47. Способи викладу правових норм у статті нормативно-правового акта

Якщо звернутися до статей нормативно-правових актів (законів, нормативних актів виконавчої влади), то при аналізі їх ми не завжди виявимо всі три елементи правової норми.

Так, у статтях Конституції вміщені, як правило, диспозиція і гіпотеза, санкція - відсутня. У статтях кримінального закону гіпотеза і санкція поміщаються у повному обсязі, а диспозиція може бути відсутня.

Тобто, це підтверджує, що норма права і стаття нормативного акту не співпадають. Елементи правової норми (диспозиція, гіпотеза і санкція) можуть бути розміщені в різних статтях одного й того ж нормативно-правового акту, а інколи у статтях різних нормативно-правових актів. Такий стан обумовлений тим, що норми права мають неоднакові форми, способи виразу, але вони при цьому зберігають свою логічну структуру.

Виділяють наступні форми викладу норм у статтях нормативно-правових актів:

> за рівнем узагальнення - казуїстична (зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, шляхом переліку певних фактів, випадків, дій, ознак тощо), абстрактна (зміст норми розкривається неіндивідуалізо-ваними поняттями);

> за повнотою викладу - пряма (в одній статті вміщено всі обов'язкові елементи певної норми), посилкова (в одній статті вміщено не всі обов'язкові елементи норми або не всі фрагменти її тексту, проте подається посилання на ті конкретні статті даного чи іншого нормативно-правового акту, в яких міститься відсутня частина припису), бланкетна (в одній статті вміщено не всі обов'язкові елементи норми або не всі фрагменти її тексту, але посилання подається щодо певної групи чи виду нормативних актів, а не їхніх конкретних статей).

Тому зміст статті закону ще називають приписом законодавця, який може не дорівнювати юридичній нормі в її повному обсязі.

48. Поняття та види форм (джерел) права

Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.

Види основних джерел (форм) права:

1.Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.

У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворческие органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.

У сучасній Україні нормативно-правові акти колишнього СРСР, які не суперечать Конституції й законам України, застосовуються на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" і ст. 1 розділу XV Конституції України.

Нормативно-правовий договір - це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права.

2. Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества).

Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства (ст. 9 Конституції України).

3.Правовий звичай - це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення.

Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права. Підставою санкціонування державою звичаїв є відповідність спрямованості їхнього регулятивного впливу на суспільні відносини цілям, завданням, інтересам держави. Санкціонування державою звичаю обумовлює придбання їм таких ознак як загальобов'язковість, охорона державою від порушень. Ці ознаки правових звичаїв властиві й нормам права безпосередньо встановлених державою

Правові звичаї як джерело права з'явилися давно. Про це свідчать, наприклад, закони XІІ. таблиць (Древній Рим V в. до, н.е.). Закони Драконта (Афіни VII в. до н.е.) і інші юридичні пам'ятники. Один зі шляхів виникнення права- поява так званого звичаєвого права, що складає із правових звичаїв.

У сучасних державах, включаючи Україну, сфера суспільних відносин, регульованих правовими звичаями, помітно мала й обмежена, на відміну від сфери дії законодавства.

4.Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.

Види правових прецедентів:

а) судовий;

б) адміністративний.

Розходження цих прецедентів пов'язане з існуванням у механізмі держави судових і адміністративних органів.

У ряді сучасних держав судовий прецедент займає помітне місце серед джерел (форм) права. До числа таких держав насамперед ставляться Англія (батьківщина правового прецеденту) і США. Однак правила й межі дії судового прецеденту в цих країнах неоднакові.

В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворческих органів. Публикуемые в Україні збірники рішень конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.