78. Поняття, ознаки та зміст принципів права єс.

ЄС Під загальними принципами права Співтовариства розуміє неписане право Співтовариства, а саме — загальні принцип и міжнародного права та загальні правові принципи , що поділяються всіма державами-членам и ЄС.

Включення загальних принципі в права до джерел права Співтовариства є однією з важливих характеристик практик и ЄС П та свідчить про високий ступінь активності діяльності суддів. ЄС П уповноважений розвивати судову практик у з метою подолання багатьох прогалин, які залишили установчі договори та вторинне законодавство Співтовариства.

Щоб бути визнаним ЄС П як загальний, принци п права має поділятися всіма державами-членами . Для цього достатньо, щоб відповідний принци п права був сприйняти й правовими системами більшості держав-члені в або щоб він відповідав правовому розвитку держав-члені в ЄС .

З метою тлумачення права Співтовариства національним и судами держав-члені в також можуть тлумачитися загальні принцип и права . Проте вони н е можуть мат и пріоритет перед нормою установчого договору, що є чітко сформульованою1 . Загальні принцип и права на сьогодні вже стали незалежним та важливим джерелом права Співтовариства. Вони включають:

1) принци п поваги фундаментальних прав людини ;

2) принци п пропорційності;

3) принци п рівності, або недискримінації;

4) принци п правової певності;

5) принци п дотриманн я процесуальних прав;

6) принци п субсидіарності.

79. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.

В. Кернз загальні принципи права класифікує, виходячи з такого положення, що принципи права ЄЄ мають велику кількість різних джерел, що віддзеркалюють різноманітні правові традиції, на яких вони базуються. Згідно з цією класифікацією, виділяються групи: 1) загальні принципи, які походять з природи права Співтовариства; 2) ті, які є спільними для правового порядку декількох держав-членів; 3) основні права людини; 4) загальні принципи міжнародного права. При цьому загальні принципи, які походять з природи права Співтовариства, являють собою неминучий наслідок положень права Співтовариства. Складовими цих принципів є рівність та солідарність. Що стосується загальних принципів другої категорії, то серед них автор виділяє принципи правової визначеності, законних очікувань, пропорційності, принципи, пов'язані з основними правами людини і процесуальними правами.    Т. Хартлі, виходячи з широкого тлумачення поняття загальних принципів права, до числа найбільш важливих з них відносить основні права людини, юридичну визначеність, законні очікування, право бути вислуханим, юридичний професійний привілей.    На думку Н. Фостера, класифікація загальних принципів у великих групах поки що не є особливо корисною через різноманітність принципів і ступенів їх перекриття. Проте учений вважає це за можливе, оскільки вона допомагає вивченню і перегляду принципів. Він розбиває всі загальні принципи на три групи: принципи, що стосуються 1) основних прав людини, 2) рівності і 3) процедурних прав. Проте, ці категорії не “водонепроникні” і має місце значне перекриття.

Варто розрізняти загальні принципи права у вузькому розумінні і в широкому розумінні. Загальні принципи права у вузькому розумінні охоплюють принципи-цінності ЄС. За змістом вони можуть бути поділені на 3 групи: 1) основні права людини; 2) демократичні принципи; 3) принципи правової держави.

Загальні принципи права в широкому розумінні додатково включають такі групи принципів: 1) принципи взаємодії з іншими правовими системами (принципи верховенства і прямої дії), а також принципи, що регулюють відносини між ЄС і державами-членами (принципи рівності держав-членів, поваги національної індивідуальності держав-членів, поваги основних функцій держав, лояльного співробітництва); 2) принципи, що визначають відносини ЄС з рештою світу (мир, безпека, стійкий розвиток планети, солідарність і взаємна повага народів, вільна і справедлива торгівля, викорінювання бідності і захист прав людини, у тому числі прав дитини, принципи міжнародного права, особливо принципи Статуту ООН); 3) процесуальні принципи (право бути заслуханим, право на захист, що крім права на справедливе слухання, включає право на юридичне представництво, право не свідчити проти самого себе, а також право на конфіденційний обмін інформацією між юристом і його клієнтом (юридичний професійний привілей); 4) загальні структурні принципи – принципи організації (принцип єдиного членства, єдності керівних інститутів, збереження «acquіs communautaіre», єдиного громадянства, єдності цілей); 5) загальні функціональні принципи (принципи пропорційності і субсидіарності, рівності, законності, поваги національної індивідуальності держав-членів, співробітництва між окремими інститутами й іншими органами Союзу).