31.Відкладальне вето(відносне)

Інша форма настання політичної відповідальності парламенту перед главою держави є застосування останнім вето щодо ухвалених парламентом законів. Інститут вето покликаний сприяти виваженості парламентських рішень, забезпечувати їх відповідність конституції держави і загальнонаціональним інтересам, гарантувати які покликаний глава держави.

Вето може бути абсолютним і відносним. (((Абсолютне вето - відмова глави держави промульгувати ухвалений парламентом закон є остаточною і не може бути подоланою парламентом( в абсолютних і дуалістичних монархіях). ))))

Відносне, або відкладальне, вето є такою забороною, яку парламент може подолати повторним голосуванням.В одних країнах для подолання вето потрібна така сама більшість голосів, як і для ухвалення закону, в інших країнах – кваліфікована більшість (зазвичай у дві третини голосів). Якщо вето долається звичайною більшістю голосів, воно вважається слабким, якщо кваліфікованою більшістю – сильним. У разі подолання вето президент зобов’язаний підписати й оприлюднити закон, і він набуває чинності або стає чинним і без підпису президента.

Правом вето глава держави наділяється за різних форм правління, але найчастіше воно використовується за президентської і змішаної форм республіканського правління, де президент обирається на загальних виборах і нерідко виникають суперечності між ним і парламентом. У парламентарній республіці, де президент обирається парламентом і не має вагомих реальних владних повноважень, право вето використовується рідко, як правило, з ініціативи уряду.

Під кутом зору політичної відповідальності парламенту перед главою держави сильне вето має перевагу над слабким, оскільки посилює відповідальність парламенту за прийняті ним закони. Однак таке вето значно посилює позиції глави держави у законодавчому процесі і в ситуації розділеного правління (коли президент і парламентська більшість представляють опозиційні політичні сили) може призвести до його блокування президентом. Слабке вето є демократичнішим політико-правовим інститутом і набуло більшого поширення в країнах сучасного світу.

32. Вето за різних форм держ. Правління

Правом вето глава держави наділяється за різних форм правління, але найчастіше воно використовується за президентської і змішаної форм республіканського правління, де президент обирається на загальних виборах і нерідко виникають суперечності між ним і парламентом. У парламентарній республіці, де президент обирається парламентом і не має вагомих реальних владних повноважень, право вето використовується рідко, як правило, з ініціативи уряду.

33, 34, 35, 36. Інститут відповідальності парламентарія

34. Принципи конституційного статусу парламентаріяю

1) Народне представництво – парламентарій є представником всього народу, а не округу.

2) Вільний мандат - парламентар не несе юридичної відповідальності перед виборцями.

3) Парламентський імунітет – парламентарій не може бути затриманий, заарештований, чи притягнутий до кримінальної відповідальності без згоди парламенту. Обмеження депутатського імунітету:

- У разі затримання на місці злочину

- тільки підчас перебування на сесії

- У Великобританії – парламентарії не користуються імунітетом по кримінальним справам і справам злісного банкрутства

Після закін­чення терміну дії депутатського мандата колишній депутат може бути притягнутий до судової відповідальності за дії, які він вчинив раніше і за які не переслідувався завдяки своїй недоторканності.

Депутат позбавляється парламентського імунітету при затриманні його на місці злочину; або якщо передбачено кримінальне покарання; або на певний строк (напр. більше 5ти років позбавлення волі). Арешт депутата в такому разі здійсню­ється без згоди парламенту.

4) Індемнітет парламентський (депутатський) (англ. indemnity, від лат. indemnitas, indemnitatis — відшкодування збитків, беззбитковість) встановлена законом юридична невідповідальність парламентарія за його дії як члена парламенту.

Несе подвійну відповідальність: і перед партією, і перед виборцями.

Імперативний мандат – депутат несе юридичну відповідальність перед виборцями і може бути відкликаний ними

Несумісність мандата парламентарія з іншими видами діяльності.

Так забороняється:

-членство водночас в обох палатах парламенту аба іншому представницькому органі.

-поєдняння парламентського мандата з постом президента.

-пребування на держслужбі.

Керівництво приватними чи державними підприємствами.