
- •11.Поняття, риси та особливості правової системи Європейського Союзу.
- •12.Структура правової системи Європейського Союзу.
- •14. Поняття права Європейського Союзу.
- •15. Юридична та соціальна сутність права єс та ознаки, які його характеризують.
- •16. Понятійно-категоріальний апарат: співвідношення понять право єс, європейське право, право Європейських Співтовариств та наднаціональне право.
- •17. Комплексний характер права єс: поєднання джерел, котрі мають міжнародну та національну правову природу.
- •18. Поняття, риси та складові елементи системи права Європейського Союзу.
- •19. Система права Європейського Союзу: предметний, функціональний та структурний підходи.
- •1)Предметний підхід
- •2)Функціональний підхід
- •3)Структурний підхід
- •20. Галузі та інститути права Європейського Союзу.
- •21. Поняття комунітарного права та його місце в системі права єс.
- •22. Інституційне та матеріальне право Європейського Союзу.
- •23. Основні доктринальні підходи щодо правового статусу Європейського Союзу.
- •24. Федералістський підхід до правової природи Європейського Союзу.
- •25. Європейський Союз як конфедерація держав. Європейський Союз як наднаціональна міжнародна організація.
- •26. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу: поняття та етапи реалізації.
- •27. Європейські Співтовариства як складові частини Європейського Союзу та особливості їх правосуб’єктності.
- •28.Лісабонський договір та зміни в правосуб’єктності Європейського Союзу.
- •29.Взаємодія Європейського Союзу з міжнародними організаціями та державами-членами.
- •30. Офіційні символи Європейського Союзу: прапор, гімн, мови.
- •31. Порядок вступу нових держав-членів в Європейський Союз.
- •32. Порядок виходу держави-члена Європейського Союзу з даної міжнародної організації.
- •33. Територія Європейського Союзу.
- •34. Асоціація заморських країн та територій з Європейським Союзом.
- •35.Розвиток європейської ідеї, проекти: п. Дюбуа, де Сюллі, і. Бентам, Куденхове-Калергі та ін.
- •36. Історичні передумови становлення права єс.
- •37. Основні етапи еволюції розвитку права єс.
- •38. План Шумана — Монне 1950 р. Та втілення в ньому ідеї єдиної Європи.
- •39. Поняття та сутність комунітарного методу та його складові частини (федеративна мета, поступовість інтеграції, обмеження державного суверенітету, створення наднаціональних органів).
- •40. Паризький договір 1951 р. Та створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.
- •41. Римські договори 1957 р. Та створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.
- •42. Договір про злиття 1965 р. Та завершення процесу створення єдиних керівних органів Європейських Співтовариств.
- •43. Дострокове створення митного союзу в рамках Європейських Економічних Співтовариствах 1968 р.
- •44. Єдиний європейських акт 1986 р. Та реформа правових основ Співтовариств.
- •45. Маастрихтський договір 1992 р. Та створення Європейського Союзу.
- •46. Структура та правова природа Європейського Союзу згідно з Маастрихтським договором.
- •47. Амстердамський договір 1997 р.: причини підписання, порядок підготовки та вступ в силу.
- •48. Зміни в правовому статусі Європейського парламенту та інших інститутів Союзу.
- •49. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццького договору 2001 року.
- •50. Функціонування та розвиток права Європейського Союзу на сучасному етапі.
- •51. Лаакенська декларація та прийняття Європейським Конвентом проекту Договору про запровадження Конституції для Європи 2004 р.
- •52. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •53. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •54. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •55. Ліквідація системи трьох опор та створення єдиного правопорядку єс.
- •56. Співвідношення міжнародного права та права єс.
- •57. Місце права єс в міжнародному правопорядку: міжнародне право як основа функціонування права єс, право єс як особлива система права.
- •58. Формування та розвиток правопорядку Європейського Союзу.
- •59. Поняття, риси та структура правопорядку єс (правова структура, правовідносини, упорядкованість).
- •64. Взаємодія права єс та національного права держав-членів.
- •65. Суть принципу прямої дії права Європейського Союзу.
- •66. Співвідношення понять «пряма дія» та «пряме застосування».
- •67. Сфера застосування принципу прямої дії права єс.
- •68. Критерії прямої дії норм права єс: чіткість, зрозумілість, безумовність та незалежність від будь яких дій. (Роль Суду єс у формуванні принципу прямої дії права Європейського Союзу).
- •69. Принцип верховенства (примату) норм права Європейського Союзу.
- •70. Вираження принципу верховенства права в Декларації № 17 Лісабонського договору.
- •71. Особливості процесу реалізації принципу верховенства права єс.
- •72. Конституційно-правовий аспект верховенства права єс: право єс та національні конституції держав-членів.
- •73. Роль Суду єс у формуванні принципу верховенства права Європейського Союзу.
