38. Поняття права .Об’єктивне і суб’єктивне юридичне право.

Юридичне явище (право) — це складна система, яка складається із загальнообов’язкових принципів, правил і норм поведінки, встанов-лених або санкціонованих державою, які виражають волю домінуючої частини соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулю-вання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Юридичне право, у свою чергу, ділиться на:

1) об’єктивне право;

2) суб’єктивне право.

Об'єктивне право — це система діючих у державі загальноо-бов’язкових, формально визначених норм права, втілених у різ-них джерелах права і незалежних від індивідуальної свідомості суб'єкта права.

Суб’єктивне право — це закріплена правовими засобами можливість конкретного суб'єкта здійснювати певні дії, вимагати дій від інших суб'єктів та звертатися до держави за захистом по-рушених прав.

Об’єктивне і суб’єктивне право тісно взаємозв’язані. Суб’єктивне право є похідним від об’єктивного, виникає на його підґрунті та у його межах.

На підставі об’єктивного права здобуваються суб’єктивні права та виникають правовідносини.

Отже, право — це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених або санкціонованих і гарантованих державою норм права, які встановлюють права та обов’язки уча-сників правовідносин, виступають регулятором суспільних відно-син та забезпечуються примусовою силою держави.

В юридичній науці існує достатньо багато визначень поняття права, але жодна дефініція не в змозі охопити усі ознаки права.

Ознаки права — це найсуттєвіші характеристики права, ті риси, які відрізняють право від інших правил поведінки (норм моралі, зви-чаїв, традицій) та відображають його сутність.

Ознаки права можна поділити на дві групи: соціальні і юридичні. Соціальні ознаки сучасного права— це ті ознаки, що забезпечують втілення у праві ідеалів справедливості, демократії і гуманізму. Ці ідеали мають як загальнолюдський, так і конкретно-історичний характер, визначають обов’язкову спрямованість права в бік соціального прогресу і знаходять свій вияв у специфічних властивостях права як засобу забезпечення свободи і рівності людей і суспільстві.

Юридичні ознаки:

1. нормативний характер.Право є засобом нормування поведінки людей, встановлення справедливої міри свободи цієї поведінки.

2. загальнообов'язковий характер— правові норми є загальними та обов'язковими для всіх суб’єктів, що знаходяться на території конкретної держави.

3. формальна визначеність. Більшість фактичних проявів права набувають формального визначення (зовнішнього виразу) через закріплення їх в законодавстві. Формальна визначеність права означає чіткість, однозначність, стислість формальних правових приписів, виражених у законах, указах, постановах тощо.

4. владнодержавний характер. Держава надає форми (зовнішнього виразу) правовому змісту, тобто визнає певні правила поведінки обов’язковими шляхом прийняття нормативно-правових актів, адміністративних чи судових прецедентів, укладення нормативних договорів чи санкціонування звичаїв. Проте значення держави при прийнятті правових норм не слід переоцінювати і вважати право — продуктом державної діяльності. По-перше тому, що зв’язок суспільства, права і держави найкраще характеризується формулою: „суспільство творить зміст права, а держава — форму права”. А по-друге, реалізація правової норми не можлива без вольової та інтелектуальної участі кожного суб’єкта права.

5. гарантоване та забезпечене державою. До порушників вимог норм права компетентні державні органи можуть застосовувати заходи юридичної відповідальності — дисциплінарної, адміністративної, кримінальної. Тим самим держава забезпечує загальнообов'язковість норм права. Проте і тут не слід переоцінювати значення держави і робити акцент на монопольному праві держави застосовувати державний примус. Державний примус повинен виступати як гарантія, передбачена правовими нормами на випадок можливого порушення права, а виконання права повинне гарантуватися впевненістю виконавців у тому, що воно справедливе і його вимогам слід підкорятися, правовою освітою і вихованням громадян.

6. системністьправа полягає в тому, що право — це не просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов'язані та узгоджені.