106. Принцип субсидіарності та пропорційності

принцип пропорційності і субсидіарності закріплений безпосередньо в установчих договорах (ст.5 договору про Європейський Союз) а також у спеціальному протоколі про принцип пропорційності та субсидіарності , який додано до Амстердамської угоди Принцип пропорційності має два важливих аспекти. По-перше, у відповідності із цим принципом Союз повинен здійснювати свої повноваження у відповідності і для досягнення цілей та завдань, які перед ним поставлені і які закріпленні в установчих договорах. Другий важливий аспект полягає у тому, що кожен із інститутів Європейського Союзу зобов’язаний діяти чітко в межах своєї компетенції, яка визначається установчими договорами і нормами вторинного права. Порушення компетенції, вихід за її межі є безумовною підставою для визнання Судом ЄС прийнятого акту недійсним.

Принцип субсидіарності, який нерозривно пов'язаний з принципом пропорційності, дозволяє вирішувати іншу не менш важливу проблему. Його практичне призначення – це забезпечення більшої гнучкості у вирішенні проблем, які виникають у процесі інтеґраії. Принцип субсидіарності застосовується тільки поза сферою виключного відання Європейських співтовариств і Європейського Союзу. Сутність його полягає у тому, що у тих випадках, коли та чи інша проблема більш успішно може бути вирішена на рівні Європейських співтовариств або Європейського Союзу і є практично непосильною для окремих держав-членів, її рішення повинно передаватися на рівень інтеграційних утворень, а точніше до їх інститутів. Іншими словами, коли вирішення того чи іншого питання з більшим успіхом може бути досягнуто на рівні держав-членів, інтеграційне об’єднання повинно утриматися від втручання у вирішення проблеми, яка виникла. Процедура, яка застосовується у цьому випадку залежить від того, про яку саме сферу діяльності йде мова.

107. Принцип інституційної рівноваги

Головним завданням цього принципв є забезпечення балансу між міжурядовими та наднаціональними чинниками, великими й малими державами-членами, який об’єктивно надає змогу розширеному ЄС діяти ефективніше й узгоджено в межах здійснення спільних політик і на міжнародній арені. Усе зроблено для того, щоб країни, які прагнуть дальшого поглиблення інтеграції в межах ЄС, не були пов’язані обмеженнями, які накладалися б небажанням інших держав-членів іти цим шляхом. Головним завданням принципу інституційної рівноваги на рівні Європейських Співтовариств є відображення, хоча б і в обмеженому обсязі, демократичних принципів функціонування суспільств у країнах Західної Європи, згідно з якими народи мають право на активну участь у здійсненні публічної влади через своїх представників і, зокрема, у обраних прямо і безпосередньо представницьких органах . У Європейському Союзі таким органом виступає Європейський Парламент, до якого з 1979 року проводяться загальні прямі вибори.

108. Принцип лояльного співробітництва

Згідно з принципом лояльного співробітництва Союз та держави-члени проявляють взаємну повагу і сприяють один одному у виконанні завдань, що випливають з Договорів. Держави-члени вживають будь-які заходи загального або спеціального характеру, які здатні забезпечити виконання обов'язків, що випливають з Договорів або випливають з актів інституцій Союзу. Держави-​​члени створюють сприятливі умови для виконання Союзом його завдань і утримуються від будь-яких заходів, здатних поставити під загрозу досягнення цілей Союзу.

Реалізації принципу лояльного співробітництва повинна слугувати і вперше закріплена в установчих договорах практика укладання межінституціональних угод: органи підписують між собою угоди (наприклад, стосовно правил спрощеної законодавчої процедури). Особливо показово і важливо, що згідно ст.295 ДФЕС такі угоди можуть набувати обов'язкову юридичну силу, стаючи тим самим одним із джерел права ЄС.