1.2. Структура та динаміка конфлікту

У конфлікті беруть участь, як мінімум, дві конфліктуючі сторони («конфлікт анти») – окремі індивіди або інші цілі групи. Окрім того, в конфлікт можуть бути втягнуті й інші учасники – ті, що співчувають (активно і пасивно, з тієї чи іншої сторони), провокатори, миротворці, консультанти, невинні жертви. Для того, щоб адекватно розібратися в конфліктній ситуації і запустити механізм її конструктивного вирішення, необхідно звернути увагу на соціальні і особливо психологічні характеристики конфліктантів. Під соціальними характеристиками розуміють в даному випадку приналежність до того чи іншого прошарку суспільства або суспільної групи, професії, соціальної ролі, службового стану і т. д. Психологічні характеристики – це особистісні властивості кожної людини. Саме вони, як правило, в найбільшій мірі визначають і виникнення, і перебіг, і наслідки конфлікту. Стрижневі риси формують характер, а характер – це те, що складає основу особистості.(русинка 37)

Деякі люди мають звичку самостверджуватися за рахунок приниження гідності інших людей. У них нічого хорошого в житті не виходить, а інші ростуть особистісно, соціально, професійно.

Труднощі в спілкуванні з оточенням можуть бути у людей. Які мають певні характерологічні комплекси, серед яких в першу чергу треба назвати різновиди комплексу меншовартості і «зірковий комплекс».

Певні психоемоційні відхилення в характерні і поведінці деяких людей також служать джерелом їх ускладнених стосунків з оточенням.

Важкі люди зустрічаються в будь-якій сфері життя: в сім'ї, серед родичів, друзів, співробітників і керівників на службі, за столом переговорів і т. д. І наша поведінка у стосунках з ними повинна бути диференційованою в залежності від того, яке місце вони займають у нашому житті.

Серед особистісних якостей, які зумовлюють формування негативних рис характеру і манер поведінки, також слід відмітити нерішучість, постійне перебування в атмосфері страхів, схильність до дратівливості і гніву, заздрість, честолюбство, пихатий снобізм, бажання владарювати над іншими, фанатизм, схильність до підбурювання, педантизм, прагнення до демонстративності в поведінці тощо. Часто буває так, що люди діють агресивно або замикаються в глухій обороні з тієї простої причини, що інакше вони не вміють. Вони користуються звичною тактикою, яку засвоїли в дитинстві.

Щоб налагодити взаємодію з такими людьми, необхідно подолати їх негативні реакції, їх навички спілкування, їх уявлення про власні сили і багато іншого.(русинка 39)

Конфлікти виникають тоді, коли є зона розбіжностей – предмет суперечки, факт, питання, яке викликає розбіжності. Цю зону не завжди легко розпізнати, часто буває так, що і самі учасники конфлікту не дуже чітко її уявляють. Малозначимі або випадкові деталі можуть бути відображенням або проявом більш глибоких розходжень, які залишаються для конфлікт антів неусвідомленими. Справа ускладнюється і тим фактом, що межі зони розбіжностей часто нерухомі, можуть розширюватися або звужуватися. Іноді буває і так, що розходження «по суті» посилюється розходженням з приводу оцінки поведінки, манери мовлення і, взагалі, морального складу один одного.

Кожен з учасників конфлікту складає уявлення або образ ситуації, який створився в зоні розбіжностей і охоплює всі пов'язані з ним обставини. Ці уявлення не збігаються, конфлікт анти бачать ситуацію по-різному і це, власне, створює підґрунтя для їх зіткнення.

Образи конфліктної ситуації (ідеальні карти ситуації) включають в себе такі елементи:

• уявлення учасників конфлікту про себе (свої потреби, можливості, цілі, цінності);

• уявлення учасників конфлікту про протилежну сторону (потреби, цінності, можливості, цілі);

• уявлення учасників конфлікту про ситуацію і умови перебігу конфлікту.

Психологічний аналіз образів конфліктної ситуації тісно пов'язаний з рядом особливостей учасників конфлікту, наприклад з позитивністю і негативністю їх уявлень про себе, їх Я-концепцією, егоцентризмом, самооцінкою, рівнем домагань, ступенем тривожності, рівнем розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, увага, мислення, уява та ін..) сформованості рефлексії і навичок спілкування.(20 русинка літ)

У конфліктній ситуації для вибору ефективної лінії поведінки (як і для адекватного вирішення ситуації в цілому) партнери мають особливу потребу у взаємному розумінні внутрішнього смислу, «смислу для себе» подій, що відбуваються. Разом з тим, вони рідко звертаються до відкритого спілкування. Основний бар'єр на цьому шляху – свідомий і несвідомий захист себе самого. Свідомий захист пов'язаний з побоюванням, що отримана «супротивником» інформація буде використана ним в своїх інтересах. Несвідомий – з актуалізацією захисних механізмів. Загальна напруженість ситуації, невдоволеність партнером, який не поділяє її точки зору, продукує у людини очікування негативного зворотнього зв'язку, який, за даними спеціалістів, сприяє актуалізації захисних механізмів, провокує на нехтування, несприйняття навіть конструктивної ситуації.( 5 русинка літ)

