186.Поняття терміну «послуга» в праві єс

Відповідно до Договору про функціонування ЄС(ст.57): Послугами вважаються «послуги» в межах значення Договорів, якщо їх зазвичай надають за винагороду тією мірою, якою вони не підпадають під дію положень про свободу руху товарів, капіталу та осіб.

«Послугами», зокрема, є:

(a) діяльність промислового характеру;

(b) діяльність торгівельного характеру;

(c) діяльність ремісників;

(d) діяльність осіб вільних професій.

Без шкоди положенням Глави про право на заснування особа, що надає послуги, може

заради цього тимчасово здійснювати свою діяльність в державі-члені, де надаються

послуги, на тих самих умовах, як передбачено в цій державі для своїх громадян.

+

Договір визначає поняття послуги як "дії, що як правило виконуються за винагороду, настільки, наскільки вони не визначені положеннями що о вільного руху товарів, капіталу та осіб".

Поняття "послуги" згідно зі статтями Договору не ідентичне дефініції послуги, що використовується в економічних науках.

Згідно з Договором наводить як приклад і діяльність промислового характеру, торгівельного, ремісничу діяльність і здійснення

вільних замовлень. Тим самим, вільне надання послуг передбачає також

туристичні послуги і будівництво, наймання житла, лізинг, весь об'єм

фінансових послуг, консультування, посередництво, рекламну діяльність, а

також послуги, що їх надають лікарі, інженери, архітектори та юристи.

Варто вказати, що наданням послуг, згідно зі статтями Договору, не вважається надання транспортних послуг, які підлягають окремому режиму транспортної політики.

+

З метою імплементації положень установчих договорів про послуги, урахування практики Суду ЄС при вирішенні цих питань було ухвалено Директиву ЄС 2006/123 про послуги на внутрішньому ринку. Стаття 4 Директиви містить визначення послуги як здійснення будь-якої самостійної економічної діяльності, зазвичай за винагороду, згідно зі ст. 50 Договору про заснування Європейського співтовариства (нині - ст. 57 ДФЄС).

187. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.

Положення ДФЄС про послуги доповнює Директива ЄС 2004/38. Встановлені нею умови, на яких громадяни Євросоюзу здійснюють свою свободу пересування з метою надання чи отримання послуг, практично ідентичні тим, що стосуються робітників і підприємців.

Свобода руху послуг має транскордонний характер і може стосуватися випадків: коли надавач і отримувач послуги залишаються на території своїх країн, а послуга надається через кордон; коли надавач чи отримувач послуги переміщується на територію іншої держави-члена з метою надання або отримання послуги; коли надавай і отримувач послуги переміщуються на територію іншої держави-члена з метою отримання послуги тощо.

Згідно з Директивою ЄС 2006/123 надавачами послуг можуть бути фізичні особи, які є громадянами держав-членів ЄС, а також юридичні особи, що пропонують чи надають послуги у державах-членах, здійснюючи своє право на свободу надання послуг чи свободу заснування і економічну діяльність.

Отримувачами послуг можуть бути фізичні і юридичні особи держав-членів ЄС, а також громадяни третіх країн (ст. 4). Свобода отримання послуг є необхідним наслідком свободи їх надання. У ДФЄС немає положень про свободу отримання послуг. Таке право випливає з положень актів інститутів Євросоюзу та рішень Суду ЄС.

Директива ЄС 2004/38 закріплює право громадян Євросоюзу вільно пересуватися в його межах з метою отримання послуг.

Директива ЄС 2006/123 визначає отримувачів послуг. Суд ЄС зазначив, що розділ Договору про заснування Європейського співтовариства щодо послуг поширюється також на громадян держав-членів Євросоюзу, які бажають отримати послуги і виїжджають з цією метою до іншої країни Євросоюзу. До категорій одержувачів послуг належать туристи; особи, якім потрібно лікування за кордоном; особи, які виїжджають за кордон на навчання; підприємці. Проте Суд ЄС визнав, що права осіб, які отримують послуги на території іншої держави-члена, не є тотожними правам, гарантованим правом Євросоюзу працівникам-мігрантам. Насамперед це стосується права робітників держав-членів на працевлаштування, доступу до підготовки у професійних училищах, доступу до соціальних і податкових пільг тощо (ст. 7 Регламенту ЄЕС 1612/68).

188. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в ЄС.\

Банківська, страхові і транспортні послуги відповідно до ст. 51 Договору про ЄС виключаються зі сфери дії загальних положень щодо свободи пересування послуг. Надання транспортних послуг регулюється спеціальним розділом Договору про ЄС (Розділ V «Транспорт»), для них створені спеціальні правові режими.

По-друге, не всі послуги лібералізовано. Кожен певний вид послуг повинен отримати механізм лібералізації, який закріплюється в директивах Ради згідно зі ст. 52 Договору про ЄС. Наприклад, Директива Ради 1990 про комплексний туризм, комплексний відпочинок ... Крім того, деякі послуги не можуть бути лібералізовані (аборти)

По-третє, сам Договір про ЄС передбачає виключення і Обмеження свободи пересування послуг. Присвячена цьому ст. 55?????????????????? Договору відсилає до відповідних винятків і обмеженням, передбаченим для свободи установи.

Держави-члени мають право обмежувати свободу пересування послуг за мотивами громадського порядку, громадської безпеки та охорони здоров'я.

Також Директива ЄС 2006/123 визначає сфери, на які не розповсюджується свобода надання послуг: сфери транспорту; фінансів; електронних комунікацій та мереж; аудіовізуальні послуги; послуги у сфері азартних ігор; послуги, пов'язані з виконанням офіційних функцій; соціальні послуги; послуги приватних охоронних фірм; послуги нотаріусів; послуги у сфері охорони здоров'я (ст. 2).

Крім того, надання поштових послуг, послуг з постачання електроенергії, газу, води, утилізації відходів, захисту інтелектуальної власності регулюються спеціальним законодавством ЄС (ст. 17).

Вилученою з-під дії положень ДФЄС про свободу руху послуг залишається також спортивна діяльність.

Інші винятки з цієї свободи стосуються насамперед видів діяльності, пов'язаних з виконанням офіційних владних повноважень; обмежень, які виходять з міркувань публічного порядку, державної безпеки та охорони здоров'я (статті 51 та 52 ДФЄС). ???????????????????????????????????????????????????????