
- •Основні підходи до інтерпретації поняття «відповідальність» (філ.,прав,політолог.)
- •Філософські погляди на проблему відповідальності людини
- •3. Поняття соціальної відповідальності
- •4. Види соціальної відповідальності:
- •Соціальні норми та їх види
- •Поняття політичної відповідальності
- •7,8,9 Види політ.Відповідальності:
- •14. Інститути політ відповід в контексті різних форм держ правління.
- •15. Інстит політ відпов в президентській республіці.
- •16. ….В парламентарній республіці.
- •18. Політ відповід гл д-ви: загальна характеристика.
- •19.Принципи конституційного статусу глави д-ви..
- •20. Імпічмент як інститут політ відповід гл д-ви.
- •21. Чинники ефективності імпічменту як інституту політ відповід гл д-ви.
- •23. Особлив інстит конрасигнатури в парламентарній та зміш республ.
- •24. Поняття політ відповід уряду.
- •25. Форми підпорядкування уряду парламенту і главі держави.
- •26. Форми політ відповід уряду залежно від способу його формування.
- •27. Форми відповід уряду перед парламентом: вотум недовіри та відмова у довірі.
- •28. Політична відповідальність парламенту.
- •29. Форми пв парл перед главою держави
- •30. Підстави розпуску парламенту
- •31.Відкладальне вето(відносне)
- •32. Вето за різних форм держ. Правління
- •33, 34, 35, 36. Інститут відповідальності парламентарія
- •34. Принципи конституційного статусу парламентаріяю
- •35. Пв парламентарія
- •36. Форми відповідальності парламентаріїв.
- •37. Інститути пв в сист судової влади.
- •38. Принципи організації та діяльності суд влади
- •39. Інст. Форми пв в системі взаємовідносин Громадянське суспільство- держава
- •40. Вибори в системі пв
- •41. Політична відповідальність в контексті різних типів виборчих систем
- •Референдум як засіб реалізації політичної відповідальності органів державної влади
- •Політична відповідальність громадянського суспільства перед державою
- •Партії та громадські обєднання як субєкти політичної відповідальності перед державою.
- •Конституційні вимоги щодо утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій
- •Поняття та система органів місцевох влади
- •47. Моделі публічної влади.
- •Громадівська та державницька теорії.
- •Дуалістська теорія
- •Інститути політичної відповідальності в системі місцевої влади: загальна характеристика
- •Інституціональні форми Політичної відповідальності органів місцевого самоврядування
- •52. Форми контролю держави за Місцевим самоврядуванням.
- •53. Вибори як інституціональний засіб реалізації політичної відповідальності органів місцевого самоврядування
- •54. Етапи трансформації інститутів політичної відповідальності в не залежній Україні
- •55. Політична відповідальність Президента України
- •56. Інститут контрасигнатури та імпічменту в Україні.
- •57. Трансформація інститутів політичної відповідальності уряду в Україні.
- •58. Становлення інститутів взаємної політичної відповідальності держави та громадянського суспільства в Україні.
- •59. Інституціональні форми політичної відповідальності парламенту в Україні.
- •60. Трансформація інститутів політичної відповідальності політичних партій в контексті зміни типу виборчої системи в Україні.
- •61. Референдум в системі інститутів політичної відповідальності в Україні.
- •62. Інституціональні особливості відповідальності політичних партій та громадських організацій перед державою в Україні.
- •63. Розвиток інститутів політичної відповідальності в системі місцевої влади в Україні.
- •64. Вибори як засіб реалізації політичної відповідальності органів місцевого самоврядування в Україні.
- •65. Поняття морально-політичної відповідальності.
- •66. Ідейно-теоретичні засади дослідження морально-політичної відповідальності.
- •67. Індивідуальна та колективна морально-політична відповідальність.
- •68. Депутатська та парламентська етика як складові морально-політичної відповідальності.
- •69. Моральні принципи депутатської етики та правове регулювання.
- •70. Парламентська етика в Україні.
14. Інститути політ відповід в контексті різних форм держ правління.
Інститути політичної відповідальності є невід'ємною складовою системи поділу державної влади. Поділ влади – це "система організації і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різними державними органами". Основними такими органами є парламент, уряд та суди. Глава держави у більшості країн належить до гілки виконавчої влади, в деяких країнах – до гілки законодавчої влади або не належить до жодної із гілок. Головна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження влади в одних руках і зловживання нею. Необхідно, щоб органи законодавчої, виконавчої і судової гілок влади могли взаємно стримувати один одного. Таке стримування знайшло втілення у політико-правовому механізмі, який дістав назву системи стримувань і противаг. Основними повноваженнями органів різних гілок державної влади, які дають їм змогу урівноважувати та обмежувати один одного, зокрема, є: право глави держави достроково припинити повноваження парламенту, тобто розпустити його; право парламенту усунути главу держави – президента з поста в порядку імпічменту; право глави держави прийняти рішення про відставку уряду; право парламенту висловити недовіру уряду, наслідком чого стає його відставка; право глави держави застосувати вето щодо закону, прийнятого парламентом; право органу судового конституційного контролю (залежно від прийнятої в країні моделі такого контролю – верховного суду чи конституційного суду) визнати неконституційним акт глави держави – президента, парламенту чи уряду, внаслідок чого він втрачає чинність. Наявність таких повноважень значною мірою залежить від того, якою є форма державного правління, – президентською, парламентарною чи змішаною. Відповідні повноваження та конституційно-правові норми, що регламентують їх здійснення, становлять інститути політичної відповідальності вищих органів державної влади і водночас виступають основними елементами системи стримувань і противаг. Найбільше значення при цьому мають ті інститути політичної відповідальності, які урівноважують (збалансовують) відносини між президентом і парламентом, а також між парламентом та урядом.
15. Інстит політ відпов в президентській республіці.
1. Інститут імпічменту президента.
2. Інститут відкладального вето президента, щодо прийнятих парламентом законів.
3. Інститут судового конституційного контролю, щодо актів парламенту і президента в частині визнання іх не конституційними.
У президентській республіці президент є водночас главою держави і главою виконавчої влади. У класичній президентській республіці він не наділяється правом розпуску парламенту, але й останній не має права відправити очолюваний президентом уряд чи окремого його члена у відставку. Президент контролює законодавчу діяльність парламенту через своє право вето щодо законів, прийнятих парламентом, яке останній, однак, може подолати кваліфікованою більшістю голосів. Президента як главу держави і виконавчої влади парламент контролює через інститут імпічменту. Для ефективності останнього як інституту політичної відповідальності й елемента системи стримувань і противаг необхідно, щоб підставою для імпічменту конституційно визнавалися порушення президентом конституції і законів (а не тільки державна зрада чи інший тяжкий злочин), а для прийняття рішення про усунення президента з поста було достатньо кваліфікованої більшості у дві третини складу парламенту (а не, скажімо, три четвертих чи чотири п'ятих).