IV. Конструювання системи водяного опалення будинку
Система центрального водяного опалення включає: котел або інше джерело теплової енергії, наприклад, елеваторний вузол у тепловому пункті; головний стояк, подавальний та зворотний магістральні трубопроводи; стояки з підводками до опалювальних приладів; опалювальні прилади; розширювальний бак; повітрозбірники.
На кожному відгалуженні системи встановлюється запірна арматура (вентилі, крани) для відключення частини системи при необхідності ремонту. У будинках з кількістю поверхів більше трьох передбачається можливість відключення кожного стояка, для чого в нижній частині стояка встановлюється кран та спускний трійник із заглушкою, а у верхній частині стояка в системах із верхньою розводкою – вентиль та трійник із заглушкою для сполучення стояка з атмосферою при зливанні з нього води і для випускання повітря при заповненні стояка водою. У системах з нижньою розводкою вентилі, крани та спускні трійники встановлюються в нижній частині стояків, а зверху (на опалювальних приладах або на стояках) встановлюються крани для випускання повітря.
На подавальних трубопроводах встановлюють, як правило, вентилі, а на зворотних – пробкові або кульові крани.
Використання сучасних горизонтальних двотрубних систем опалення з автоматичними регуляторами тепловіддачі опалювальних приладів і обліком спожитої теплової енергії є одним із шляхів енергозбереження. У таких системах (рис. 8) подавальний та зворотний стояки розміщують у допоміжному приміщенні (коридор, санвузол), а горизонтальні подавальні та зворотні трубопроводи прокладають по периметру приміщення в спеціальних каналах біля стіні, в плінтусах або над підлогою. На всіх опалювальних приладах встановлюють повітровипускні крани.
До вузла теплового вводу
Рис. 8. Схема двотрубної горизонтальної системи опалення
з індивідуальним обліком теплоспоживання
На головному стояку і на довгих (понад 7…10 м) ділянках теплових магістралей потрібно передбачати П-подібні компенсатори для компенсації теплових подовжень труб.
Тепловий пункт (ТП) – спеціально обладнане приміщення, з якого здійснюється керування місцевими системами теплоспоживання (опаленням, гарячим водопостачанням, вентиляцією, тощо). У ньому відбувається трансформація параметрів теплоносія за видами споживання тепла, облік тепла, тощо.
Центральний тепловий пункт – тепловий пункт, до якого приєднані системи теплоспоживання двох і більше споруд.
Теплові пункти розрізняються за кількістю та типом пидключених до них систем теплоспоживання, індивідуальні особливості яких визначають теплову схему та характеристики обладнання ТП, а також за типом монтажу та особливостями розміщення обладнання в приміщенні.
Розрізняють такі види ТП:
Індивідуальний тепловий пункт (ІТП). використовується для обслуговування одного споживача (будівлі чи її частини). Як правило, розташовується в підвальному або технічному приміщені будівлі.
Центральний тепловий пункт (ЦТП). Тепловий пункт, до якого приєднані системи теплоспоживання двох і більше будівель (споруд). Частіше розташовується в окремій будівлі.
Блочний тепловий пункт (БТП). Виготовляється в заводських умовах, поставляється для монтажу у вигляді окремих блоків. Може складатися з одного, або кількох блоків. Обладнання блоків монтується дуже компактно, зазвичай використовується при необхідності економії місця.
Схема ТП залежить, з одного боку, від особливостей споживачів теплової енергії, що обслуговуються тепловим пунктом, а з іншого боку – від особливостей джерела, що постачає ТП теплову енергію.
Оскільки наша система опалення обладнана автоматичними терморегуляторами на приладах та автоматичними регуляторами тиску, обираємо Індивідуальний тепловий пункт з циркуляційним насосом.
СХЕМА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТЕПЛОВИХ ПУНКТІВ (ІТП)
а – із змішувальним насосом
б – із циркуляційним насосом
в – з елеватором