5. Принцип нотаріальної таємниці

нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальних дій або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права й обов'язки тощо.

Вимога обмеженості доступу до відомостей які утворюють нотар таємницю означає головним чином що відомості про факт звернення до нотаріуса, суть і зміст його консультації, відомості про нотаріальну дію, і як наслідок документи які оформлюються в процесі дії або консультації- матеріальні носії конфіденційної, таємної інформації не можуть бути розголошені тими, кому в силу їх службового професійного або іншого обов’язку зазначена інформація стала відома. Іншими словами збереження таємниці вчиненої нотар дії як принцип нотар проц. Права формалізується також як важливіший обов’язок нотаріуса.

Для того щоб бути визнаним об’єктом правової охорони як нотар таємниця інформація повинна відповідати наступним ознакам:

1.бути пов’язаною з особою що звертається до нотаріуса, її майном, правами та обов’язками, належати цій особі

2. законодавство не повинно містити обмежень щодо можливості віднесення такої інформації до нотаріальної таємниці

3. інф не відноситься законодавством до загальновідомої, загальнодоступної

4. обізнаність нотаріуса з такою інф – результат проф. діяльності

Такий елемент даного принципу як вжиття захолодів щодо охорони збереження конфіденційних відомостей передбачає різноманітні форми й способи охорони нотаріальної таємниці. Так, скажімо, нотаріуси не можуть бути допитані як свідки — про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Нотаріуса з приводу зазначених довірених відомостей може звільнити від обов’язку зберігати професійну таємницю особа, що довірила йому ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється письмово за підписом особи, що довірила зазначені відомості (ст. 8 Закону № 3425 і ст. 65 КПКУ).

Не підлягають допиту як свідки особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості (ст. 51 ЦПКУ).

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити таємницю вчинюваних нотаріальних дій (ст. 162 КПКУ).

У разі якщо предметом експертизи були відомості, які становлять нотаріальну таємницю, експерт не має права розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи (частина 5 ст. 53 ЦПКУ і частина 5 ст. 66 КАСУ).

Слідчий суддя, суд можуть ухвалити рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, яка охороняється законом, зокрема й нотаріальної таємниці (частина 2 ст. 27 КПКУ).

Адміністративний суд може оголосити судове засідання або його частину закритими задля нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, зокрема й нотаріальної таємниці (частина 3 ст. 12 КАСУ).

Цивільне судочинство допускає закритий судовий розгляд у разі, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, зокрема й нотаріальної таємниці (частина 3 ст. 6 ЦПКУ).

Господарський суд розглядає справу у закритому засіданні у разі, коли відкритий розгляд справи суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи й подають відповідне клопотання (ст. 44 ГПКУ).

Розголошення нотаріальної таємниці — це діяння (дія або бездіяльність) особи, в результаті якого інформація, що становить нотаріальну таємницю і яка їй довірена або стала відома у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, була сприйнята сторонніми особами (тобто тими, хто не допущений до розголошуваної інформації).

Форми розголошення інформації:

• усна — під час розмови у присутності сторонніх осіб (у громадському транспорті та громадських місцях); в особистому спілкуванні з родичами, друзями та іншими особами; переданням відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, через відкриті канали зв’язку тощо;

• письмово-друкована — викладення змісту відомостей, що становлять нотаріальну таємницю: у відкритих друкованих виданнях (газетах, журналах, книгах); у листах до рідних і близьких; передання, пересилання стороннім особам відомостей, даних про осіб, які звернулися по допомогу до нотаріуса, тощо;

• наочно-демонстративна — коли в результаті неправильного зберігання матеріалів справи вони стають надбанням сторонніх осіб.

Особи, винні у порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом (ст. 8 Закону № 3425).

У разі порушення нотаріусом вимог щодо збереження нотаріальної таємниці (порушення нотаріусом вимог, передбачених ст. 3, 8 і 9 Закону № 3425) свідоцтво про зайняття нотаріальною діяльністю може анулювати Міністерство юстиції України (ст. 12 Закону № 3425).