7. Система показників

Система показників ефективної зайнятості населення включає рівень трудової участі населення, що відображає частку працездатного населення, залученого в різні форми та види економічної діяльності; розподіл робочої сили за галузями та сферами господарювання; фондо- і енергоозброєність робітників; організацію трудового процесу, що визначається розстановкою та використанням робочої сили безпосередньо на робочих місцях, табл. 7.1.

Система показників оцінки ринку праці, зайнятості та безробіття

№	Показник	Формула	Умовні познач.
1	Рівень зайнятості трудових ресурсів (РЗТР)		де ЧЗ – чисельність зайнятих; ЧТР – чисельність трудових ресурсів.
2	Рівень зайнятості економічно активного населення (РЗЕАН)		де ЧЗ – чисельність; ЧЕАН – чисельність економічно активного населення.
3	Рівень зайнятості в певній сфері економіки (РЗГ(Р)		де ЧЗвГ(Р) – чисельн. зайнятих в певній сфері економіки (або районі); ЧЗ – чисельність.
4	Рівень економічної активності населення (РЕАН)		ЧЕАН – чисельність економічно активного населення; ЧН – чисельність населення.
5	Рівень зайнятості населення (РЗН)		ЧЗ(15-70) – чисельність зайнятого населення зазначеного віку; ЧН(15-70) – чисельність населення зазначеного віку.
6	Рівень зареєстрованого безробіття (Рб)		де Б3 – кількість безробітних, зареєстрованих у державній служ­бі зайнятості; ЧН(15-70) – чисельність населення зазначеного віку.

8. Класифікації та групування

За формами власності підприємств розрізняють зайнятість на державних, колективних і приватних підприємствах, рис. 8.1.

Рис. 8.1. Зайнятість населення.

В економічній теорії і практиці розроблена система показників, яка відображає рівень ефективності зайнятості. Ця система включає такі групи показників.

1. Пропорції розподілу ресурсів праці суспільства за характером їхньої участі в суспільно корисній діяльності. Вони показують, на якому рівні продуктивності задовольняється потреба населення в робочих місцях і якими шляхами досягається повна зайнятість. Чим вища продуктивність праці, тим більше передумов для високих доходів працівників, для вдосконалення сфери праці, підвищення якості трудового життя та ін. Відповідно громадяни можуть мати більше вільного часу без зниження рівня життя. Тому повна зайнятість зі зростанням продуктивності праці досягається при зменшенні рівня участі працездатного населення в суспільному виробництві.

2. Рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві відображає, з одного боку, потребу громадян у оплачуваній роботі, а з іншого — потребу суспільного господарства у працівниках. Кількісно він визначається відношенням кількості населення, зайнятого професійною працею, що приносить дохід, до загальної кількості працездатного населення. В будь-якому випадку високий рівень зайнятості означає її низьку ефективність, оскільки не забезпечує достатнього рівня продуктивності праці й достойного рівня її оплати.

3. Структура розподілу працівників за галузями економіки, що по суті являє собою пропорції розподілу трудового потенціалу за видами занять. Сучасна галузева структура зайнятих в Україні відображає низьку ефективність зайнятості й потребує докорінних змін згідно із загальносвітовими тенденціями, для яких характерні високі темпи зростання чисельності й частки працюючих в галузях сфери послуг та науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. На жаль, в наш час для економіки України характерні прямо протилежні тенденції, що можуть назавжди відкинути країну з групи науково розвинених держав.

4. Професійно-кваліфікаційна структура працюючих показує розподіл працюючого населення за професійно-кваліфікаційними групами і відображає міру збалансованості підготовки кадрів з потребою економіки у кваліфікованих працівниках. Сучасна професійно-кваліфікаційна структура працюючого населення України явно не ефективна і значно відрізняється від аналогічної структури в країнах з високорозвиненою економікою. Серед зайнятих висока частка працівників фізичної праці, низькокваліфікованих робітників, надзвичайно мала частка технічних виконавців тощо. Це засвідчує про збереження в нашій економіці застарілих технологій. Значно погіршує показники професійно-кваліфікаційної структури інтенсивна еміграція з України висококваліфікованих робітників, спеціалістів, науковців. Проблеми набуття якісної професійної освіти також призводять до погіршення цих показників. Вирішення цих проблем потребує особливої уваги держави.