Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
3 потік Modul_YeS.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.33 Mб
Скачать

89. Джерела вторинного права єс.

Поряд з первинним правом у праві ЄС існує вторинне право, яке називається також похідним правом. Під ним розуміється «сукупність правових актів, що приймаються інститутами та іншими органами Союзу відповідно і в рамках своїх правотворчих повноважень». Саме слово «вторинний» підкреслює, що дане право випливає з первинного права, спирається на нього і не може йому суперечити. Обсяг вторинного права набагато більший ніж обсяг первинного, так як воно є прямим результатом діяльності інститутів та органів ЄС. Всю сукупність актів вторинного права прийнято називати «законодавством», при чому це поняття використовується тут в матеріальному сенсі (поділ на формальний закон і підзаконний акт відсутній). Розвиток інституційної системи ЄС, а також масштабів її діяльності зумовлює постійне збільшення обсягу вторинного права. Правотворча активність інститутів ЄС обмежена межами, визначеними їх компетенцією, загальними умовами установчих документів та принципами первинного права. Тому будь-який спір щодо юридичної сили акта вторинного права передбачає розгляд, насамперед, питання про те, як він відповідає первинному праву. У Договору про функціонування ЄС перераховано 5 типів актів, які можуть (якщо інші положення надають повноваження) бути прийняті Європейським парламентом, що діє спільно з Радою, Радою або Комісією. Це: Регламенти; Директиви; Рішення; Рекомендації; Висновки;

90. Юридична природа джерел вторинного права єс.

Похідне законодавство - це частина системи роздроблених відповідно до основоположних договорів нори Співтовариства. Терміну похідне законодавство надається перевага порівняно з терміном вторинне законодавство, тому що під ним часто розуміють документи, які зовсім не є вторинними і надають форму й основу певним політичним напрямкам Співтовариства. По суті є два види похідного законодавства: прийняте на розвиток положень договорів (так звані типові акти) і те, що не підпадає під цю категорію (так звані нетипові, або „акти, які не належать до будь-якої категорії з певною назвою”).

Вторинне право (похідне) твориться інституціями Спільноти, ціллю його є реалізація постанов, які випливають з актів первинного права. Згідно з Договором про ЄС „Для виконання своїх задач, Європейський Парламент, діючи разом із Радою та Комісією приймають регламенти, директиви та рішення і дають рекомендації та думки. Регламент має загальне застосування. Він є обов'язковим у всіх його частинах і підлягає прямій реалізації у всіх країнах-членах. Директива є обов'язковою для кожної країни-члена, якої вона стосується, щодо очікуваного результату, але зберігає за національною владою право вибору форм та методів дій. Рішення є обов'язковим у всіх своїх частинах для того, кому воно адресоване. Рекомендації та думки не є обов'язковими.“

91. Регламент в системі джерел вторинного права єс.

Регламент є основою вторинного права. Він включає в себе загальну та абстрактну норми і не є адресованим до конкретного адресата, а також зобов'язує до цілісного виконання як країнами-членами та органами Спільнот, так і юридичними та фізичними особами. Регламент несе безпосередній правовий наслідок для тих, до кого воно адресоване. Це означає, що немає необхідності, щоб країни-члени проходили процес включення регламенту в національні законодавства (н/п, через ратифікацію чи трансформацію до національних законів). Безпосередність зобов'язального характеру регламентів слід відрізняти від безпосередності їх застосування, оскільки на практиці частина регламентів вимагає конкретизації через акти національного права. Згідно із загальним принципом, положення регламенту як правового акту зобов'язального характеру мають першість у разі наявності в національному законодавстві норм, які не узгоджуються з регламентом.

Кожен регламент повинен бути обґрунтованим та мати правову підставу. Брак будь-якого з цих елементів, а також відсутність консультацій щодо змісту регламенту (н/п з Європейським Парламентом, Економічно-Соціальним Комітетом), якщо це необхідно, може стати причиною відміни акту Європейським Судом.

Регламенти публікуються в Урядовому Виданні Європейських Спільнот (Journal Officiel des Communautes Europeennes) і набирають чинності у визначений регламентом термін, або на двадцятий день після опублікування. Публікація в аналогічних національних виданнях не є обов'язковою.

Виокремлюють з-поміж регламентів так звані виконавчі регламенти. Вони приймаються Європейською Комісією з метою конкретизації та реалізації регламентів, прийнятих Радою ЄС. Звісно, що виконавчий регламент, прийнятий Комісією, повинен відповідати регламенту, якого він стосується.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]