А.Ф. Власов Техника безопасности при обработке металлов резанием: Учеб.пособие для средних профессионально-технических училищ по курсу «Безопасность труда при обработке металлов резанием». – М.: Машиностроение, 1980. – 80 с., ил.

3. А.Ф. Власов Техника безопасности при работе на металлорежущих станках. Машгиз, Москва 1951. – 200 с., ил.

4. Безпека життєдіяльності. Конспект лекцій для ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації усіх спеціальностей. Розроб.: Федишин О.О., МК ДВНЗ «ПДТУ» - 358 с., іл.

5. Безопасность производственных процессов: Справочник/ С.В. Белов, В.Н. Бринза, Б.С. Векшин и др.; Под общ. ред. С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1985. – 448 с., ил.

6. Рожков А.П. Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України. – Київ: Пожінформтехніка, 1999. – 256 с.: іл.

7. Система стандартов безопасности труда. – М.: Издательство стандартов, 1984.

8. Г.М. Кноринг. Справочная книга по проектированию электрического освещения. – Л.: Энергия, 1976.

9. Справочник энергетика промышленных предприятий. Под ред. А.А. Федорова, т.II. – Л.: Госэнергоиздат, 1963.

10. Полтев М.К. Охрана труда в машиностроении. М.: Высшая школа, 1980, - с. 292.

11. Е.Я. Юдин и др. Охрана труда в машиностроении. – М.: Машиностроение, 1983, 432с., ил.

12. СНиП П-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. Светотехника, №10,1979.

13. ПУЭ-76. Правила устройства электроустановок. – М.: Атомиздат, 1982.

14. Задорожный Б.В., Нестеров О.Ю. Методические указания к разработке раздела «Охрана труда» в дипломных проектах для специальности «Технология машиностроения», ГВУЗ «ПГТУ» Мариуполь, 2010г.

15. Духанин Ю.А., Акулин Д.Ф. Техника безопасности и противопожарная техника в машиностроении. Учебное пособие для техникумов. Изд. 2-е, переработ. и доп., М., «Машиностроение», 1973, 304 с.

16. Г.Н. Мельников, В.П. Вороненко Проектирование механосборочных цехов; Учебник для студентов машиностроит. Специальностей вузов / Под ред. А.И. Дольского – М.: Машиностроение, 1990 – 352 с.: ил.

17. Охорона праці: Навч. посібник/ За ред. В. Кучерявого. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

18. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-центр, 2003 – 280 с., іл.

19. Техника безопасности и производственная санитария (краткий справочник металлурга). Изд. 3-е, перераб. и доп. Зиньковский М.М. М.: Металлургия, 1984. 232 с.