- •1. Поняття, предмет, метод та система галузі конституційного право України. Структура та задачі конституційного права України.
- •Система конституційного права України.
- •Джерела конституційного права.
- •2. Поняття, правова природа та види джерел конституційного права. Конституція в системі джерел конституційного права України.
- •3. Поняття, склад та особливості конституційно-правових відносин. Поняття та ознаки конституційно-правової відповідальності.
- •4. Система, поняття і види основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
- •5. Поняття та основні принципи інституту громадянства України. Конституційно-правовий статус іноземців, біженців та осіб без громадянства в Україні.
- •6. Поняття Верховної Ради України – парламенту України. Порядок формування, структура та строк повноважень Верховної Ради України.
- •7. Загальна характеристика конституційно-правового статусу Президента України. Функції та повноваження Президента України
- •8. Система органів виконавчої влади. Місце і роль Кабінету Міністрів у механізмі державної влади в Україні.
- •9. Система судів загальної юрисдикції в Україні та їх компетенція
- •10. Прокуратура України: поняття та система органів, функції та повноваження
- •11. Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування та їх роль в формування місцевого самоврядування в Україні.
- •12. Форми діяльності територіальних громад
- •13. Правовий статус і повноваження депутата місцевої ради
- •Депутат місцевої ради має право:
- •14. Статус службовців органів місцевого самоврядування
- •15. Муніципально-правові відносини
- •16. Джерела муніципального права України
- •17. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р
- •20. Місцеве самоврядування і територіальна автономія
- •21. Поняття та види договорів про надання послуг Поняття і предмет
- •Форма договору
- •Сторони
- •Виконання договору
- •Відповідальність
- •22. Кредитний договір: поняття, зміст, особливості
- •23. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •24. Види спадкування
- •25. Підстави та порядок обмеження дієздатності
- •26. Філіали і представництва юридичних осіб
- •10. Припинення юридичних осіб
- •27. Загальні вимоги дійсності правочину
- •28. Наслідки визнання правочину недійсним
- •29. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •30. Цивільно-правові способи захисту права власності
- •31. Поняття та система принципів цивільного процесуального права
- •32. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація
- •34. Поняття та види судових витрат. Звільнення від сплати судових витрат. Порядок обчислення судового збору
- •35. Поняття та види підсудності у цивільному процесі
- •36. Поняття і види судових рішень у цивільному процесі. Законна сила судового рішення
- •37. Поняття та особливості заочного розгляду справи. Перегляд заочного рішення
- •38. Поняття та особливості наказного провадження. Розгляд справи у порядку наказного провадження
- •39. Поняття, строки, суб’єкти та підстави перегляду рішення Верховним Судом України
- •40. Загальна характеристика та правила виконавчого провадження
- •41. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі, просторі та за колом осіб
- •42. Кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності, її ознаки
- •43. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •47. Триваючі, продовжувані та складені злочини і їх відмінність від множинності злочинів
- •48. Обставини, що виключають злочинність діяння. Загальна характеристика, види, значення
- •49. Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності
- •50. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, та звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
- •51. Поняття та ознаки злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
- •52. Злочини проти основ національної безпеки: загальна характеристика та види
- •53. Поняття та загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості
- •54. Злочини проти здоров’я особи, їх загальна характеристика і місце в структурі злочинності
- •55. Види злочинів проти власності: корисливі, некорисливі
- •56. Поняття, історичні форми та завдання кримінального провадження
- •57. Підслідність та її види
- •58. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, вимоги до апеляційної скарги у кримінальному провадженні
- •59. Порядок і строки касаційного оскарження у кримінальному провадженні
- •60. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами
- •71. Поняття, предмет та особливості адміністративного права України
- •72. Адміністративно-правовий статус фізичних осіб
- •73. Поняття, особливості та види актів державного управління
