27. Поняття ,ознаки та види державного органу.

Основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату є державний орган. Це окремий службовець чи структурно організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідним матеріально-технічним забезпеченням, створений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Він володіє рядом загальних ознак, що відрізняють його від органів недержавних громадсько-політичних організацій.

Зокрема, тільки державний орган виступає у межах своєї компетенції як офіційний виразник інтересів усього суспільства. Всі державні органи обов'язково створюються і функціонують відповідно до норм права й на їх підставі, наділяються владними повноваженнями, які дають змогу здійснювати політику заходами не тільки переконання, а й державного примусу. Крім того, за ознаками спеціалізації державні органи в механізмі держави структурно відокремлені.

Вони реалізують свої повноваження, функціонально взаємодіючи між собою.

Існує також ряд специфічних ознак державних органів:

1) формування їх безпосередньо державою чи населенням і здійснення ними функцій від імені держави;

2) наявність організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає місце і роль у державі, а також порядок їхніх взаємовідносин з іншими державними органами й організаціями;

3) надання державним органам і виконання ними чітко визначених повноважень державно-владного характеру.

Незважаючи на те, що державні органи є складовою державного апарату, вони мають відмінності, і їх можна поділити на певні види за різними критеріями:

s за змістом діяльності (органи законодавчої влади, органи державного управління чи виконавчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи, глава держави);

s за місцем у системі державного апарату (первинні; вторинні, що походять від первинних та підзвітні їм);

s за способом створення (виборні, призначувальні, ті, що можуть успадковуватися);

v за часом функціонування (постійні, тимчасові);

s за складом (одноособові, колегіальні);

s за масштабом діяльності (центральні, місцеві та локальні).

Уся діяльність державного апарату - функції, повноваження - юридичне закріплена у системі законодавства кожної держави. Такий підхід є запорукою реалізації одного із загальнодозвільних принципів -"державним органам дозволено робити тільки те, що дозволено законом". В Україні діяльність більшості державних органів регламентована Законами України і чинною Конституцією. До цих законів належать: "Про Президента України", "Про міліцію", "Про прокуратуру", "Про службу безпеки України", "Про адвокатуру", "Про Збройні Сили України", "Про Конституційний Суд України", "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", "Про державну податкову службу в Україні", "Про державну службу", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про статус народного депутата", "Про державну виконавчу службу", "Про господарський суд", "Про прикордонні війська України", "Про вищу раду юстиції"", положення "Про Міністерство юстиції України" та інші. На жаль, досі не прийнято закону про Кабінет Міністрів України та ряд інших законів.