14. Інститути політ відповід в контексті різних форм держ правління.

Інститути політичної відповідальності є невід'ємною складовою системи поділу державної влади. Поділ влади – це "система організації і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різними державними органами". Основними такими органами є парламент, уряд та суди. Глава держави у більшості країн належить до гілки виконавчої влади, в деяких країнах – до гілки законодавчої влади або не належить до жодної із гілок. Головна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження влади в одних руках і зловживання нею. Необхідно, щоб органи законодавчої, виконавчої і судової гілок влади могли взаємно стримувати один одного. Таке стримування знайшло втілення у політико-правовому механізмі, який дістав назву системи стримувань і противаг. Основними повноваженнями органів різних гілок державної влади, які дають їм змогу урівноважувати та обмежувати один одного, зокрема, є: право глави держави достроково припинити повноваження парламенту, тобто розпустити його; право парламенту усунути главу держави – президента з поста в порядку імпічменту; право глави держави прийняти рішення про відставку уряду; право парламенту висловити недовіру уряду, наслідком чого стає його відставка; право глави держави застосувати вето щодо закону, прийнятого парламентом; право органу судового конституційного контролю (залежно від прийнятої в країні моделі такого контролю – верховного суду чи конституційного суду) визнати неконституційним акт глави держави – президента, парламенту чи уряду, внаслідок чого він втрачає чинність. Наявність таких повноважень значною мірою залежить від того, якою є форма державного правління, – президентською, парламентарною чи змішаною. Відповідні повноваження та конституційно-правові норми, що регламентують їх здійснення, становлять інститути політичної відповідальності вищих органів державної влади і водночас виступають основними елементами системи стримувань і противаг. Найбільше значення при цьому мають ті інститути політичної відповідальності, які урівноважують (збалансовують) відносини між президентом і парламентом, а також між парламентом та урядом.

15. Інстит політ відпов в президентській республіці.

1. Інститут імпічменту президента.

2. Інститут відкладального вето президента, щодо прийнятих парламентом законів.

3. Інститут судового конституційного контролю, щодо актів парламенту і президента в частині визнання іх не конституційними.

У президентській республіці президент є водночас главою держави і главою виконавчої влади. У класичній президентській республіці він не наділяється правом розпуску парламенту, але й останній не має права відправити очолюваний президентом уряд чи окремого його члена у відставку. Президент контролює законодавчу діяльність парламенту через своє право вето щодо законів, прийнятих парламентом, яке останній, однак, може подолати кваліфікованою більшістю голосів. Президента як главу держави і виконавчої влади парламент контролює через інститут імпічменту. Для ефективності останнього як інституту політичної відповідальності й елемента системи стримувань і противаг необхідно, щоб підставою для імпічменту конституційно визнавалися порушення президентом конституції і законів (а не тільки державна зрада чи інший тяжкий злочин), а для прийняття рішення про усунення президента з поста було достатньо кваліфікованої більшості у дві третини складу парламенту (а не, скажімо, три четвертих чи чотири п'ятих).