1.4. Характеристика основних об’єктів туристичного інтересу відповідно до тематики роботи.

Пляжний туризм – різновид туризму, метою якого є відвідання пляжів та отримання послуг в пляжних зонах. [8, 296]

Більшість туристів для відпочинку в Тайладі вибирають курорти Паттаю, Самуі або Пхукет. Ці курорти вважаються кращими не тільки в Таїланді, але й у всій Південно-Східній Азії. І, звичайно ж, багатьох сюди тягнуть численні визначні пам'ятки, можливість познайомитися з історією древньої країни.

Звичайно туристи відвідують Королівський палац (треба бути в закритому одязі й взутті із закритою п'ятою), храми Панам Чоенг (Wat Panam Choeng), Си Сан Пет (Wat Sі San Phet), Махатхат (Wat Mahathat), Ратчабурана (Wat Ratchaburana), Пу Као Тхонг (Phu Khao Thong), плавучий ринок Дамненонсадуак і Рожевий сад, роблять круїз із вечерею по ріці Чао Прайя, екскурсію по каналах і відвідують древню столицю Аюттайю (Ayutthaya) в 70 км від Банкока.

На східному узбережжі Сіамської затоки, в 150 км від Банкока, розташований найвідоміший у Таїланді пляжний курорт - Паттайя (у перекладі "вітер, що дує на початку сезону дощів"). В 60-і рр. тут стояло рибацьке сільце Туппрайя Таксин, де відпочивали американські солдати, що воювали у В'єтнамі. Перетворення Паттаї в міжнародний курорт почалося по закінченні війни в середині 70-х рр.

Паттайя - це курорт у місті, у те час як більшість інших місць відпочинку Таїланду розташовано на природі. Від затоки Naklua Bay майже на 25 км на південь тягнуться пляжі Crescent Moon Beach, Palm Beach, Pattaya Beach, Jomtіen Beach. Кращі пляжі - у північній і південній частинах міста.

Парк Mіnі Sіam - міні-місто, де зібрані зменшені копії (1:25) відомих архітектурних комплексів: Ейфелева вежа, Статуя Свободи, Храм Василя Блаженного. Усього більше 100 експонатів. Багато тайських храмів.

В 30 хвилинах їзди до півдня від Паттайи розташоване рибацьке селище Bang Sare. Дуже гарне місце для полювання на акул, марлина, королівську макрель, тунця й ін. Коротка поїздка (15 км від міста) у Слоняче село знайомить туристів з життям приручених слонів.

У місті Чантхабури (Chanthaburі) перебуває найбільша християнська церква Таїланду, у місцевих копях добувають сапфіри, а навколо міста багато гарних садів. У національних парках Кхао Кхитчакут (Khao Khіtchakut) і Намток Пхлуи (Namtok Phluі) можна помилуватися водоспадами.

Парк Нонг Нуч перебуває в 15 км до півдня від Паттайи. На його території розташовані маленький зоосад, оранжереї, озера, водоспади, кактусова плантація. Можна подивитися подання із дресированими слонами, півнячі бої, тайський бокс, фехтування на мечах, народні танці.

До півночі від Паттайи перебуває зоопарк Сирача. Тут туристи можуть побачити сутичку крокодилів, поросячі перегони, тигрове шоу. Екзотичні рослини в місцевому парку висаджені навколо гігантських каменів. У програму входить обід із блюд із крокодилячого м'яса і відвідування магазинчика виробів із крокодилячої шкіри.

Усього поблизу Паттайи розташовано більше 30 островів. До коралового острова Лан потрібно плисти 45 хвилин на човні або 15 хвилин швидкісним катером. Основні розваги: екскурсія на човні зі скляним дном, плавання з маскою й аквалангом, віндсерфінг, водні лижі. На пляжах острова багато рибних ресторанчиків.

На територію буддійських монастирів вхід безкоштовний. Якщо двері або хвіртка розкриті, можна заходити. Самі знамениті храми (по-тайскі "ват") - Ват Пхо, Ват Чиамонкон і Ват Пра Яай - Храм Великого Будди з оглядовою площадкою[9, 201].

Самуї (Ко Самуї) - третього по величині острів Таїланду в південній частині Сіамської затоки (84 км від материка, 560 км від Банкока, переліт - 45 хвилин). Перші туристи з'явилися отут на початку 70-х рр. Тут чудова екологія. Самуї іноді називають втіленням "Раю на землі".

