2.)Фактичні презумпції.

в залежності від ролі в правовому регулюванні:

а) матеріальні. Наприклад, презумпція ринкової ціни угоди.

б)процесуальні. Наприклад презумпція невинуватості, презумпція добросовісності.

за сферою дії:

загально-правові. Наприклад, презумпція законності нормативно-правового акту.

міжгалузеві. Наприклад презумпція невинуватості.

галузеві. Наприклад, презумпція добросовістності, презумпція ринкової ціни угоди.

81. Правова поведінка та правомірна поведінки

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульова¬ною нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова пове¬дінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпоряджен¬ням юридичних норм і охороняється державою. Правомірна поведінка завжди містить два моменти:

— інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичні права і обов'язки. Важливою є не тільки наяв¬ність розвинутого юридичного механізму захисту права на до¬ступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами; — поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійс¬нення своїх юридичних прав і обов'язків.

Склад правомірної поведінки

Суб'єкт Суб'єктивна сторона Об'єкт Об'єктивна сторона

- суб'єкти права: фізичні та юридичні особи, які визнані дієздатними і деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов'язки та нести юридичну відповідальність - внутрішнє ставлення (зацікавленість, байдужість) суб'єкта права до своєї діяльності та її результатів, визначення якості вчинків з яких складається поведінка, їх оцінка - явища навколишнього середовища, на які спрямовані правомірні вчинки: матеріальні та нематеріальні блага, суспільні відносини - зовнішня форма вираження правомірних вчинків: дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний зв'язок між діяннями та їх наслідками

82. Види правомірної повединкі

За різними критеріями правомірна поведінка поділяється на види:

1) в аспекті юридичних фактів - на юридичні вчинки та індивідуальні акти; правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі діяння;

2) у плані реалізації норм права - на дотримання, виконання, використання і правозастосування;

3) як зміст правовідносин - на здійснення суб'єктивних прав, обов'язків, законних інтересів суб'єктів;

4) за зовнішньою формою виразу - на дії і бездіяльність;

5) за способом детермінації - на активну, зумовлену внутрішніми причинами, і пасивну, відповідно до зовнішніх обставин;

6) за способом формування в текстах правових документів - на прямо чи безпосередньо передбачену правовими нормами;

7) за характеристиками суб'єктів - на індивідуальну і колективну, посадову, професійну та іншу .

Однією з найбільш відомих класифікацій правомірної поведінки є поділ її відповідно до особливостей суб'єктивної сторони на активно правову, звичайну, конформну і маргінальну.

83.Поняття правопорушення та його ознаки

Правопорушення - це будь-яке протиправне, суспільне небезпечне (шкідливе), каране, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, що завдає шкоди суспільству, державі, людям і тягне юридичну відповідальність.

Щоб визнати ту чи іншу дію правопорушенням, необхідно встановити, чи має вона ознаки правопорушення, а саме:

> правопорушення завжди проявляється в поведінці особи - дії чи бездіяльності, тобто фактичне протиправне діяння чи протиправне нездійснення регламентованої законом поведінки.

Думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості не регламентуються, не є правопорушеннями і відповідно не можуть виступати як підстави юридичної відповідальності;

> протиправність, тобто діяння повинно безпосередньо порушувати ту чи іншу норму права.

Діяння, не врегульовані законодавством не вважаються правопорушеннями;

> суспільна небезпечність — спричинення шкідливих наслідків чи загроза спричинення таких наслідків (шкода може бути моральною, матеріальною чи фізичною);

> правопорушення вчиняється за наявності вини правопорушника, тобто умисного чи необережного відношення особи до вчиненого діяння і його наслідків. Про винність говорять тоді, коли особа повинна була обрати варіант поведінки, але вчинила всупереч праву;

> караність правопорушення, яка визначається законодавством поряд з визнанням певного діяння протиправним. (Для цього потрібно, щоб суб'єкт правопорушення досягнув певного віку, визначеного законом, розумів свої дії та міг ними керувати, тобто необхідною умовою караності є деліктоздатність);

> причинний зв'язок між діянням і результатом, тобто спричиненням шкідливих наслідків.

Залежно від ступеня суспільної небезпеки всі правопорушення поділяють на проступки та злочини.

Злочином визнається передбачене кримінальним законодавством суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад, політичну й економічну системи, власність, особу, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Проступок - протиправне винне діяння, яке має зовнішню схожість зі злочином, але має меншу ступінь суспільної небезпеки. Проступки є:

1. Конституційні, які спричиняють шкоду порядку організації і діяльності органів державної влади і управління, конституційним правам громадян, проте не містять ознак злочину;

2. Цивільні, що здійснюються в сфері майнових і особистих немайнових відносин;

3. Трудові, що полягають в невиконанні, порушенні трудових обов'язків суб'єктами трудового права, заборонені нормами законодавства про працю;

4. Дисциплінарні, що завдають шкоди виробничій, службовій, військовій чи навчальній дисципліні;

5. Адміністративні, що посягають на державний чи суспільний порядок, на власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за які законодавство встановлює адміністративну відповідальність.

Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки є правопорушення. Кожне правопорушення - конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Правопорушення характеризується конкретно визначеними ознаками/до яких передусім належать:

суспільна небезпечність діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків;

протиправність діяння; винність особи, що скоїла протиправне діяння; деліктоздатність суб'єкта правопорушення; покарання і стягнення.

Отож, правопорушення - це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищезазначених ознак.