115. Консультативний Характер повноважень єп

ЄП довгий час був суто консультативним органом але зараз (особливо з вступом в силу Лісабонського договору) набув ознак повноцінного законодавчого органу нарівні з Радою ЄС. Щодо консультативних повноважень то іх можна зустріти у зовнішньополітичний сфері діяльності парламенту: Передбачено окремі випадки, коли укладанню міжнародного договору передує отримання консультативного висновку Парламенту, а набуття чинності певних міжнародних угод залежить від їх схвалення. Наприклад, держава, що бажає приєднатися до Європейського Союзу, звертається з відповідною заявою до Ради. Відповідне рішення приймається Радою на основі принципу одноголосності після консультацій з Комісією і отримання висновку Європейського Парламенту (приймається абсолютною більшістю голосів від усього складу). 

116. Порядок прийняття спільних рішень єп

95 відсотків рішень прийматимуть спільно Європарламент і Рада ЄС (це вдвічі більше, ніж досі). З утвердженням процедури спільного рішення як звичайної законодавчої процедури Європейський парламент уподібнюється до нижньої палати бікамерального законодавчого органу, в рамках якого Європарламент представляє громадян Євросоюзу, а Рада міністрів як вища палата – захищає інтереси держав-членів. Досягнення паритетності з Радою логічно завершує поетапну еволюцію Європарламенту від дорадчого органу до повноправного учасника законодавчого процесу в рамках ЄС. Європарламент матиме значний вплив на регулювання Шенгенського простору, надання притулку, а також на співробітництво в галузях цивільного права та боротьби з організованою злочинністю. Крім того, ця інституція прийматиме остаточне рішення в переговорах про бюджет ЄС.При процедурі спільного прийняття рішень Парламент і Рада ЄС мають однакові законодавчі повноваження. Європейська Комісія готує та направляє пропозиції щодо нового законопроекту до обох інституцій, в кожній з яких передбачається по два читання законопроекту. Якщо інституції не можуть прийти до згоди за цією пропозицією, вони виносять її обговорення на “погоджувальний комітет”, що складається з рівної кількості представників Ради ЄС і Парламенту. Після досягнення згоди в комітеті погоджений текст законопроекту повертається до Парламенту і Ради на фінальний розгляд. Необхідність у засіданнях «погоджувальних комітетів» виникає усе рідше й рідше. Більшість законів, прийнятих по процедурі спільного рішення, затверджуються в першому або другому читанні, що свідчить про високий рівень співробітництва між інституціями ЄС.

117. Місце Європейської комісії в системі органів єс

Європейська Комісія - незалежний від національних урядів орган, який представляє і захищає інтереси ЄС у цілому . Європейська Комісія – це єдина інституція, що має право ініціювати законодавство для розгляду в Парламенті та Раді ЄС . Вона також управляє та втілює політику і бюджет ЄС, відстежує дотримання європейського законодавства країнами ЄС і європейськими компаніями, а до порушників може застосовувати відповідні процедури аж до притягнення до Європейського Суду чи накладення санкцій . Європейська Комісія, як Парламент та Рада ЄС, була створена в 1950-х роках згідно установчих договорів ЄС неофіційно членів Комісії називають комісарами . Всі вони раніше обіймали політичні пости у країнах походження, багато хто були міністрами урядів, але як члени Комісії вони зобов’язані діяти в інтересах Союзу в цілому й не керуватися вказівкам урядів своїх країн .Президент та члени Європейської Комісії призначаються на кожні п’ять років – через шість місяців після виборів Європейського Парламенту . Згідно з Лісабонським договором, Президента Європейської Комісії обирає Європейський Парламент за поданням Ради ЄС, а члени Комісії обираються шляхом голосування у Раді за принципом кваліфікованої більшості.

Європейська Комісія виконує чотири головні функції:

• пропонує нові законопроекти Парламенту і Раді;

• управляє та втілює політику і бюджет ЄС;

• забезпечує дотримання європейського законодавства (разом з Судом ЄС);