14. Статус службовців органів місцевого самоврядування

З прийняттям Конституції України 1996 p., Закону України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", в яких встановлювалася система місцевого самоврядування, постало питання про правовий статус службовців, які працюють в органах місцевого самоврядування, порядок і особливості функціонування і проходження служби.

У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішувалися окремі питання щодо посадових осіб органів місцевого самоврядування: сільського, селищного, міського голови, їхніх заступників, голів і заступників голів районної в місті ради, районної та обласної ради тощо. Але детальний статус посадових осіб органів місцевого самоврядування було не визначено через відсутність спеціального закону.

Відповідно до п. 5 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, на посадових осіб місцевого самоврядування поширювалася дія Закону України "Про державну службу". Вони прирівнювалися до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не було передбачено законодавством України. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначалися Кабінетом Міністрів України.

З метою усунення прогалин у правовому регулюванні питань, пов'язаних зі службою в органах місцевого самоврядування, постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 р. "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" посадових осіб місцевого самоврядування було прирівняно до відповідних посад державних службовців. Разом з тим було збережено відмінності служби в органах місцевого самоврядування, наприклад, стосовно вікових обмежень перебування на службі (ст. 23 Закону "Про державну службу" зі змінами, внесеними Законом від 13 травня 1999 p.).

Питання організації і проходження муніципальної служби висвітлюються в юридичній літературі, в основному зарубіжними авторами. Цікавий аналіз теоретичних аспектів муніципальної служби, статусу і класифікації службовців, заміщення посад у муніципальному апараті, зокрема, зробив Д. М. Бахрах у підручнику "Административное право" (М., 1993. — С. 97—121). Заслуговує на увагу довідниковий посібник А. А. Немчинова і А. М. Володіна "Муниципальная служба" (М., 2002. — 384 с). Серед вітчизняних дослідників цієї проблеми варто виділити авторів навчального посібника "Коммунальное право Украины" (Донецк, 1999. - С. 123-128) В. Д. Волкова, А. Г. Бобкова, М. А.Захарченко та ін. У контексті державного будівництва та місцевого самоврядування в Україні окремі питання служби розглядали М. О. Баймуратов, О. І. БєдниЙ, І. П. Бутко, В. А. Григор'єв, В. М. Кампо, А. А. Коваленко, Б. А. Пережняк, В. Ф. По-горілко, С. М. Стременовський, О. Ф. Фрицький та ін.

Муніципальна служба є одним з інструментів, засобів здійснення місцевого самоврядування.

Виокремлюють такі основні ознаки муніципальної служби:

1) особливий вид публічної служби, тобто служби в органах місцевої влади;

2) професійна діяльність в органах місцевого самоврядування, за здійснення якої муніципальні службовці одержують заробітну плату з місцевого бюджету; муніципальні службовці — це особи, які несуть службу на посадах в органах місцевого самоврядування;

3) діяльність з виконання повноважень органів місцевого самоврядування, тобто діяльність, що перебуває в підпорядкуванні муніципального утворення;

4) діяльність, що організується на постійній основі, тобто муніципальні службовці здійснюють повноваження органу місцевого самоврядування як основну роботу протягом невизначеного часу (постійно); посадові особи, що обираються, навпаки, діють протягом певного проміжку часу (тимчасово). "Постійна основа" діяльності муніципальних службовців має забезпечувати професіоналізм муніципальної служби, її стабільність, і в певному розумінні її можна порівняти з принципом незмінності чиновників в європейських державах'.

Муніципальна служба не входить до системи державної служби і потребує відповідного правового регулювання.

7 червня 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування"2, який врегулював правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначив загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їхній правовий статус, порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

За цим Законом, служба в органах місцевого самоврядування — це професійна, на постійній основі діяльність громадян України (які займають посади в органах місцевого самоврядування), спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та реалізацію окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.

На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків.

Державна політика щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється за такими напрямами:

— законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування та забезпечення її ефективності;

— захист прав місцевого самоврядування;

— організація підготовки та перепідготовки кадрів для служби в органах місцевого самоврядування;

— правовий і соціальний захист посадових осіб місцевого самоврядування;

— методичне та інформаційне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування.

Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань державної служби з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні.

Методичну допомогу з організації та проходження служби в органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", можуть надавати відповідні комітети Верховної Ради України.

Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади у встановленому законом порядку.

Служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах:

— служіння територіальній громаді;

— поєднання місцевих і державних інтересів;

— верховенства права, демократизму і законності, гуманізму і соціальної справедливості;

— гласності;

— пріоритету права та свобод людини і громадянина;

— рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їхніх ділових якостей і професійної підготовки;

— професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

— підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків;

— дотримання прав місцевого самоврядування;

— правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування;

— захисту інтересів відповідної територіальної громади;

— фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету;

— самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" не поширюється на технічних працівників і обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Посада в органах місцевого самоврядування — це передбачена законодавством України та визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця органів місцевого самоврядування, на яку законодавством покладено відповідне коло службових повноважень, здійснюваних на оплатній основі.

Посади в органах місцевого самоврядування поділяються на три категорії:

а) виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

б) виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

в) посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної в місті, обласної ради на конкурсній основі

чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.