- •74. Адміністративні правовідносини та їх особливості
- •75. Поняття та види адміністративного примусу
- •78. Система органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, розмежування їх компетенції
- •79. Поняття державної служби, види державних службовців
- •Завдання та функції державної служби
- •Принципи державної служби
- •Види державної служби
- •Правове регулювання державної служби
- •80. Види звернень громадян, порядок їх розгляду
- •81. Адміністративно-процесуальне право як самостійна галузь права, наука та навчальна дисципліна
- •82. Система та джерела адміністративно-процесуального права
- •83. Характеристика провадження по підготовці й прийняттю нормативно-правових актів керування
- •84. Поняття та загальна характеристика стадій дозвільних адміністративних проваджень. Поняття дозвільної системи
- •Ліцензійне провадження
- •85. Загальна характеристика та стадії реєстраційних проваджень
- •86. Характеристика проваджень щодо розгляду звернень громадян. Строки розгляду звернень громадян
- •87. Поняття та принципи провадження у справах про адміністративні проступки
- •88. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •91. Поняття, принципи і методи публічної фінансової діяльності
- •92. Правові форми публічної фінансової діяльності
- •93. Поняття фінансової системи України
- •94. Фінансовий контроль і принципи його здійснення
- •95. Податкова система України
- •96. Правовий механізм податку і його елементи
- •11.5. Непрямі податки
- •97. Банківська система України. Види банків в Україні
- •98. Правовий статус нбу та його функції
- •99. Поняття грошової системи України
- •100. Поняття банківського регулювання і нагляду
- •101. Правовий статус та види підприємств
- •102. Джерела формування майна суб'єктів господарювання
- •103. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •104. Об'єкти та суб'єкти приватизації
- •105. Стандартизація та сертифікація як засоби державного впливу на господарську діяльність
- •106. Право апеляційного оскарження в господарському судочинстві
- •107. Повноваження касаційної інстанції в господарському судочинстві
- •108. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •109. Підвідомчість і підсудність справ про банкрутство
- •110. Поняття та види третіх осіб в господарському судочинстві
- •111. Право державної власності на природні ресурси
- •112. Юридична відповідальність за порушення вимог поводження з небезпечними речовинами та об’єктами підвищеної небезпеки
- •113. Нормативи якості та ліміти використання природних ресурсів
- •114. Поняття та особливості державного екологічного контролю та моніторингу навколишнього середовища.
- •115. Державний кадастр природних ресурсів та об’єктів
- •4.4. Екологічна експертиза
- •116. Євросоюз: основні етапи формування. Структура єс.
- •117. Поняття та класифікація принципів права єс
- •119. Громадянство єс: набуття та припинення
- •120. Правове регулювання взаємовідносин України та єс
38. Поняття та особливості наказного провадження. Розгляд справи у порядку наказного провадження
Застосування загальних вимог позовного провадження до вирішення всіх без винятку матеріально-правових спорів, незалежно від характеру і складності справи, призводить до затягування цивільного процесу, чим на значний строк відкладається безпосередній захист порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Маються на увазі випадки, коли вимоги заявника не викликають сумнівів щодо їх підстав враховуючи зміст і якість доказів, наданих заявником в обґрунтування своїх вимог.
З огляду на зазначене включення законодавцем до ЦПК нового виду провадження - наказного провадження - є одним з кроків до удосконалення роботи суду при розгляді цивільних справ, що, в свою чергу, дозволило розумно спростити розгляд справи, підвищити ефективність та дієвість судового захисту.
Розгляд справ у наказному провадженні врегульовано розділом II ЦПК, що зумовлено його специфікою порівняно з позовним та окремим провадженнями. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, що відповідає принципу процесуальної економії. Порядок розгляду справи про видачу судового наказу є менш тривалим і більш простим з організаційної точки зору, адже у ньому відсутня стадія попереднього судового засідання, він не потребує виклику сторін для заслуховування їх пояснень, проведення відкритого судового засідання з усіма відповідними процесуальними діями. У наказному провадженні також не можуть застосовуватись такі процесуальні інститути: забезпечення доказів; призначення експертизи; передача справи до іншого суду за підсудністю; заміна неналежної сторони; зупинення провадження; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду.
