1.2.1.Мотивація навчальної діяльності студентів

Питання про мотивацію навчальної діяльності — це , насправді, питання про якість навчальної діяльності, тому що мотиви навчальної діяльності значною мірою визначають відношення студента до вирішення поставлених перед ним професійних завдань, створюють передумови ефективності і результативності самої професійної діяльності.

Серед основних мотивів вступу до ВНЗ виділяють такі як бажання знаходитися в колі студентської молоді, велике суспільне значення професії і широка сфера її застосування , вказівки батьків, випадковий збіг обставин, а зовсім не інтерес до професії або відповідність професії інтересам та схильностям особистості, прагнення бути корисним суспільству та державі тощо[4; с.144 ].

Навчання для кожного студента повинно виявлятися у спрямуванні на життєве самовизначення та професійне самоствердження, на оволодіння професією і розвиток своїх потенційних можливостей. Позитивне та неупереджене ставленя до мети та цілей, завдань , процесу навчання загалом сприяє та визначає успіхи студента в навчально-професійній діяльності.

Серед основних чинників, які забезпечують успішну діяльність студентів сучасними психологами виокремлюється мотивація навчання. В залежності від того які з вище названих мотивів переважали при виборі майбутньої професійної діяльності чи позитивна мотивація професійного вибору ,чи негативна вона зумовлює певне ставлення до процесу навчання, впливає на організацію самостійної діяльності, а разом із цим на оволодіння навичками та вміннями самоосвіти.

Мотиви навчання - це причини, що спонукають студента до навчання, його

настанови, психологічне налаштування, готовність до пізнавальної діяльності , пізнавальні потреби та інтереси, які визначають цілеспрямованість, наполегливість та інші вольові якості особистості студента [4, с.159 ].

Мотиви навчання студентів є і передумовою і результатом успішного навчання.

Під навчальною успішністю у вузі розуміють показник ефективності навчання , який визначає успішне проходження студентом ступенів освіти, розкриття і розвиток особистого потенціалу, здібностей, прогресивну зміну в характері відносин, мотивації навчання, вивчення і оволодіння професійними знаннями й вміннями, навичками, повноту реалізації потреб, інтелектуальне зростання і оптимальне функціонування всіх складових навчальної діяльності студентів. Показниками успішності студентів є оцінки обумовлені відповідними критеріями [20,с.155 ].

Крім мотивів навчання на успішність впливають також інтелект, здібності, вміння та навички якими володіє студент. Проте в одному із досліджень А.О.Реана , яке проводилося в 1980 році при співвідношенні мотиваційного і інтелектуального факторів був виявлений один цікавий факт. Дослідивши по шкалі загального інтелекту групу студентів-майбутніх педагогів дослідники співставили отримані дані з рівнем їх успішності. “Виявилось, що немає значного зв'язку інтелекту з успішністю ні по спеціальним предметам, ні по гуманітарному блоку дициплін... Цей дивовижний факт отримав висвітлення в дослідженнях Б. А. Якуніна и Н. І. Мєшкова, які вияви другу , дуже важливу, закономірність.” Виявилось, що “сильні” і ” слабкі” студенти все-таки відрізняються один від одного, але не за рівнем інтелекту, а за мотивацією навчальної діяльності. Для “сильних студентів” характерна внутрішня мотивація:вони мають потребу в освоєнні професії на високому рівні, орієнтовані на отримання гнучких професійних знань і практичних вмінь. Що стосується “слабких” студентів, то їх мотиви в основному зовнішні, ситуативні: уникнути осудження та покарання за погане навчання,не залишитися без стипендії и т.д.”[ 3,с.31].

За результатами досліджень А.О.Реана висока позитивна мотивація може відіграти роль компенсаторного чинника за умови недостатньо високого рівня спеціальних здібностей, умінь, навичок студента. Однак високий рівень інтелектуальних здібностей сам по собі не може компенсувати низьку мотивацію та навчальну успішність.

Також не можна применшувати ролі соціальної мотивації, адже її розвиток також є важливою умовою успішності студента. Найсильніше із соціогенних мотивів впливає на успішність навчальної діяльності мотив досягнення успіху.

Вперше мотив досягнення був виокремлений у 1938 році Г. Мюрреєм , який розумів його як стійке прагнення зробити щось швидко і добре, досягти певного рівня в якій-небудь справі. Мюррей виокремив мотивацію досягнення всього лиш як одну із двадцяти потреб, в подальшому їй було виділено досить багато уваги. Вже цей особливий інтерес до мотивації досягнення показав, що вона є однією з фундаментальних мотивацій людини, без якої неможливий її повноцінний розвиток. Д. Мак-Клелландом і Х. Хекхаузеном у процесі дослідження даного мотиву були виокремлені такі дві мотиваційні тенденції: прагнення до успіху і прагнення уникнути невдачі.

