1.3. Природно-географічне районування

Територія Чернівецької області за своєю природою поділяється на 11 типів довкіль: рівнинні, степові та лісостепові, рівнинно-височинні, широколистянолісові, передгірно-височинні, лучно-широколистянолісові, низькогірні, хвойно-широколистянолісові та хвойно-лісові, середньогірні, широколистяно-хвойнолісові й хвойно лісові та високогірні субальпійські. Їх поєднання утворює кілька фізико-географічних областей:

Прут-Дністровська лісостепова рівнинна фізико-географічна область обіймає території Північної Бессарабії та північно-східну частину Північної Буковини. З півночі вона чітко обмежений р. Дністер, з півдня – р. Прут, а західна і східна її межі умовні. У системі фізико-географічного районування вона виділяється як фізико-географічна Західно-Української провінції лісостепової зони Східно-Європейської платформенно-рівнинної країни. Загальний характер поверхні тут рівнинний. Спокійний плоско-хвилястий фон поверхні порушують: Хотинська височина (300-500 м), численні широкі улоговини стоку – релікти давніх долин, щільна мережа сучасних долин і балок різної форми. В окремих районах ландшафтоутворююче значення мають карстові й зсувні форми рельєфу, а також товтри – залишки рифів міоценового періоду. Ґрунти – переважно лесовидні суглинки, на яких розвинена степова, лучно-степова рослинність і широколистяні дубово-грабові ліси. Ландшафтна структура Прут-Дністровської області неоднорідна і представлена 7 природними районами: Заставнівським карстовим степовим, Припрутським терасовим лісостеповим, Хотинським горбистим лісовим, Новоселицьким терасовим степовим, Долиняно-Балковецьким ярково-балочним, Кельменецьким степовим товтровим і Сокирянським вододільним лісостеповим.

Фізико-географічна область Прут-Сіретської лісолучної передгірної височини належить до Північної Буковини, утворюючи центральний ландшафтно-гіпсометричний ярус на території Північної Буковини і Північної Бессарабії. Межі чітко окреслені: на півночі – р. Прутом, на заході – р. Черемошом, на півдні Буковинськими Карпатами, на південному сході – державним кордоном з Румунією. Сюди входять Сторожинецький, Глибоцький, частини Вижницького та Герцаївського і південно-західна частина Кіцманського адміністративного районів. Тут утворився надзвичайно складний і своєрідний ерозійно-зсувний рельєф. Ерозійно-зсувні процеси підсилюються неотектонічними рухами, за допомогою яких утворилися виразні височини з абсолютними висотами понад 500 м (г. Цецино – 537 м, г.Вивіз – 494 м). У ґрунтовому покриві переважають дерново-підзолисті оглеєні та дерново-глейові, а також сірі опідзолені ґрунти, особливо у східній частині території. Основний рослинний фон Передкарпаття утворюють змішані буково-ялицеві ліси та справжні різнотравно-злакові луки. У Прут-Сіретській фізико-географічній області виділяється 9 природних районів.

Фізико-географічна область Буковинських Карпат характеризується надзвичайною різноманітністю довкіль. Вона є частиною Українських Карпат – фізико-географічної провінції Карпатсько-гірської країни. Сюди входять Путильський та гірська частина Вижницького адміністративних районів. Складчаста структура – чергування великих і дрібних антиклінальних і синклінальних складок та різна інтенсивність тектонічних піднять зумовили характер гіпсометрії й орографії. Перепад висот – від 350 м у руслі р. Черемошу біля м. Вижниця до 1574 м у масиві Яровиця. Природні комплекси даної області різко змінюються від широколистяних у підніжжі гір до хвойно-лісових і лучних полонин на вершинах.

Область Верховинських Карпат обіймає центральну вододільну частину гірської системи. Верховинські Карпати сформувалися на фундаменті Кросненсько-синклінальної зони, яка складена товщами піщано-глинистого флішу. Тривала ерозія сприяла формуванню низькогірного рельєфу. Висоти тут змінюються від 570-580 м у руслі р. Черемош до 1109 м на південному сході.

Область полонинсько-чорногорських субальпійсько-лісових Карпат сформувалась на фундаменті внутрішніх структурних зон гірської системи. Для цієї області на найбільш при піднятих масивах простежуються висотно-зональні зміни буково-ялицевих лісів, буково-ялицево-ялинових, а ще вище – ялинових лісів та лучних полонин. Сюди належать 2 природних райони.

Область Мармароських (Рахівсько-Чивчинських) середньогірних субальпійських лісистих Карпат різко виділяється. Вона сформувалась на фундаменті давнього Мармароського кристалічного ядра Внутрішнього антиклінарію гірської системи. Висоти тут змінюються від 980 м у руслі р. Перкалаба до 1480 м на вершинах хребтів. Її виположена гребнева лінія піднімається з півночі на південь у вигляді трьох ступенів [23].