40. Паризький договір 1951 р. Та створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.

18 квітня 1951 р. в Парижі після довгих дискусій Франція, Німеччина, Італія й країни Бенілюксу підписали договір, який на 50 років засновував Європейське співтовариство з вугілля та сталі (ЄСВС).

Згідно 1-й статті Договору ЄСВС засновувалося на трьох основних принципах: спільного ринку, спільних цілей і спільних інститутів. Договір установлював спільний ринок вугілля, залізної руди, залізного брухту і сталі, заснований на принципах вільної торгівлі й регульованої конкуренції. Він переслідував мету координації й модернізації виробництва з метою його зростання, а також зниження цін шляхом відміни торгівельних мит і кількісних обмежень на рух товарів. Договір був спрямований на забезпечення рівноправного доступу для користувачів до джерел виробництва і забороняв нечесні методи ведення конкурентної боротьби, зокрема, дискримінацію за національною ознакою. Також передбачався вільний рух капіталу і робочої сили. Для досягнення цієї мети в рамках Договору були розроблені правила інвестування, фінансової допомоги й ціноутворення.

Договір про ЄСВС засновував інституції, які стали передвісниками відповідних структур Європейського співтовариства: Вище правління,Рада міністрів , Ассамблея, Суд.

Договір передбачав підготовчий і перехідний періоди для адаптації національних індустрій, по завершенню яких вводився спільний зовнішній тариф стосовно третіх країн.

Паризький договір набув чинності 25 літня 1952 р. після його ратифікації національними парламентами. Міжнародне управління Руром було ліквідоване в грудні 1951 р.

41. Римські договори 1957 р. Та створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.

Римські договори — два основоположні євроінтеграційні договори, підписані в Римі 25 березня 1957 року: Договір про заснування Європейського економічного співтовариства і Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії. Договори підписали країни-засновниці — Бельгія, Італія, Люксембурґ, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина та Франція. Після перейменування Європейського економічного співтовариства на Європейський Союз, згідно з Договором про Європейський Союз, відповідний Римський договір почали називати «Договором про заснування Європейського співтовариства», і коли говорять «Римський договір», в однині, найчастіше розуміють саме його.

Обидва договори набули чинності 1 січня 1958 року(після завершення ратифікації державами-членами).

Було також підписано Конвенцію про спільні, для трьох Співтовариств, інституції, ними були: Парламентська асамблея (Європейський Парламент) та Європейський Суд. Крім того, кожне Співтовариство мало власні інституції: 1)Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі (ЄСВС) - Висока Влада, Спеціальна Рада міністрів; 2) Європейська економічна Спільнота (ЄЕС) – Комісія ( 9 чл., поточне управління)), Рада міністрів; 3) Європейська спільнота з атомної енергії (Євроатом) – Комісія (5 чл), Рада міністрів.

Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар’єрів усередині Співтовариства (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті - створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Співтовариства товарів, послуг, капіталу, робочої сили).

Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях.

Європейські Співтовариства (ЄЕС) – “Спільний ринок” – було засновано з перспективною програмою економічної і політичної інтеґрації. Кінцевою метою ЄЕС було проголошено створення Сполучених Штатів Західної Європи. Згідно з положеннями Договору, завданням ЄЕС була діяльність для гармонізації економічного розвитку, сталого та рівномірного економічного росту, а також прагнення до тіснішої співпраці між країнами-членами Співтовариства. Крім того, у Договорі згадувалося про поступову ліквідацію митних платежів при товарообміні між країнами-членами ЄЕС, встановлення спільних митних тарифів і впровадження спільної торговельної політики із третіми країнами, запровадження спільної сільськогосподарської політики, стандартизації національних законодавств країн-членів до тієї міри, яка буде необхідна для функціонування спільного ринку. ЄЕС, як і ЄСВС,

було відкритим для нових членів.

Європейське співтовариство з питань атомної енергії було створене для того, щоб контролювати мирне використання ядерної енергії. Завдання Співтовариства полягало у встановленні норм безпеки для санітарної охорони працівників та населення і в контролі над використанням радіоактивних матеріалів. Це Співтовариство не мало значного впливу на процес європейської інтеґрації.

Розвиток співробітництва у межах ЄОВС та Євратому підштовхнув країни до зняття цілої низки бар’єрів, що перешкоджали розширенню торгівлі між ними, а також проведенню політики гармонізації реґулювання зовнішньоторговельної діяльності.