2.2.Методики дослідження мотиваційної сфери особистості

Досить розповсюдженою є загальна методика “Мотивація успіху та боязкість невдачі” А.А. Реана спрямована на діагностику мотивації на успіх і на уникнення невдачі.

На наш погляд досить змістовною є методика “Мотивація до успіху” Т. Елерса“,яка виявляє спрямованість особистості- на успіх і досягнення та уникнення невдач.Текс опитувальника включає 41 питання. Щоб отримати результати по даній методиці,слід оцінити отримані дані згідно ключа. Відповіді на питання 1,11,12,19,23,33,34,35,40 не враховуються

КЛЮЧ Номери запитань з відповіддю «ТАК» (+) Оцінка Номери запитань з відповіддю «НІ» (-) Оцінка 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 37, 41 1 6, 13, 18, 20, 24, 31, 36, 38, 39 1 Отримані оцінки слід підсумувати. Кількісні результати по цій методиці означають: 1 – 10 балів: мотивація до успіху низька, особа не прагне досягти перемоги, не схильна докладати власних сил у працю, апатична, пасивно ставиться до життя. 11 – 16 балів: середня мотивація до успіху. При такій мотивації людина не боїться ризикувати, вона не є скованою у своїх діях, бо можлива невдача не надто хвилює її. 17 – 20 балів: висока мотивація до успіху. Такі особи здатні йти на середнього рівня ризик для досягнення бажаного, схильні орієнтуватися на власні сили, гнучко і наполегливо добиватися поставленої мети. Вище від 21 балу: мотивація до успіху надто висока. Це може спричиняти надмірну самокритичність до власних можливостей. При цьому особа може зазнавати надмірного хвилювання та страху зазнати невдачі. Підсвідома зневіра у власні сили викликає в людини меншу готовність до ризику, особистісну скованість. У результаті при надмірній мотивації до успіху людина може втрачати віру в те, що вона доб’ється бажаного. Дослідження показали, що люди з помірно високою орієнтацією на успіх надають переваги середньому рівню ризику. Ті ж, хто побоюються невдач, надають переваги малому чи, навпаки, надто завеликому рівню ризику. Чим вища мотивація людини до успіху — досягнення мети, тим нижчий показник готовності до ризику. При цьому мотивація до успіху впливає і па сподівання на успіх: при сильній мотивації до успіху надії на успіх зазвичай більші, ніж при слабкій. До того ж людям, мотивованим на успіх і тим, що мають великі на нього, притаманно уникати великого ризику. Ті, хто сильно мотивований на успіх і має високу готовність до ризику, рідше потрапляють в незручні ситуації, ніж ті люди, що мають високу готовність до ризику, але високу мотивацію до уникнення невдач (захист). І навпаки, коли у людини є висока мотивація до уникнення невдач (захист), це є перешкодою мотиву до успіху — досягнення мети[2;с.260].  Інша методика цього ж автора “Мотивація уникнення невдач”, яка дає змогу оцінити рівень мотивації до уникнення невдач. В цій методиці пропонуєтьсясписок з 30 рядків, по три слова в кожному. В кожному рядку потрібно вибрати тільки одне з трьох слів, яке найбільш точно вас характеризує, і помітитийого». Далі дані оброблюються за допомогою такого ключа.......Але до цих двох методик ми пропонуємо ще й методику діагностики міри готовності до ризику Шуберта, яка йде в комплексі із методиками вище вказаними.

Пропоновані методики призначені для того, щоб оцінити, якою мірою в людини розвинута потреба (бажання, прагнення, які виступають як риси характеру) добиватися успіхів і уникати невдач в різних життєвих ситуаціях.

Виходячи з мети даної роботи та видвинутої нами гіпотези, для проведення дослідження нами обрано Методику Т. Елерса « Мотивація досягннення успіху і уникнення невдач» і методику діагностики міри готовності до ризику Шуберта, оскільки визначення мотивації успіху пропонується досліджувати саме в комплексі за допомогою цих трьох методик Райгородським.

На початку дослідження була висунута гіпотеза про те, що чим вища мотивація досягнення у студентів, тим вища академічна успішність.

Дослідження проводилося на базі Житомирського державного університету імені І.Фравнка серед студентів 1-5 курсів спеціальності “Психологія” . Важливим критерієм добору досліджуваних була їх академічна успішність. Загалом у дослідженні взяло участь 50 респондентів – по 10 чоловік з кожного курсу, студенти були умовно розділені на дві групи кількістю по 5 осіб кожна відповідно до рівня їх успішності. До групи студентів з низькою успішністю ми віднесли студентів, середній бал успішності яких становив від 3,0 до 3,9 балів.

До групи студентів із високою успішністю нами відібрано студентів, середній бал успішності яких становив від 4,0 до 5,0 балів. Особливістю вибірки було те, що, переважно усі досліджувані були жіночої статі, що в цілому характерно для факультету. Дослідження проводилося в другому семестрі в середині березня на протязі двох тижнів.

Склад даної вибірки обумовлений тим, що було цікаво прослідкувати відмінності мотивації у студентів з різним рівнем академічної успішності з переходу з одного курсу на інший та виявити певні закономірності відмінностей мотивації цих студентів. І взагалі побачити чи впливає на успішність навчання зокрема на академічну мотивація досягнення успіху чи ні.

Для дослідження мотиваційної сфери були обрані наступні методики:

• Методика діагностики мотивації досягнення успіху Т.Елерса;

• Методика діагностики мотивації уникнення невдач Т.Елерса;

• Методика діагностики міри готовності до ризику Шуберта

Проведення дослідження загалом зайняло близько 1 тижня, разом з розробкою бланків методик, їх друкуванням, домовленістю з можливими респондентами, необхідними інструкціями та безпосередньо проходженням методик. В ході дослідження довелося зіткнутися з такими труднощами як відсутність студентів з нижчим рівнем академічної успішності. Першокурсники з цікавістю поставилися до дослідження, до завдань, які їм пропонувалися. Кожному з респондентів було цікаво не лише взяти участь у дослідження, а й дізнатися про його результати та практичне значення.

Розділ III. Емпіричне дослідження мотиваційної сфери студентів із різним рівнем академічної успішності.