184.Принцип вільного руху послух в рамках єс

Відповідно до Договору про функціонування ЄС(ст.56): У рамках визначених положень заборонено обмежувати свободу надання послуг в межах Союзу громадянами держав-членів, які засновані у державі-члені, іншій ніж та, громадянам якої призначено послуги.

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою,

можуть поширити застосування положень цієї Глави на громадян третіх країн, що

надають послуги та засновані в межах Союзу.

+

Вільне переміщення послуг дозволяє підприємцеві з місцем заснування

в одній з членських держав надавати свої послуги і в іншій членській державі за

умови, що це торкається тимчасової або випадкової діяльності.

• Під типовим прикладом можна представити послуги представників

власника патенту, архітекторів, перукарів і т.п., які в визначеній державі

– члені ЄС надають тимчасові послуги і після виконання послуги/

замовлення вертаються назад у країну, де вони як підприємці мають

місце заснування.

• Далі вільне переміщення послуг представляє ситуція, коли за цією

послугою переміщається її одержувач, наприклад турист.

• Звичайно ж на практиці створюються ситуації, коли той, що надає

послуги, і її одержувач залишаються у своїх державах та через кордон

переміщається тільки послуга (це може бути, наприклад, послуги, що

надаються через інтернет, або поштою посланий архітектурний проект

будівлі).

185.Правові засади вільного руху послуг в рамках єс

Вільне переміщення послуг дозволяє підприємцеві з місцем заснування

в одній з членських держав надавати свої послуги і в іншій членській державі за

умови, що це торкається тимчасової або випадкової діяльності.

Свобода надання та отримання послуг тісно пов'язана зі свободою заснування та економічної діяльності. Вони обидві сприяють оптимальному розміщенню об'єктів виробництва, розвитку сектора послуг на території держав-членів Євросоюзу, ефективній діяльності суб'єктів підприємництва, а також мобільності осіб - надавачів і отримувачів послуг. Тісний зв'язок між ними випливає насамперед з положень ДФЄС.

У ДФЄС послугам присвячені статті 56-62. У статті 56 зазначається: відповідно до нижчевикладених положень скасовуються будь-які обмеження на вільне надання послуг у межах Союзу щодо громадян держав-членів, які здійснюють своє право на заснування та економічну діяльність в іншій державі-члені, ніж та, громадянину якої надаються послуги.

Відповідно до положень ст. 57 ДФЄС особа, яка надає послуги, має право тимчасово вести ту чи іншу економічну діяльність у державі-члені, де надаються такі послуги, на тих самих умовах, що існують в її власній країні.

Крім того, на основі ст. 62 ДФЄС положення статей 51-54, які регулюють свободу на заснування та економічну діяльність, застосовуються до питань, що порушуються в главі про послуги.

Суд ЄС визнав, що положення розділу про послуги мають пряму дію.

Тісний зв'язок між свободою заснування та свободою надання послуг обумовлюється тим, що в багатьох випадках надання послуг включає тимчасове облаштування в країні перебування.