Отже, наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Характеризуючи наказне провадження, треба підкреслити, що основною умовою вирішення справи в порядку цієї судової процедури є наявність безспірної вимоги заявника, що підтверджується належно оформленими письмовими документами. Даний вид провадження свідчить не про відсутність спірних правовідносин між сторонами, а про те, що в силу очевидності права вимоги заявника виключається спір щодо наявності самого права. У такому випадку немає потреби порушувати процесуально складне й тривале позовне провадження - достатньо короткого та спрощеного наказного провадження, що відповідає інтересам як заявника (кредитора), так і суду.
За термінологією ЦПК сторонами у наказному провадженні є стягувач і боржник, хоча в деяких інших статтях (наприклад у ч. 2 ст. 26 ЦПК, п. 2 ч. 2 ст. 98 ЦПК) стягувач зветься заявником, а боржник - заінтересованою особою.
Стягувачем (заявником) виступає особа, яка звертається до суду із заявою про видачу судового наказу і якій належить право вимоги, що є предметом судового вирішення. Стягувач може брати участь у наказному провадженні через представника. У такому випадку до заяви про видачу судового наказу повинно бути додано документ, що підтверджує повноваження представника (ч. 4 ст. 98 ЦПК).
Також у випадках, встановлених законом, до суду із заявою про видачу судового наказу можуть звертатись органи та особи, визначені у ст. 45 ЦПК, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Боржником виступає особа, з якої треба стягнути грошові кошти для погашення вимоги заявника.
Вирішення справи у порядку наказного провадження стосується видачі судового наказу. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ч. 1 ст. 96 ЦПК. Вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, підлягають судовому захисту виключно у порядку наказного провадження, оскільки ч. З ст. 118 ЦПК передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 ЦПК, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Перелік вимог, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У зв'язку з тим, що судовий наказ водночас є судовим рішенням і виконавчим документом, він, відповідно, підлягає виконанню за правилами, встановленими законодавством про виконавче провадження.
Загальною характеристикою вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є те, що вони є безспірними. Відповідно до цієї ознаки закон визначає вимоги, за результатами розгляду яких суд має право видати судовий наказ:
- вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. У постанові Пленуму ВССУ "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" від 23 грудня 2011 р. № 14 (далі - Постанова від 23.12.2011 р. № 14) зазначається, що у разі подання заяви за цією вимогою судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати відповідно до законів України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. та "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 р.
Для отримання відповідного наказу необхідно надати суду докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Зауважимо, що розгляд вимог про стягнення заробітної плати в порядку наказного провадження у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП на зазначену вимогу не поширюється позовна давність, тому у випадку порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з заявою про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК судовий наказ про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з ч. 2 цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати;
- вимога про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника. Відповідна заява може бути подана після проведеного органами внутрішніх справ розшуку відповідача у випадках, передбачених ст. 78 ЦПК (якщо невідоме місцеперебування відповідача у справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи), а також розшуку боржника - фізичної особи, дитини - за виконавчими документами про відібрання дитини, розшуку транспортних засобів боржника відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року;
- вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. У цьому випадку судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Якщо окрім вимоги про стягнення основної суми заборгованості одночасно заявлена вимога про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, до заяви мають бути додані документи, що чітко підтверджують їх розрахунок, у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань (п. 13 Постанови від 23.12.2011 р. № 14);
- вимога про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо вона не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб. У цьому випадку судовий наказ видається на підставі відповідних норм СК (зокрема статей 181-184). Суддя повинен відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу на підставі п. 1 ч. З ст. 100 ЦПК, якщо така вимога пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб (зокрема особи, яка вже отримує аліменти від боржника);
Останньою вимогою згідно з ч. 1 ст. 96 ЦПК є вимога про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів. Видача судового наказу за заявленою вимогою можлива лише за наявності преюдиційного рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухваленого на користь невизначеного кола осіб.
Судовий наказ не може бути виданий за заявою, в якій зазначено вимогу про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди, завданих неналежною якістю товару, оскільки вони є предметом розгляду в порядку позовного провадження (п. 15 Постанови від 23.12.2011 р. № 14).
За іншими вимогами, незалежно від того, чи є вони безспірними, суддя повинен відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу на тій підставі, що вони не передбачені законом.