15. Монархічна форма державного правління та її види

Монархія (від грец. monarchia — єдиновладдя) — форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена а руках однієї особи — глави держави — спадкоємного монарха.

Монархії поділяють на абсолютні, конституційні та теократичні.

Абсолютна монархія — форма правління, за якою керівник держави (монарх) — головне джерело законодавчої і виконавчої влади (здійснюється залежним від нього апаратом). Він встановлює податки і розпоряджається державними фінансами (Саудівська Аравія, Оман). У рабовласницьких і феодальних державах абсолютні монархії були близькими до необмеженої деспотії.

Конституційна монархія — форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі — уряду. Тут монарх є верховним носієм виконавчої влади, головою судової системи, формально призначає уряд, змінює міністрів, має право розпоряджатися військовими і політичними силами, видавати накази, скасовувати прийняті парламентом закони, розпускати парламент тощо. Однак фактично ці повноваження, як правило, належать уряду (Бельгія, Данія, Великобританія, Японія, Норвегія, Швеція, Малайзія, Бутан, ОАЕ).

Залежно від ступеня обмеження влади монарха конституційні монархії поділяють на дуалістичні і парламентські. Дуалістична монархія — форма правління, за якої повноваження монарха обмежені у сфері законодавства (пріоритет належить парламентові), але достатньо широкі у виконавчій владі. Монарх (глава держави) формує уряд, яким керує особисто або через призначеного прем´єр-міністра. Ця форма правління була характерна для буржуазних держав XIX ст. (Німеччина за Конституцією 1871 p., Японія за Конституцією 1889 p.). У даний час вона не існує. Парламентська монархія виникла в Англії, де законодавча влада зосереджена в парламенті, виконавча — в уряді на чолі з прем´єр-міністром. Монарх за цієї форми правління не має конституційних повноважень щодо вирішення важливих державних справ, є символічною фігурою, носієм традицій країни.

Теократична монархія (грец. theokratia — влада Бога) — форма держави, в якій політична і духовна влада зосереджена в руках церкви (Ватикан, Катар, Бахрейн).

16. Форма державного устрою та її класифікація

Форма державного устрою - це територіальна організація влади, спосіб поділу держави на певні складові частини і розподілу влади між нею та цими частинами.

Основними видами державного устрою є прості й складні держави.

Проста (унітарна) держава - це форма державного устрою держави, частини якої не мають свого суверенітету, всіх ознак державності.

Такі частини держави є лише адміністративно-територіальними її підрозділами, утвореннями (наприклад, воєводства у Польщі, графства в Англії, провінції в Італії, області в Україні). До найважливіших юридичних ознак унітарної держави належать такі:

1) до складу унітарної держави не входять державні утворення, що наділені ознаками суверенітету;

2) вона має єдину систему державних органів;

3) в унітарній державі діють єдина конституція і єдина система законодавства;

4) у ній існує єдине громадянство;

5) у міжнародних стосунках унітарна держава виступає в єдиному числі.

Сучасні унітарні держави - Іспанія, Італія, Португалія, Україна.

Складна держава - це така держава, яка виникла з окремих державних утворень, що мали суверенітет і всі ознаки держави, але певну частину своїх суверенних прав добровільно передали вищим органам союзної держави.

Складні держави поділяються на:

> федерації - союзні держави, частини яких мають ознаки державності та наділені суверенітетом.

Основні ознаки федерації:

1) наявність конституції і системи законодавства федерації в цілому й у кожного з її суб'єктів;

2) існування громадянства як усієї федерації, так і громадянства її суб'єктів;

3) у міжнародних стосунках може брати участь як федерація в цілому, так і кожен з її суб'єктів.

> конфедерації - союз держав, що створений для виконання певних завдань і цілей у політичній, економічній та військовій сферах. Суб'єкти конфедерації зберігають усі свої суверенні права. Вони не мають спільної території, конституції, єдиного законодавства. Конфедерація - це, як правило, тимчасовий союз держав.

> імперії - це такі складні й великі держави, які об'єднують інші держави або народи внаслідок завоювань, колонізації, які складаються з головної держави (метрополії") і колоній. Імперії тримаються на державному примусі з боку метрополії. Історії відомі - Римська імперія, Російська імперія.

Основними формами держав сучасного державотворення є різновиди республік. Тенденції розвитку форм держави залежать від історичних, національних, традиційних особливостей розвитку кожної країни.