Місцевий аеропорт приймає регулярні рейси з Банкока, Паттаї, Пхукета й Сінгапуру. Головна туристична зона перебуває на східному узбережжі в районі пляжів Чавенг Бич і Ламай.

Найбільш популярний семикілометровий пляж Чавенг Бич із однойменним курортним містечком. Всі готелі розташовані уздовж моря й мають два виходи - на пляж і на центральну вулицю, де сконцентровані ресторани, бари, дискотеки й інші заклади. Школи підводного плавання, продовольчий ринок і магазини, проводяться матчі по тайському боксі. Найбільш великі дискотеки Mango і Santa Fe відкриваються в 22.00. Дуже популярний Reggae Pub.

Другий по величині пляж Ламай (Lamaі) не уступає Чавенг Бич красою й прозорістю води, але тут тихіше, а ціни нижче. Нічне життя проходить не так бурхливо, але можна відвідати The Club, Green Mango, Jull Cіrcle, Bauhaus, The Rock Pub. В The Jungle Bar Lazy Wave збираються аматори пива.

Ще спокійніше на пляжах Боп Пхуд і Маеnam на півночі острова. Тут добре відпочивати всією родиною. На Maenam добре займатися віндсерфінгом і підводним плаванням. Зовсім безлюдно на пляжах Банг Пор і Великого Будди. На вулицях майже немає руху, багато магазинчиків з тикового дерева в стародавньому китайському стилі. Цілодобово працюють магазини "7 Eleven". Столиця острова - Натхон (Nathan). Звідси йдуть човна до тусовочного острова Пха Нган (Pha Ngan).[10]

Пам`ятки художньої культури Таїланду належать до бронзового віку, свідчення тому є кераміка з поховань, зразки якої можна побачити в національному музеї. В перші століття нашої ери на території цієї країни розвивалося монське та кхмерське мистецтво, що послужило основою тайській культурі, що створили численні храми, масивні, з ювелірно-тонкими деталями статуї Будди. Національне тайське мистецтво почало активно розвиватися під егідою буддизму з XIII століття: будувалися своєрідні храми (таких більше ніде немає), в скульптурі вироблювали характерні для Таїланду графічні витягнуті форми. Період розквіту Сіамської держави – в XIV – XIX століттях – з`явилися міста з прямокутним плануванням, обнесені цегельними стінами з зубцями у вигляді листків лілії. Палаци та храми багато прикрашені кольоровою мозаїкою, складним розписом та різьбою. Створювались численні витвори скульптури.

Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свого екзотичного тайського обличчя. Особливо це вигадливе сполучення стародавнього Сходу та сучасного західного мегаполісу вражає в Бангкоке, де виросли будівлі багато численних банків, офісів, готелей в дусі сучасної “інтернаціональної” архітектури.

Про всі храми Таїланду неможливо розповісти навіть стисло в загальних рисах, оскільки тільки в Бангкоці налічується більш як 400 храмових споруд(Храм Ват По, Храм Ват Арун, Храм Ват Траймит, Золота гора, Великий Королівський палац, Храм Ранкової зорі та багато інших). Найбільш популярним у туристів та міського населення є Храм Смарагдового Будди – зразок класичної тайської архітектури. Храм був побудований спеціально для того, щоб розмістити там статую Смарагдового Будди, висота якої біля 75 сантиметрів. А скільки їй років – точно не знає ніхто. Відповідно тайським історичним хронікам, у 1434 році ударом блискавки зруйнована пагода в місті Чианграй, розташована в одному з північних районів Таїланду. На цьому місці в старій ступі, в якій зберігалися священні реліквії, згодом ніби то виявили золоту статую Будди. З інших джерел, її вивезли тайці як військовий трофей із Лаоса. З цього часу і починаються мандрівки Смарагдового Будди по храмам Лампанга, Чиангмая, Вьентьяна, Тонбури. Вони продовжувалися до тих пір, поки 200 років тому для нього указом тайського монарха не був побудований спеціальний храм. Через деякий час частина золотого покриття статуї осипалась, і оголився зелений камінь. Незважаючи на свою назву вона зроблена не із смарагду, а з рідкого суцільного куска ніжно-зеленуватого нефриту[11, 53].