“Мотив досягнення-це прагнення досягнути високих результатів в майстерності діяльності;він проявляється у виборі складних завдань і прагненні їх виконати.” [9,с.9 ].

Студент у якого домінує мотивація досягнення прагне отримати високі результати, наполегливо працює заради досягнення поставлених цілей. Потреба в досягненні має два основні компоненти:прагнення успіху і уникнення невдачі.” Мотивація досягнення визначає любов і захоплення своєю роботою, процесом навчання. Студенти виявляють ініціативу, створюють навколо себе творчу пізнавальну атмосферу. Вони демонструють готовність до успішної, результативної навчально-професійної діяльності. Навіть коли невдача — студенти виявляють оптимізм, не впадають у відчай, а приймають виклик і відкривають у собі нові творчі можливості для переборення труднощів.” [4,с.162 ]

.Взаємозв’язок мотивації навчання і мотивації досягнення успіху експериментально доведений у роботах Р. К. Малинаускас, М. В. Овчинникова (мотивація навчання і мотивація досягнення складають динамічну структуру), Н. В. Афанасьєвої (потреба в досягненнях проявляється більшою мірою, якщо пізнавальна потреба знаходиться на низькому рівні) та ін.

У дослідженнях мотивації майбутніх вчителів Р. Стенбергом було виявлено,що найбільша кореляція спостерігається між рівнем мотивації досягнення і академічною успішністю тобто чим вищий рівень мотивації, тим краща академічна успішність[ 4, с.100 ].

Спираючись на роботи Х. Хекхаузена, Ю. М. Орлова, Г. А. Тульчинського, можна констатувати зв’язок мотивації навчання і мотивації досягнення; їх віднесеність, першої − до пізнання, другої − до результативності; обох – до виду внутрішньої мотивації, і позначити існуючу класифікацію цінностей успіху: результативний успіх, успіх як соціальне визнання, успіх подолання труднощів.

У студентів, у яких домінує протилежний мотив-мотив уникнення невдачі результати академічної успішності нижчі. Даний вид мотивації студента насамперед залежить від успіху, при невдачах такий студент намагається уникати труднощів, надає перевагу найпростішим навчальним завданням. Так, якщо студенту з мотивацією уникнення невдачі запропонувати не здавати екзамен, а отримати оцінку автоматом при умові замість відмінно отримати добре, а замість добре — задовільно, то він погодиться на автоматичне зарахування, щоб тільки уникнути відчуття тривоги, неприємності. При цьому студент не отримує насолоди від успіху у навчанні, для нього втрачається інтерес до навчання, до обраної професії, він сприймає навчальну діяльність як повинність, як нудний процес, який не приносить ніякого задоволення. Якщо не любити свою працю, не мати до неї ніякого інтересу, то третина життя просто втрачає свій смисл, розуміється як даремно витрачений час. А час, як відомо, неможливо повернути назад.

Саме тому навчальна діяльність студента повинна мати позитивну мотивацію. І тільки тоді коли студент матиме її він зможе отримати задоволення від навчально-професійної діяльності, усвідомить своє особистісне зростання, набуде професійних навичок та вмінь, які неодмінно знадобляться йому у майбутній професійній діяльності. Адже мотивація студента, що формується в період навчання, є стрижнем особистості майбутнього фахівця.

Н.Б. Нестерова, аналізуючи психологічні особливості розвитку учбово-пізнавальної діяльності студентів, розділяє весь період навчання на три етапи:

На першому етапі, на якому знаходяться (I курс) Характеризується високими рівневими показниками професійних і учбових мотивів, керівники учбовою діяльністю. Разом з тим вони ідеалізуються, оскільки обумовлені розумінням їх суспільного сенсу, а не особового.

На другому етапі (II, III курс) Відрізняється загальним зниженням інтенсивності всіх мотиваційних компонентів. Пізнавальні і професійні мотиви перестають управляти учбовою діяльністю.

На третьому етапі (IV-V курс) Характеризується тим, що росте ступінь усвідомлення і інтеграції різних форм мотивів навчання.

Отже, навчальна діяльність студентів та її успішність тісно пов'язана з мотивацією, а саме з мотивацією досягнення та уникнення невдач. Адже успіхи в навчальній діяльності і в інших діяльностях залежать не лише від здібностей, навичок, знань, а й від мотивації досягнення, тобто від прагнення досягти високих результатів у діяльності. Людина з високим рівнем мотивації досягнення схильна докладати значних зусиль у роботі і досягати високих результатів навідміну від мотивації уникнення невдачі.

У разі дії якої людину спонукає до діяльності прагнення уникнути неприємностей і покарання.