115. Державний кадастр природних ресурсів та об’єктів

Кадастри природних ресурсів - систематизований звід даних, що включає якісне та кількісне описання об'єктів та явищ, у ряді випадків з їх економічною оцінкою, містить фізико-географічну характеристику, класифікацію, дані про динаміку, ступінь вивченості та еколого-соціально-економічну оцінку з прикладенням картографічних та статистичних матеріалів.

Метою ведення державних кадастрів природних ресурсів є: облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання. Такі обліки необхідні насамперед для забезпечення раціонального природокористування та охорони довкілля, прийняття еколого-управлінських рішень та визначення їх ефективності, забезпечення необхідною інформацією органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інших зацікавлених суб'єктів. Дані, що містяться в кадастровій документації, використовуються також для визначення меж та грошової оцінки природних ресурсів, заходів щодо їх відновлення, відшкодування завданої екологічними правопорушеннями шкоди.

Екологічним законодавством передбачається ведення таких видів кадастрів:

- державний земельний кадастр (гл. 34 ЗК України);

- державний водний кадастр (ст. 28 ВК України);

- державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (ст. 43 КУпН);

- державний лісовий кадастр (гл. 9 ЛК України);

-державний кадастр тваринного світу (ст. 56 Закону України "Про тваринний світ");

-державний кадастр рослинного світу (ст. 38 Закону України "Про рослинний світ");

- державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду (розд. VIH Закону України "Про природно-заповідний фонд");

-державний кадастр природних територій курортів України (ст. 36 Закону України "Про курорти");

- містобудівний кадастр населених пунктів (Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Суспільні відносини, що виникають у зв'язку із веденням природноресурсових кадастрів, урегульовані низкою законодавчих та інших нормативно-правових актів, серед яких: Закон України від 7 липня 2011 року "Про державний земельний кадастр"; Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року "Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу"; Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року "Порядок створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів"; Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року "Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів"; Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 року "Порядок ведення Державного водного кадастру"; Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 року "Порядок ведення державного лісового кадастру та обліку лісів"; Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року "Положення про регіональні кадастри природних ресурсів".

4.4. Екологічна експертиза

Екологічна експертиза-вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (Закон України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 року).

Основна мета екологічної експертизи - заборонити реалізацію проектів, програм та діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку.

Об'єктом екологічної експертизи є:

- проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів;

- документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції - генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Розрізняють державну, громадську та інші екологічні експертизи (міжнародна, договірна тощо).

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.