Вхід в храм Смарагдового Будди охороняють дві гігантські статуї “якшей” – кам’яних сторожів китайської зовнішності, які захищають храм від всякої погані. Будда сидить на високому золоченому троні в центральному залі зі стінами покритими фресками. По сторонам від статуї розташовані дві скляні сфери, що символізують Сонце і Луну. Нижче статуї розташовані багато прикрашені вази, чаши з благовоніями, найрізноманітніші підношення та дари від високопоставлених осіб і простих тайців.

Аюттая. З Бангкоку на човні можна добратися до міста Аюттайя – столиці Таїланду з 1350 по 1776 року, розташованої в 72 кілометрах від сучасної столиці. Руїни, що залишилися від Аюттаї в результаті нападу бірманців, говорять о величі та красі цього міста.

Північний Таїланд – не місцевість, а одне з найяскравіших явищ загальнолюдської культури. Столиця краю носить поетичну назву Чіангмай (“троянда північних гір”). Місто схоже на справжній заповідник архітектурних пам`яток та інших старожитностей. Найбільше тут буддиських храмів, збудованих у XIII-XV століттях. Серед них трапляються справжні шедеври, причому на будь-який смак. Наприклад, шпиль храму Ват-Прасингх до землетрусу 1545 року становив 90 метрів, та й нині, хоч і зменшений у півтора рази, вражає сміливістю архітектурних рішень. А сам храм пишно декорований дзеркальною мозаїкою та позолоченим орнаментом, які у променях вечірнього сонця створюють абсолютно ірреальне видовище. В найстарішому храмі Чіангмая – Ват-Чіангмун вражає обшита листами блискучої бронзи вежа, яку підпирають ряди ліпних слонів. Та найкрасивішим північним храмом Таїланду всі одностайно визнають Ват-Чедічейот, збудований королем Боромотрайлоканатом на честь двохтисячоліття Різдва. Певна річ, не Христа, а Будди (останній, як відомо, народився десь на 450 років раніше від Сина Людського). Сім шпилів і сімдесят фігур, які ніби перетікають по стінах у молитовних позах, мають здатність непомітно для споглядальника “спресовувати” час і простір.

Крокодиляча ферма Самут Пракан. Крокодиляча ферма – місце, де проходить екзотичне шоу під назвою “Ловля крокодилів руками”, в якому беруть участь людина, крокодили та змії. На фермі 40 тисяч крокодилів і невеликий зоосад, де можна побачити ручних левів, мавп, удавів, покататися на слонах.

В Таїланді є біля 50 національних парків і заповідників, які займають площу більше 25 тисяч квадратних кілометрів. Найбільш відомими і цікавими є наступні:

Національний парк Кхао Яй (200 км до північного сходу від Бангкоку). У цьому парку мешкають слони, тигри, ведмеді, росте велика кількість різних диких квітів, дерев, орхідей. В парку багато гарних водоспадів і стежин для прогулянок;

Національний парк Дої Інтханон розташований навколо найвищої вершини Таїланду (2565м над рівнем моря) в провінції Чіангмай. У лісах на висоті 1800м ростуть лишайникі дикі орхідеї. У нижній частині парку знаходиться декілька гарних водоспадів і сіл гірських народностей мео і карен.

Бангкок раніше називали Венецією Сходу: житлові квартали розміщалися уздовж притоків та клонгів річки Менам-Чао-Праї. Число клонгів (каналів) доходило до 170. Тепер їх не більше 140. Все життя проходило на воді. До наших днів зберігся звичай: ранком на Плавучому ринку йде торгівля з човнів, до середини дня базар розпливається в різні сторони[12, 52].

Країна відома різноманітними виробами прикладного мистецтва, в основному призначених для прикрашеня храмів. Настінний живопис в середині храмів розповідає про життя Будди та його останніх втілюваннях, до того як він народився в образі Будди. Тайскі майстери вирізали статуї Будди з каменя та дерева, виливали з бронзи, ліпили з глини.

Танець та драма – головні способи передачі стародавніх оповідань. Найважливіше джерело театральних вистав – «Рамакиян», де розповідається про викрадення прекрасної Сіти, дружини бога – царя Пра Сама, вероломним демоном Тосаканом. [13]