1.3 Види підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність – різноманітна, як різноманітні людські потреби. Автор підручника «Основи підприємництва» З.С. Варналій у залежності від змісту підприємництва як форми ініціативної діяльності, спрямованої на витяг прибутку (підприємницького доходу) і її зв'язку з основними стадіями відтворювального процесу ділить всі прояви підприємницької діяльності на три основні її види: виробниче підприємництво; комерційне підприємництво; фінансово-кредитне підприємництво.

Виробниче підприємництво – провідний вид підприємницької діяльності, спрямований на виробництво продукції, послуг, інформації тощо, які підлягають реалізації споживачам [4.ст.74]. Ця діяльність здійснюється підприємствами, що виготовляють різноманітну продукцію, виконують будівельні, ремонтні та інші роботи, надають послуги, створюють духовні блага тощо.

Виробниче підприємництво належить до найбільш складних, серйозних, суспільно необхідних видів бізнесу. Однак саме ця сфера діяльності при переході до ринкової економіки перетерпіла найбільші негативні зміни: розпалися господарські зв'язки, порушилося матеріально- технічне забезпечення, різко упав збут продукції, погіршилося фінансове положення підприємств. З цим частково пов’язаний і той факт, що до виробничого підприємництва спостерігається значно менше тяжіння, ніж до інших видів підприємницької діяльності, які значно швидше й простіше приносять прибутки.

У центрі виробничого підприємництва – виготовлення споживчих благ. Таким чином, до виробничого підприємництва належать заводи, фабрики, школи, ліцеї, агрофірми тощо. Ці підприємства можуть і самі реалізовувати свою продукцію, але головна їх функція – виробництво.

Здійснення виробничого підприємництва пов’язане з необхідністю здобуття підприємцем цілої низки факторів виробництва. Так, щоб виготовити продукцію, підприємцю необхідні оборотні засоби виробництва у вигляді матеріалів. Крім того, у виробництві знадобляться напівфабрикати, тобто готові складові, які будуть використані при виготовленні товару. Далі для виробництва необхідні основні засоби у вигляді робочих приміщень, трудових ресурсів, машин, обладнання тощо.

Комерційне підприємництво – це діяльність, пов’язана з обміном, розподілом та споживанням товарів і послуг [4.ст.76].

Змістом комерційного підприємництва є товарно-грошові та торговельно-обмінні операції. Комерція у вузькому розумінні слова – це торгівля, а комерсант – це працівник торгівлі. Торговельно-обмінні операції здійснюються у вигляді угоди з купівлі-продажу або перепродажу товарів і послуг. Представниками комерційного підприємництва є різні торговельні організації, що реалізують предмети споживання і засоби виробництва.

Комерційне підприємництво включає пошук, закупівлю товару, забезпечує його збереження, транспортування, доставку в торговельне підприємство, продаж товару, а інколи і післяпродажне обслуговування покупця-споживача. Торгівля включає також і документальне оформлення торговельної угоди.

Суб’єктами комерційного підприємництва є магазини, речові та продовольчі ринки, біржі, виставки-продажі, аукціони, торговельні доми, ярмарки, торговельні бази та інші заклади торгівлі.

В умовах численних господарських зв’язків комерційні організації не в змозі розв’язати всі питання обігу власними зусиллями. Тому надійними партнерами тут виступають посередники. Представниками посередницьких структур є установи та окремі особи, які знаходяться між підприємцем та споживачем. Посередницькі фірми здійснюють не лише брокерські операції, а й можуть також здійснювати торгівлю на власний розсуд. Посередницький бізнес як різновид комерційного підприємництва дедалі більше поширюється в ринковій економіці.

Фінансово-кредитне підприємництво – це діяльність, де об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар – гроші, іноземна валюта, цінні папери [4.ст.78].

Фінансово-кредитне підприємництво належить до найскладніших видів підприємницької діяльності. Воно здатне приносити не менші доходи, аніж комерційне, але вимагає більш високих вимог до знань і досвіду підприємців.

Агентами фінансово-кредитного підприємництва є комерційні банки, фондові біржі, окремі фірми, навіть громадяни-підприємці.

В «Політичній економії» за редакцією В.Г. Федоренка крім виробничого, комерційного і фінансово-кредитного видів підприємництва зазначені також посередницьке і страхове.

Посередницьке підприємництво – це така діяльність, коли підприємець не виробляє і не продає товари, а виступає в ролі посередника у процесі здійснення товарно-грошових операцій [5.ст.177].

Підприємницька активність у сфері посередництва дозволяє сполучити в самі стислі строки економічні інтереси виробника і споживача. Посередництво, з погляду виробника, підвищує ступінь ефективності роботи останнього, оскільки дає можливість зосередити свою активність тільки на самім виробництві, передаючи посереднику функції по просуванню товару до споживача. Крім того, включення посередника у відносини між виробником і споживачем істотно скорочує термін оборотності капіталу, а виходить, підвищує прибутковість виробництва.

Страхове підприємництво – це діяльність, коли підприємець гарантує страховику майна, життя, цінностей за певну плату, компенсацію можливих втрат у результаті непередбачуваних втрат [5.ст.177]. Страхування майна, здоров'я, життя особлива форма фінансово-кредитного підприємництва, яка полягає в тому що підприємець одержує страховий внесок, виплачуючи страховку тільки при визначених обставинах. Тому що імовірність виникнення таких обставин невелика, та частина внесків, що залишилася, утворить підприємницький доход.

Також тут подається типологія підприємницької діяльності за формами власності та організації і за економічним сектором здійснення підприємницької діяльності.

В залежності від того, в якому економічному секторі буде здійснюватися підприємницька діяльність розрізняють державне і приватне підприємництво.

Державне підприємництво це форма здійснення економічної активності від імені підприємства, заснованого: державними органами керування, що уповноважені (відповідно до чинного законодавства) керувати державним майном (державне підприємство), або органами місцевого самоврядування (муніципальне підприємство) [4.ст.71]. Власність такого роду підприємств це форма відокремлення частини державного чи муніципального майна, частини бюджетних засобів, інших джерел. Важливою характеристикою таких підприємств виступає та обставина, що вони відповідають за своїми обов'язками тільки майном, що знаходиться в їхній власності (ні держава не відповідає по їх зобов'язаннях, ні вони самі не відповідають по зобов'язаннях держави).

Приватне підприємництво – це форма здійснення економічної активності від імені підприємства (якщо воно зареєстровано в якості такого) чи підприємця (якщо така діяльність здійснюється без наймання робочої сили, у формі індивідуальної трудової діяльності) [4.ст.72].

За формами власності та організації виділяють такі основні види підприємництва:

- одноосібне володіння (приватне, сімейне) – підприємництво, що діє на основі приватної власності громадян – членів однієї сім’ї та їх праці, з можливим застосуванням найманої робочої сили;

- товариство (партнерство) – підприємництво, що засноване на власності юридичної особи з обмеженою відповідальністю, використанням найманої робочої сили (малі підприємства, кооперативи, товариства);

- акціонерне товариство (корпорація) – це провідна форма підприємництва, що заснована на власності учасників товариства – акціонерів (фізичні та юридичні особи) [5.ст.178].

Ми можемо зробити важливий висновок, що, незалежно від поділу (за змістом, за економічним сектором діяльності чи за формами власності та організації), всі види підприємництва супроводжуються ініціативністю, відповідальністю, інноваційним підходом, ризиком, прагненням до максимізації прибутку.