64. Взаємодія права єс та національного права держав-членів.

За своєю природою право ЄС — це наднаціональне право, яке існує поряд з міжнародним і внутрішньодержавним правом.

Право ЄС формувалося під впливом основоположних засад і практики, властивих національним правовим системам держав-членів ЄС. Вони трансформувалися і використовувалися з урахуванням цілей і задач, що стоять перед Європейськими Союзом, і необхідністю досягнення максимально ефективного вирішення проблем, віднесених до його юрисдикції.

Існування та функціонування Європейського Союзу ґрунтується на особливій і самостійній системі права. Проте, сама ця система права створена і функціонує не автономно від національних систем, а безпосереднім чином взаємозалежна і взаємопов’язана з національними правовими системами держав-членів. Звичайно ж, мова не йде про просте копіювання національних правових норм. Взаємодія права ЄС і національного права держав-членів здійснюється на основі принципів, закріплених в установчих договорах та інших актах ЄС.

Можна виділити декілька таких принципів:

1) Інтегрованість норм права ЄС у національні системи права держав-членів.

2) Пряма дія норм права ЄС.

3) Верховенство права ЄС стосовно права держав-членів.

4) Юрисдикційний захист правових норм ЄС судовими органами ЄС та держав-членів.

Один із основних принципів права Євросоюзу - принцип примату права ЄС. Його зміст полягає у тому, що правові норми ЄС у разі колізії з нормами національного права країн-членів Євросоюзу мають вищу юридичну силу. Це положення стосується не лише установчих договорів, а й інших актів ЄС (регламентів, директив, рішень), і діє воно навіть у тому разі, коли відповідна країна голосувала проти прийняття даного акта.

65. Суть принципу прямої дії права Європейського Союзу.

Доктрина прямої дії права ЄС сформована Судом ЄС у відомому рішенні по справі Van Gend [5, с. 185], де зазначено, що норми установчих договорів ЄС створюють права і обов’язки для сторін установчого договору без необхідності їх національно-правової імплементації. На практиці пряме застосування характеризується тим, що: по-перше, норми права ЄС застосовуються у державах-членах без подальшого схвалення національним законодавством; по-друге, кожна особа може подавати клопотання про застосування права ЄС у її справі [6].

Важливо, що ознака прямої дії норми права ЄС на практиці розкривається у сфері захисту прав людини. Ця сфера дії права ЄС на наш погляд, є найважливішою, оскільки безпосередньо реалізує основні засади, цінності Союзу.

Норми прямої дії спрямовані на реалізацію особами своїх основних прав, Проте навіть за їх відсутності в національній правовій системі, не стане перешкодою щодо втілення загального принципу права ЄС – захисту прав та свобод людини.

В доктрині права ЄС, яка була обґрунтована Судом ЄС, пряма дії означає, що фізичні і юридичні особи держав-чле-нів можуть посилатися на такі норми права ЄС при розгляді справи за їх участі у національних судах (пряма дія, direct effect) [27]. Зокрема, у ст. 288 ДФЄС вказується на те, що регламенти мають пряме застосування в усіх держа-вах-членах Євросоюзу. Завдяки практиці Суду ЄС такими, що закріплюють норми прямої дії визнані також певні положення ДФЄС (ст.ст. 23, 25, 28, 31, 39, 43, 49, 56), деяких директив ЄС, міжна-родних договорів між ЄС і третіми країнами і міжнародними організаціями, постанов органів асо-ціацій, створених Євросоюзом з третіми країнами тощо.

На практиці норми прямої дії після свого ухвалення інститутами європейськихінтеграційних організацій діють на територіях країн-членів у кожному конкретному випадку автоматично, не вимагаючи санкціонування з боку національних властей.