Проблеми класифікації правових відносин

Основу класифікації правовідносин складають їх елементи структури та їх роль як засобу регулювання суспільних відносин.

При цьому не існує сталого порядку, критерію класифікації правовідносин як категорії достатньо широкої за розумінням.

Правовідносини є юридичною категорією, що має багато аспектний характер та складний зміст та структуру. Це надає можливість класифікувати їх за наступними критеріями:

І. За галузевою ознакою: конституційні, цивільні, адміністративні, кримінальні тощо.

ІІ. За функціями права:

1. Регулятивні, що виникають з правомірної поведінки суб'єктів (цивільні, трудові, сімейні);

2. Охоронні, що виникають як наслідок вчинення правопорушення та передбачають відновлення порушених прав і покарання правопорушника (адміністративні, кримінальні).

ІII. За характером дії зобов'язаної сторони:

1. Активні, що передбачають обов'язок вчинити дії на користь уповноваженої сторони (правовідносини в сфері повернення боргу);

2. Пасивні, що передбачають обов'язок утримання від вчинення небажаних для іншої сторони дій (правовідносини в сфері власності).

IV. За ступенем визначеності суб'єктів:

1. Абсолютні, в яких визначена лише одна сторона, як правило, уповноважена (правовідносини в сфері власності та авторства);

2. Відносини, в яких чітко визначаються права та обов'язки всіх учасників (правовідносини в сфері купілв0продажу та освіти).

V. За характером субординації суб'єктів:

1. Матеріально-правові, що виникають на основі норм матеріального характеру та передбачають відносини суб'єктів як на основі координації, так і субординації (правовідносини в сфері цивільного, трудового, адміністративного права);

2. Процесуальні, що виникають на основі норм процесуального права, мають виключно субординацій ний характер та функціонують у двох основних різновидах:

а) Процесуально-регулятивні, що виникають з правомірної поведінки суб'єктів (правовідносини в сфері укладення договору);

б) Процесуально-охоронні, змістом яких є реалізація юридичної відповідальності (правовідносини в сфері кримінальної, адміністративної відповідальності).

VI. За суб'єктами, що виникають між:

1. Громадянами

2. Громадянами та державою

3. Державою та юридичними особами

4. Юридичними особами

5. Юридичними та фізичними особами

6. Органами держави

7. Органами держави та посадовими особами

8. Органами держави та іноземцями, особами без громадянства.

VII. За кількістю суб'єктів:

1. Прості, що виникають між двома суб'єктами (правовідносини в сфері оренди);

2. Складні, що виникають між невизначеною кількістю суб'єктів (правовідносини в сфері суборенди).

VIII. За розподілом прав та обов'язків суб'єктів:

1. Односторонні, в яких кожна із сторін має або права, або обов'язки (правовідносини в сфері дарування або позики)

2. Двосторонні, в яких кожна із сторін має як права, так і обов'язки (правовідносини в сфері купівлі-продажу).

Зазначений порядок класифікації правовіжносин не є вичерпним.

26. Проблеми змісту правових відносин.

27. Соціальна відповідальність: проблеми розуміння.

28. Проблемі поняття та змісту юридичної відповідальності.

29. Законність та правопорядок: проблеми співвідношення.

Із законністю органічно пов язане інше правове явище - правопорядок.

Важливою передумовою виникнення правопорядку потрібно вважати юридичну норму і механізм її створення. Таким чином правопорядок є результатом реалізації правових норм.

Правопорядок - це система суспільних відносин,що склалися на основі права та законності.

Законність спрямована на забезпечення загальнообов язковості права,а правопорядок є результатом такого забезпечення.

Спільні риси забезпечують суспільно-політичний зміст права, законності і правопорядку, адже вони:

— засновуються на єдиних принципах;

— взаємопов'язані з державною владою;

— функціонують в суспільстві;

— мають спільний державно-владний зміст;

— пов'язуються з інтересами певних суб'єктів (народу, держави, групи чи індивідууму);

— вони пов'язані з правами, свободами та обов'язками суб'єктів

30. Законність як комплексна категорія.

Отже, законність є складною категорією, що характеризується різними рівнями прояву та аспектами. У цілому вона може бути визначена таким чином.

Законність — це комплексна політико-правова категорія, що відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічну взаємодію права та влади, права та держави. Це визначення характеризує основні риси законності як самостійної категорії:

— це критерій оцінки правового життя суспільства;

— це принцип, метод і режим неухильного виконання норм права;

— це категорія, що має визначений зміст.

Основними чинниками змісту законності є її вимоги, тобто моменти, сторони, з яких вона складається. Вони характеризують окремі види діяльності певних суб'єктів у сфері права та обумовлюються змістом його норм. Деякі автори ототожнюють вимоги та принципи законності, хоча у дійсності ці категорії є різними як по суті, так і за обсягом.