Важко здогадатися, як сприймає ситуацію інший, поки той не повідомить про це, тим більше,що ніхто і не поспішає цього робити. Корнеліус і Фейр, відомі австралійські психологи, радять в таких випадках конфліктуючим сторонам робити «Я-висловлювання», які передають іншій людині ваше ставлення до певного предмету, явища, ситуації без звинувачення і вимог, щоб інша сторона змінила своє ставлення. Цей спосіб допомагає утримати свою позицію, не перетворюючи іншого на вашого опонента. (русинка 44)

Кожна людина по-своєму уявляє ситуацію, в якій перебуває. Які ж причини зумовлюють своєрідне суб'єктивне бачення ситуації? Таких причин багато, але всі вони в кінцевому результаті ведуть до того, що у кожної людини складається протягом життя свій комплекс установок, потреб, інтересві, думок. Ідей, на основі яких вона сприймає та оцінює все, з чим стикається і визначає міру значимості подій, явищ. Вказані параметри зумовлюють формування відповідних мотивів – прагнення, спонукання, які суттєво впливають на відношення людини до важливих до неї речей.

Мотивація визначає процес, який психологи називають формуванням мети. Вона виступає як уявний результат, якого індивід хотів би в даній ситуації досягти.

Коли ж людина формує реально недосяжні результати, тоді у неї виникає внутрішньо особистісний конфлікт. Можливий конфлікт пізнавального характеру, коли людина стикається з інформацією, яка супересить її світоглядній позиції. Можливе і те, що людина формує несумісні цілі. В такому випадку процес їх формування набуває вигляду боротьби між конкуруючими мотиваційними тенденціями: одна з них створює у людини позитивне відношення до об'єкту, прагнення наблизитися до нього, оволодіти ним, інша – негативне ставлення до об'єкту, прагнення уникнути його.(русинка 46)

Характер будь-яких розбіжностей у великій мірі визначається зовнішнім середовищем. Виділяють такі важливі умови перебігу конфлікту:

• просторові (сфера виникнення і прояву конфлікту, умови і причини його виникнення, конкретні форми його прояву і результати конфлікту, засоби і дії, які використовують обидві сторони);

• часові (тривалість, частота і повторюваність конфлікту, тривалість участі в ньому кожної зі сторін, часові характеристики кожного з етапів розвитку конфлікту);

• соціально – психологічні (особливості психологічного клімату в групі, тип і рівень взаємодії (спілкування), ступінь конфронтації та особливості психічного стану учасників конфлікту, а також діапазон і рівень втягування в протиріччя інтересів різних соціальних груп: сімейних, професійних, статевих, етнічних, національних).

Усвідомлення періодів та етапів розвитку конфлікту дозволяє виробити більш ефективну програму урегулювання конфлікту як самими учасниками конфлікту, так і тими сторонніми силами, які можуть бути залучені в даний процес.

Конфлікт – складне динамічне утворення, яке має свої межі, зміст, етапи і свої форми динаміки. Всю різноманітність форм динаміки конфліктів можна звести до трьох основних форм:

• конфлікт має циклічний характер і проходить передбачувану послідовність стадій. Конфлікт зароджується, розвивається, інтенсивність єдиноборства досягає апогею, а потім, після вжитих заходів щодо урегулювання ситуації, поступово або швидко спадає напруга;

• конфлікт – це фазовий процес. Взаємодія суб’єктів веде до перетворення ситуації; змінюються принципи і правила поведінки, статус особистості, умови життєдіяльності;

• конфлікт є взаємодією двох суб'єктів (індивідів, соціальних груп), в якій дії однієї сторони є реакцією на дії іншої сторони ( за принципом стимул – реакція). При цьому дії кожної сторони спрямовані на те, щоб зайняти позицію протилежної сторони, яка розглядається як більш приваблива і сприятлива. Гострота і характер конфліктної взаємодії при цьому визначається предметом розбіжностей, співвідношенням сил і зовнішніми умовами.

В реальному суспільному житті ці форми рідко трапляються в чистому вигляді; як правило, конфлікти мають змішані форми. Оскільки циклічна форма зустрічається частіше.

Найбільший інтерес викликає майже універсальна система динаміки конфлікту американського вченого Р. Рамеля.

Р. Рамель виділив п'ять основних етапів у розвитку конфліктів. Перший етап – латентний, який передує власне зіткненню. На цьому етапі майже непомітно від зовнішнього спостереження виникають відмінності в диспозиціях, цінностях, обставинах, правилах поведінки, які утворюють потенціал протистояння. Виникає соціальна напруженість, яка свідчить про наявність конфліктної ситуації. Другий етап – ініціюючий, на якому якась подія провокує індивідів до активних дій. Наступний етап – балансування сил. Сторони оцінюють потенціальні можливості один одного, накопичують сили, шукають вирішення проблеми. В результаті цих дій сторони пристосовуються до обставин, і настає четвертий етап – баланс сил. На цьому етапі вживаються заходи для зміни обставин, вирішення проблеми, усунення протиріч. Ці зміни приводять до п'ятої стадії – розколу, коли сторони знову вступають в єдиноборство.(русинка 50)