82. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.

Принцип субсидіарності окреслює поділ повноважень між країнами-членами та Спільнотою: Спільнота діє в рамках своїх повноважень, визначених цим договором, та поставленими тут перед нею цілями. У сферах, які не підпадають під її виключну компетенцію, Спільнота діє відповідно з принципом субсидіарності. Тоді, коли цілі пропонованої дії не можуть бути досягнуті в достатній мірі країнами-членами, то беручи до уваги масштаби та результати пропонованої дії, можуть бути більш успішно досягнуті Спільнотою. Будь-які дії Спільноти не можуть провадитися далі того, що є необхідним для досягнення цілей цього Договору.

Простіше кажучи, принцип субсидіарності означає, що справи, до яких Спільнота не має виключної компетенції, не можуть реалізовуватися , поки країна-член може самостійно досягти дану ціль, принаймні так само добре, як би це могла зробити Спільнота.

Принцип пропорційності: дії та рішення ЄС повинні бути своєчасними й необхідними, спрямованими на досягнення мети Союзу, а спричинені цими діями або рішеннями негативні наслідки не можуть виходити за межі рівня, необхідного для досягнення поставленої мети;

Це поняття походить з німецького права, проте його можна знайти в різних формулюваннях інших правових систем. Воно вимагає від державних органів влади дотримуватися належним чином пропорційності між цілями, які мають бути досягнені, і засобами, які ці органи мають у своєму розпорядженні для досягнення цих цілей.. Ця норма зазначає, що "будь-які дії Співтовариства не повинні виходити за межі того, що необхідно для досягнення цілей даного Договору". Оцінити, що саме є "пропорційністю", майже так само складно, як і вирішити, що є "прийнятним". Очевидно, значною мірою це залежить від особливих обставин у кожному конкретному випадку.

83. Застосування принципу субсидіарності та пропорційності права єс по відношенню до держав-членів.

Те саме що і в 82

+ В будь-яких пропозиціях правових актів Спільноти належить наводити причини, на яких їх засновано, щоб обгрунтувати їхню сумісність з принципами субсидіарності та пропорційності; причини того, що цілей Спільноти можна краще досягнути на рівні Спільноти належить супроводжувати кількісними чи, якщо можливо, якісними показниками. Щоб дії Спільноти були обгрунтованими, належить виконати обидва критерії субсидіарності: дії держав-членів в рамках їхніх національних конституційних систем недостатні, щоб належно досягти цілей запропонованої дії, отже, їх можна краще досягти через дії Спільноти. Перевіряючи, чи виконано зазначені вище умови, належить дотримуватися таких настанов: - розглядуване питання має транснаціональні аспекти, що їх неможливо належно регулювати діями держав-членів; - дії лише держав-членів чи брак дій Спільноти суперечать вимогам Договору (наприклад, потреба виправлення у випадку спотворення конкуренції, уникнення прихованих обмежень торгівлі чи зміцнення економічної та соціальної згуртованості) чи іншим чином завдають значної шкоди інтересам держав-членів; - дії на рівні Спільноти мають чіткі переваги з огляду на масштаби чи результати цих дій порівняно з діями на рівні держав-членів.