44. Поняття і ознаки норм права

Слово (термін) «норма» у перекладі з грецької мови означає правило поведінки. Норми права створені державою, тому що вони виникають в результаті правотворчої діяльності держави та її владних структур (органів) і закріплюються в нормативно-правових актах чи законах.

Норма права - це офіційне, формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом закріплення юридичних обов'язків і прав суб'єктів правовідносин.

Отже, правові норми мають нормативний характер. Вони є обов'язковими для всього населення та забезпечуються примусовою силою держави і охороняються державою та суспільством від порушень. Правові норми вказують на нерозривний зв'язок прав та обов'язків і спрямовані на регулювання та охорону суспільних відносин.

Ознаки правової норми:

> Норма права - це формально визначене правило поведінки, яке зафіксоване в нормативно-правовому акті (у таких офіційних формах як закони, постанови, укази, декрети) за правилами формальної логіки і граматики;

> Норма права регулює найважливіші суспільні відносини й охороняє інтереси держави і особи, які визначаються державною владою. Синтезує (узагальнює) стандартні (типові) життєві ситуації;

> Норма права - це правило поведінки, яке діє у часі, просторі, за колом осіб безперервно, не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю застосувань, адресоване колу неперсоніфікованих суб'єктів;

> Чинність дії правової норми припиняється чи скасовується за спеціальною процедурою уповноваженими суб'єктами;

> Норми права виникають разом з державою, встановлюються і санкціонуються нею і мають офіційний характер, на відміну від інших соціальних норм;

> Правові норми є загальнообов'язковими для виконання всім населенням, посадовими особами, іноземцями, особами без громадянства;

> Норми права - це правила поведінки, які встановлюють юридичні права і обов'язки суб'єктів суспільних відносин;

> Правові норми забезпечуються державною владою і охороняються нею від порушень шляхом державного примусу.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що норми права - це правила поведінки, які офіційно встановлюються, санкціонуються і забезпечуються державою для регулювання суспільних відносин, мають формальний характер, обов'язкові для виконання всіма суб'єктами і встановлюють їхні права і обов'язки.

Норма права є елементарною частиною права, яке об'єктивно знаходить свій вираз як система, сукупність норм права (юридичне розуміння права).

45. Види правових норм

Но́рма пра́ва (правова́ норма) —це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу

Правові норми розрізняють по:

1. Галузевої приналежності (норми конституційної, карної, цивільної, трудової й іншої галузей права),

2. виконуваної функції в правовому регулюванні

а) регулятивні (розраховані на правомірне поводження, установлюють юридичні права й обов'язки учасників регульованих суспільних відносин);

б) правоохоронні (розраховані на неправомірне поводження й завжди містять санкції, застосовувані до правопорушників);

3. Рівню правового регулювання

а) норми матеріального права (прямо, безпосередньо регулюють суспільні відносини , визначаючи юридичні права й обов'язки їхніх учасників);

б) норми процесуального права (визначають порядок, процедуру реалізації норм матеріального права);

4. Характеру диспозиції

а) уповноважуючі (вказують на можливість робити певні дії);

б) зобов'язуючі (указують на необхідність робити певні дії),

в) заборонні (указують на необхідність утримуватися від здійснення певних дій);

5. Способу встановлення диспозиції

а) імперативні (правило поведінки встановлюється державою);

б) диспозитивні (установленою державою правило поведінки діє лише тоді, коли учасники регульованих суспільних відносин самі не встановили для себе іншого правила);

6. Призначенню в правотворчестве

а) первинні;

б) похідні (детализирующие, що конкретизують первинні),

7. Дії в просторі

а) загальні (загальнодержавні);

б) місцеві;

в) регіональні;

г) локальні;

8. Дії в часі

а) постійні;

б) тимчасові;

9. Дії по колу осіб

а) загальні (поширюються на все населення країни);

б) спеціальні (поширюються на певне коло осіб);

в) виняткові (роблять вилучення із загальних і спеціальних);

10. Юридичній чинності

а) норми законів; б) норми підзаконних актів.