84. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.

Джерелами права Євросоюзу є форми фіксації норм, що регулюють відносини інтеграції в рамках цього об'єднання.Особливсті:

1) особливість, яка асоціюється зі своєрідною юридичною природою і характером джерел правової системи ЄС. Суть цієї своєрідності полягає в тому, що на відміну від джерел національного права, вихідним початком і основою яких є воля й інтереси того чи іншого народу, що проживає в межах юрисдикції національної держави, в основі джерел, як і самого права ЄС, лежить сукупний інтерес європейських народів і узгодженість їх волі.

2) виникнення і розвиток разом з правовою системою на основі принципів традицій 2-х правових сімей - романо-германського і англосаксонського права.

3) дія в незвичайному просторі - на території, що є одночасно територією ЄС і територією європейських держав що до нього входять.

4) особливий, диференційований порядок прийняття і вступу в силу, а також включення їх у норми внутрішнього права держав - членів ЄС.

Джерела права ЄС можуть бути матеріальними та нематеріальними (звичай). Джерела можуть бути кодифікованими та некодифікованими, вони можуть регулювати окремі інститути міжнародного права або не бути предметно обмеженими. Розрізняють універсальні та локальні джерела права ЄС. Однією з причин їхнього своєрідності джерел права до ЄС є спосіб їх правового закріплення. Сформована тут практика спростовує висловлений у вітчизняній правової літературі погляд, що кожна система джерел права має бути закріплена у правовий формі. Правове закріплення джерел права ЄС відрізняється нечіткістю і невизначеністю.

85. Система джерел права Європейського Союзу.

Джерела права ЄС - це зовнішні форми виразу його правових норм. Система джерел права ЄС відрізняється великою своєрідністю. Вона обумовлена ​​особливостями формування європейського права та його структурою.

Система джерел права ЄС:

• Первинне право (установчі договори)

• Вторинне право (нормативні, індивідуальні, рекомендаційні, юрисдикційні акти, акти sui generis, конвенції між державами-членами ЄС, міжнародні договори Співтовариств, акти координації, акти представників держав-членів)

• Прецедентне право (Сase Law – Рішення Суду, Рішення Трибуналу)

Всі джерела права Союзу утворюють взаємозв'язану систему, побудовану на ієрархічних засадах. Документи, які мають вищу юридичну силу в правовій системі Союзу, становлять джерела первинного права. Подібно конституції держави, вони складають ядро правової системи Європейського Союзу, закріплюють статус Союзу як політичної організації та його окремих органів. На підставі первинного права органи Союзу видають нормативні акти та інші документи, що становлять разом джерела вторинного права, яке називають також правом «похідним». Переважна частина загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених Союзом, закріплена саме тут.

У той же час джерела вторинного права за своєю юридичною силою повинні відповідати праву первинному, а у випадку протиріч підлягають скасуванню.

Самостійне положення займає третя група джерел - джерела прецедентного права. Вона поєднує в собі риси як первинного, так і вторинного права Союзу, займає проміжне положення між ними.

Професор Л.М. Ентін виділяє 4 головні групи джерел європейського права. 1- нормативно-правові акти, 2 - загальні принципи права, 3 - рішення Суду ЄС, 4 - міжнародні договори.