7. Принцип диспозитивності нотаріального процесу.

Принцип диспозитивності проявляється в тому, що для здійснення нотаріальних дій необхідна особиста ініціатива заінтересованої особи. Цей принцип випливає зі ст. 19 Конституції України, яка проголошує, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Тільки в окремих випадках нотаріальні дії в інтересах одних осіб можуть здійснюватися іншими: органами державної влади та місцевого самоврядування, організаціями та фізичними особами. До таких дій відносяться: засвідчення вірності копії документів, виписок з них, опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування, якої невідоме, вжиття заходів до охорони спадкового майна, накладення заборони відчуження нерухомого майна. Цей принцип проявляється також у праві заінтересованих осіб на оскарження неправильно вчиненої нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, якщо ці особи навіть не брали участі у вчиненні нотаріальної дії, а посвідченим нотаріусом правочином порушенні їх права. Так, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус зобов'язаний повідомити усіх спадкоємців, якщо йому відоме їх місце проживання (знаходження), але він цього не зробив, а видав свідоцтво лише на ім'я одно із них.

Досить контрастно цей принцип проявляється у ситуації, коли до нотаріуса звертаються особи за посвідченням правочину та надають для цього готовий проект договору. В деяких нотаріальних конторах, а також приватними нотаріусами ставиться під сумнів можливість посвідчення договору за наданим сторонами проектом через те, що в цьому випадку від нотаріуса вимагається детальний аналіз законності умов такого договору, оскільки він не брав участі у його складанні. Отже, ця нотаріальна дія вимагатиме від нотаріуса значно більше часу, в той час як у пам'яті персонального комп'ютера нотаріуса існують "шаблони аналогічних документів". Отже, ця правова ситуація може тлумачитись з двох позицій: нотаріусом, відповідно до його права складати проект договору, та особами, які як суб'єкти нотаріального процесу також мають на це право. На думку автора, в цьому випадку необхідно апріорі виходити з принципу, диспозитивності нотаріального процесу, тобто особи мають право самі складати проекти договорів, але якщо нотаріусом буде доведено незаконність змісту такого договору, а особа наполягатиме на його посвідченні, він повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

8. Поняття нотаріальних процесуальних відносин та їх характерні ознаки.

Під нотаріальними правовідносинами розуміємо суспільні відносини, що виникають у сфері організації та діяльності нотаріату.

Ці відносини мають дві складові:

нотаріально-адміністративні правовідносини, які стосуються організаційної структури нотаріату;

нотаріальні процесуальні правовідносин, які безпосередньо стосуються здійснення нотаріального процесу.

Нотаріальні процесуальні відносини можна вважати різновидом суспільних, що виникають між особами, які вчиняють нотаріальні дії, та особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій та які врегульовані нормами законодавства про нотаріат. Нормативні акти, що регулюють процедуру вчинення нотаріальних проваджень, також мають визначати пріоритети прав та обов'язків суб'єктів правовідносин. Без цього правовідносини будуть позбавлені визначеності, що, безумовно, вплине на реальність їх здійснення, виконання загальної функції нотаріату. Так, державою кореспондується для посадової особи, яка здійснює нотаріальні функції, загальний, основний обов'язок - розглянути письмову або усну заяву громадянина про необхідність вчинення нотаріального провадження. При цьому нотаріус не зобов'язується вчиняти нотаріальне провадження, але він мусить дотримуватися комплексу прав та обов'язків осіб, які беруть участь у нотаріальному процесі.

Основним та обов'язковим суб'єктом нотаріальних процесуальних правовідносин є нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію. Але в даних відносинах, крім нотаріуса, беруть участь особи, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Кожний із суб'єктів цих відносин має наділятися комплексом властивих йому процесуальних прав та обов'язків, які зумовлюються нотаріальною процедурою. При цьому у законодавстві про нотаріат не закріплені процесуальні права й обов'язки осіб, які звернулися за вчиненням нотаріального провадження, а законодавець зосереджує увагу лише на загальних та процесуальних правах і обов'язках нотаріуса (статті 4, 5 Закону).

Ознаки нотаріальних процесуальних правовідносин:

- мають правовий характер, який визначається як законодавством про нотаріат, так і нормами матеріального права;

- обов'язковим суб'єктом цих правовідносин є нотаріус або інша особа, уповноважена на вчинення нотаріальних проваджень;

- за загальним правилом, нотаріус при здійсненні своєї діяльності не може виходити за межі, санкціоновані йому державою або міжнародним правом, якщо його дії суперечать нормам закону або правам інших осіб;

- багатосуб'єктність цих відносин, коли кількість сторін нотаріально посвідчуваного правочину не обмежується законодавством (наприклад, у правовідносинах, зумовлених спадкуванням) тощо.

Та роль, яку держава відвела нотаріусу в нотаріальному процесі, досить значна, в той же час його повноваження мають визначені законом межі.

Розкриваючи сутність нотаріальних процесуальних відносин, слід зазначити, що цивільні процесуальні правовідносини, виходячи із методу цивільного процесу, який є імперативно-диспозитивним, здійснюються через суд.

Отже, є можливість визначити характер нотаріальних процесуальних правовідносин за такими ознаками:

- добровільний вступ та участь всіх суб'єктів нотаріального процесу у ньому;

- відсутність примусу навіть до зобов'язаної нормами матеріального права особи щодо вчинення нотаріального провадження;

- у межах нотаріального процесу не передбачено виконання зобов'язань в примусовому порядку;

- заборона розголошення нотаріальної таємниці;

- письмова форма реєстрації нотаріальних проваджень;

- зазначення у реєстрах відомостей - даних про всіх суб'єктів правовідносин;

- безспірність прав і обов'язків, які є підставою для вчинення нотаріального провадження і які мають доводитися суб'єктами нотаріального процесу за допомогою безспірних доказів;

- правоохоронний та правозахисний зміст правовідносин. Отже, можна говорити про те, що характер провадження та його межі - поняття взаємопов'язані, оскільки межі нотаріальних процесуальних правовідносин складаються з умов вчинення нотаріального провадження, визначених законодавством про нотаріат, і при цьому враховується характер цих відносин.

Характер нотаріальних процесуальних правовідносин и:

- добровільний вступ та участь всіх суб'єктів нотаріального процесу у ньому;

- відсутність примусу навіть до зобов'язаної нормами матеріального права особи щодо вчинення нотаріального провадження;

- у межах нотаріального процесу не передбачено виконання зобов'язань в примусовому порядку;

- заборона розголошення нотаріальної таємниці;

- письмова форма реєстрації нотаріальних проваджень;

- зазначення у реєстрах відомостей - даних про всіх суб'єктів правовідносин;

- безспірність прав і обов'язків, які є підставою для вчинення нотаріального провадження і які мають доводитися суб'єктами нотаріального процесу за допомогою безспірних доказів;

- правоохоронний та правозахисний зміст правовідносин. Отже, можна говорити про те, що характер провадження та його межі - поняття взаємопов'язані, оскільки межі нотаріальних процесуальних правовідносин складаються з умов вчинення нотаріального провадження, визначених законодавством про нотаріат, і при цьому враховується характер цих відносин.