139. Правова основа функціонування Європейської Ради.

Європейська рада Є органом стратегічного планування розвитку європейської інтеграції. Вона з'явилася в результаті практики як реакція на необхідність формалізувати зустрічі у верхах держав-членів ЄС, що почали відбуватися з 1961 р. Додатковим імпульсом для створення Європейської ради стало дедалі більше усвідомлення державами-членами важливості європейського вектора їх політичного життя в процесі просування європейської інтеграції. Свій юридичний статус Європейська рада отримала в межах Єдиного європейського акта у 1967 р. Договір про Євросоюз 1993 р. остаточно затвердив роль цього органу як джерела політичних ініціатив та форуму для вирішення суперечностей між державами-членами, які не може вирішити Рада. Спільна зовнішня політика стала механізмом, який дозволив гармонізувати дипломатичні кроки держав-членів і виступати єдиним фронтом. Тривалий час Європейська рада посідала окреме місце в системі інституційного механізму європейської інтеграції. Цього органу не було у переліку інститутів Європейського співтовариства і Євросоюзу (ст. 5 ДЄС, ст. 7 Договору про заснування Європейського співтовариства).

Лісабонські договори віднесли Європейську раду до інститутів Союзу і розширили її повноваження.

Договір про Євросоюз підкреслює, що Європейська рада дає Союзу необхідні імпульси для розвитку та визначає його загальні політичні орієнтири і пріоритети (ст. 15.1).

140. Рахункова палата в системі інститутів єс.

Рахункова палата (The Court of Auditors) — це наділений контрольними функціями за доходами і витратами Союзу і до

триманням бюджету інститут, що стрімко розвивається. Рахункова палата була створена під тиском Європейського парламенту, 36

який в 1973 р. поставив питання про заснування Європейської ревізійної служби. Її створенню передувало підписання Договору

про перегляд бюджетних постанов від 12 липня 1975 р., згідно з яким передбачалося замість раніше існуючої системи ревізійних

органів створити Рахункову палату, яка набувала статусу незалежної структури, передбаченої статтями 4, 206, 206а Договору

про заснування ЄЕС, статус якої був невизначеним. Функціонувати Рахункова палата почала у Люксембурзі з жовтня 1975 р.

Рахункова палата ЄС представляє інтереси платників податків і часто характеризується як «фінансова совість» Союзу. Не випадково, що інколи її називають ще Судом аудиторів ЄС Рахункова палата Була створена у 1975 р. Вона має забезпечувати перевірку рахунків Союзу.

У складі Рахункової палати 27 членів, які призначаються Радою після консультації з Європарламентом. її членами можуть бути особи, які належали у своїх країнах до органів зовнішнього аудиту, або ті, хто має спеціальну кваліфікацію для обіймання цієї посади. Термін призначення членів Рахункової палати - 6 років з правом переобрання на повторний строк.

При виконанні своїх обов'язків члени Рахункової палати не повинні отримувати жодних інструкцій від будь-якого уряду чи будь-якого органу, вони також не можуть бути задіяними в будь-якій іншій діяльності. Вони користуються привілеями та імунітетами, аналогічними тим, що застосовуються до суддів Суду ЄС.

На вимогу Рахункової палати Суд ЄС може звільняти окремих її членів у випадках, якщо вони порушують свої посадові обов'язки або не відповідають умовам зайняття своїх посад (ст. 286 ДФЄС).

Основні повноваження Рахункової палати охоплюють: перевірки звітів про всі доходи та видатки ЄС; розгляд звітів про всі доходи та видатки всіх органів ЄС; підготовку щорічних звітів після закінчення кожного фінансового року; підготовку спеціальних звітів щодо певних питань; надання висновків на вимогу інститутів ЄС; допомогу Європарламенту та Раді у здійсненні ними повноважень щодо контролю за виконанням бюджету ЄС (ст. 287 ДФЄС).

Рахункова палата має право звертатися з позовом до Суду ЄС у разі порушення її повноважень (ст. 263 ДФЄС).

Рахункова палата може укладати угоди з ЄЦБ і Комісією щодо доступу до інформації Банку (ст. 127.3 ДФЄС).