
- •Основні підходи до інтерпретації поняття «відповідальність» (філ.,прав,політолог.)
- •Філософські погляди на проблему відповідальності людини
- •3. Поняття соціальної відповідальності
- •4. Види соціальної відповідальності:
- •Соціальні норми та їх види
- •Поняття політичної відповідальності
- •7,8,9 Види політ.Відповідальності:
- •14. Інститути політ відповід в контексті різних форм держ правління.
- •15. Інстит політ відпов в президентській республіці.
- •16. ….В парламентарній республіці.
- •18. Політ відповід гл д-ви: загальна характеристика.
- •19.Принципи конституційного статусу глави д-ви..
- •20. Імпічмент як інститут політ відповід гл д-ви.
- •21. Чинники ефективності імпічменту як інституту політ відповід гл д-ви.
- •23. Особлив інстит конрасигнатури в парламентарній та зміш республ.
- •24. Поняття політ відповід уряду.
- •25. Форми підпорядкування уряду парламенту і главі держави.
- •26. Форми політ відповід уряду залежно від способу його формування.
- •27. Форми відповід уряду перед парламентом: вотум недовіри та відмова у довірі.
- •28. Політична відповідальність парламенту.
- •29. Форми пв парл перед главою держави
- •30. Підстави розпуску парламенту
- •31.Відкладальне вето(відносне)
- •32. Вето за різних форм держ. Правління
- •33, 34, 35, 36. Інститут відповідальності парламентарія
- •34. Принципи конституційного статусу парламентаріяю
- •35. Пв парламентарія
- •36. Форми відповідальності парламентаріїв.
- •37. Інститути пв в сист судової влади.
- •38. Принципи організації та діяльності суд влади
- •39. Інст. Форми пв в системі взаємовідносин Громадянське суспільство- держава
- •40. Вибори в системі пв
- •41. Політична відповідальність в контексті різних типів виборчих систем
- •Референдум як засіб реалізації політичної відповідальності органів державної влади
- •Політична відповідальність громадянського суспільства перед державою
- •Партії та громадські обєднання як субєкти політичної відповідальності перед державою.
- •Конституційні вимоги щодо утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій
- •Поняття та система органів місцевох влади
- •47. Моделі публічної влади.
- •Громадівська та державницька теорії.
- •Дуалістська теорія
- •Інститути політичної відповідальності в системі місцевої влади: загальна характеристика
- •Інституціональні форми Політичної відповідальності органів місцевого самоврядування
- •52. Форми контролю держави за Місцевим самоврядуванням.
- •53. Вибори як інституціональний засіб реалізації політичної відповідальності органів місцевого самоврядування
- •54. Етапи трансформації інститутів політичної відповідальності в не залежній Україні
- •55. Політична відповідальність Президента України
- •56. Інститут контрасигнатури та імпічменту в Україні.
- •57. Трансформація інститутів політичної відповідальності уряду в Україні.
- •58. Становлення інститутів взаємної політичної відповідальності держави та громадянського суспільства в Україні.
- •59. Інституціональні форми політичної відповідальності парламенту в Україні.
- •60. Трансформація інститутів політичної відповідальності політичних партій в контексті зміни типу виборчої системи в Україні.
- •61. Референдум в системі інститутів політичної відповідальності в Україні.
- •62. Інституціональні особливості відповідальності політичних партій та громадських організацій перед державою в Україні.
- •63. Розвиток інститутів політичної відповідальності в системі місцевої влади в Україні.
- •64. Вибори як засіб реалізації політичної відповідальності органів місцевого самоврядування в Україні.
- •65. Поняття морально-політичної відповідальності.
- •66. Ідейно-теоретичні засади дослідження морально-політичної відповідальності.
- •67. Індивідуальна та колективна морально-політична відповідальність.
- •68. Депутатська та парламентська етика як складові морально-політичної відповідальності.
- •69. Моральні принципи депутатської етики та правове регулювання.
- •70. Парламентська етика в Україні.
Інституціональні форми Політичної відповідальності органів місцевого самоврядування
Під місцевим самоврядуванням зазвичай розуміється “самостійна діяльність населення адміністративно-територіальної одиниці з вирішення питань місцевого значення”. Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, носієм його основних функцій і повноважень є територіальна громада (територіальний колектив, місцеве співтовариство, самоврядне співтовариство тощо) – спільнота жителів окремої адміністративно-територіальної одиниці держави. В одних країнах територіальними громадами і, відповідно, суб’єктами місцевого самоврядування, вважаються жителі тільки населених пунктів, якими є села, селища та міста, в інших – також спільноти жителів адміністративно-територіальних одиниць середнього (районів, повітів, округів) і вищого (областей, провінцій, департаментів,
регіонів) рівня.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами у формах безпосередньої (місцевий референдум, загальні збори громадян, сільські сходи, місцеві ініціативи, місцеві слухання тощо) і представницької (через виборні органи) демократії. Тією чи тією мірою воно здійснюється в кожній країні, а його обсяг залежить від прийнятої в країні моделі організації публічної влади на місцях: радянської, англо-саксонської чи романо-германської.
Безпосередніми суб’єктами політичної відповідальності в системі місцевого самоврядування виступають обрані територіальними громадами колегіальні та одноособові (представлені посадовими
особами) органи. Вони відповідальні, з одного боку, перед територіальними громадами, а з іншого – перед державою. Формою державного контролю за їх діяльністю і застосування санкцій у разі настання відповідальності є адміністративний (здійснюваний виконавчою владою) нагляд. Суть його полягає в перевірці актів виборних органів місцевого самоврядування на предмет їх законності, відповідності конституції і законам держави. Представникові державної влади надається право скасовувати акти органів місцевого самоврядування, видані з порушенням закону, або зупиняти їх дію з оскарженням у суді.
Політична відповідальність органів місцевого самоврядування перед територіальною громадою реалізується через інститути місцевого референдуму і виборів. Законодавство багатьох держав передбачає можливість дострокового припинення повноважень представницького органу місцевого самоврядування за рішенням місцевого референдуму.
Основною формою реалізації політичної відповідальності органів місцевого самоврядування перед територіальною громадою є вибори.
52. Форми контролю держави за Місцевим самоврядуванням.
Є дві основних форми адміністративного контролю центральних органів влади над місцевими органами. Перша – це адміністративна опіка. За неї рішення органів місцевого самоврядування не можуть набирати чинності, поки не одержать схвалення місцевого адміністратора, призначеного або уповноваженого зверху (префекта, губернатора, та ін.). За такої системи контролю адміністратор візує кожний акт органів місцевого самоврядування, без чого рішення ради не набирає чинності. На сучасному етапі переважає метод адміністративного нагляду, що обмежується перевіркою тільки законності рішення органів місцевого самоврядування. Основними напрямами втручання уряду в справи муніципалітету є: а) пряме регулювання муніципальної діяльності; б) контроль за роботою муніципальних органів; в) забезпечення фінансової залежності муніципального управління уряду. Інша форма полягає в тому, що певні акти й заходи муніципальної влади можливі лише у разі затвердження, схвалення або попереднього дозволу урядових органів чи їхніх повноважних агентів на місцях. До таких питань належать головним чином фінансові й загально-нормативні акти муніципалітетів, угоди з муніципальним майном, найважливіші організаційні справи. Формами контролю центральних органів є доповіді муніципальної влади, ревізії галузей муніципального керування, проведені спеціальними інспекторами міністерств та інших адміністративних органів, подання муніципалітетами статистичної інформації.