- •74. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •75. Структура норм права Європейського Союзу.
- •II. Класифікація норм відповідно до особливостей предметної сфери їх дії чи об'єкта регулювання
- •IV. Класифікація норм відповідно до ступеня юридичної сили
- •V. Класифікація норм права Євросоюзу відповідно до змісту їх приписів та властивостей їх регулятивних функцій
- •VI. Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •VII. Класифікація норм за методами та способами здійснення їх приписів
- •77. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •78. Поняття, ознаки та зміст принципів права єс.
- •79. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •80. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;принцип вільного руху осіб, послуг та капіталів; принцип вільного руху товарів.
- •82. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •83. Застосування принципу субсидіарності та пропорційності права єс по відношенню до держав-членів.
- •84. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •85. Система джерел права Європейського Союзу.
- •86. Критерії класифікації джерел права єс: за сферою застосування, за способом формування та прийняття, за юридичною силою.
- •87. Юридична природа джерел первинного права єс.
- •89. Джерела вторинного права єс.
- •90. Юридична природа джерел вторинного права єс.
- •91. Регламент в системі джерел вторинного права єс.
- •92. Поняття, риси та порядок дії регламенту в праві єс.
- •93. Директива як джерело вторинного права єс.
- •94. Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах. Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •95. Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •96. Прецедентне право Європейського Союзу.
- •97. Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •98. Міжнародний договір як джерело права єс.
- •99. Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права.
- •100. Загальні принципи права як джерела права єс
- •101. Загальна характеристика інституційного механізму єс
- •102. Поняття, структура та особливості інституційного механізму єс.
- •103. Класифікація інститутів Європейського Союзу.
- •104. Місце та роль інститутів в системі органів єс
- •105. Принципи функціонування системи інститутів єс
- •106. Принцип субсидіарності та пропорційності
- •107. Принцип інституційної рівноваги
- •108. Принцип лояльного співробітництва
- •109. Реформування інституційної системи єс
- •110. Правовий статус Європейського в системі органів єс
- •111. Порядок формування та внутрішня структура Парламенту
- •112. Порядок прийняття рішень єп
- •113. Компетенція єп та порядок її реалізації.
- •114. Бюджетні та контрольні повноваження єп
- •115. Консультативний Характер повноважень єп
- •116. Порядок прийняття спільних рішень єп
- •117. Місце Європейської комісії в системі органів єс
- •118. Порядок формування та склад єк
- •119. Структура єк
- •120. Основні функції та повноваження єк
- •121. Повноваження у сфері збору інформації.
- •122. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •123.Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •124. Участь Комісії єс у законодавчих процедурах та у бюджетному процесі єс.
- •125. Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •126. Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •127. Структура Ради єс.
- •128. Комітет постійних представників.
- •129. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •130. Генеральний секретаріат
- •131. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •132. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •133. Компетенція у сфері виконавчої влади.
- •134. Європейська Рада та її місце в системі органів Європейського Союзу.
- •135. Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •136. Президент Європейської Ради.
- •137. Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •138. Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •139. Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •140. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •141. Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •142. Організація роботи та прийняття рішень Рахункової палатою.
- •143. Європейський Центральний Банк та його місце в системі інститутів єс.
- •144. Компетенція та порядок прийняття рішень Європейським Центральним Банком.
- •147 Еволюція судової системи єс
- •148 Поняття та внутрішня побудова судової системи єс
- •151. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •152. Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •153.Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •154. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •155. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань.
- •156. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •157. Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •158. Правотворча діяльність Європейського Суду.
- •160. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •161. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •162. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •163. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •164. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •165. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •166.Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •167. Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •168. Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •169. Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •170. Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •171. Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •172. Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •173. Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •174. Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •175. Заборона кількісних обмежень. Заходи вибіркового та загального застосування.
- •176. Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •177. Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •178. Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •179. Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •180.Свобода пересування непрацюючих осіб в єс
- •181.Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс
- •182.Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс
- •183.Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс
- •184.Принцип вільного руху послух в рамках єс
- •185.Правові засади вільного руху послуг в рамках єс
- •186.Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •187. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •189. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •190. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •191. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс.
- •192. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс
- •193. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни.
- •194. Історія становлення спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу (сзппб).
- •195. Правові механізми та інструменти права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •196. Порядок та процедури прийняття рішень в сфері сзппб Європейського Союзу.
- •197. Інструменти та форми реалізації сзппб єс
- •198. Процедура укладення договорів Європейського Союзу з третіми державами
- •199. Процедура укладення договорів Європейського Союзу з третіми державами.
- •200. Компетенція Європейського Союзу в сфері зовнішніх зносин.
- •201.Види угод, які укладає Європейський Союз з іншими суб’єктами міжнародного права.
- •202. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з високорозвинутими країнами (сша, Японія, Канада).
- •203. Правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з країнами, що розвиваються: Конвенція Яунде та Ломейські угоди.
- •204. Угода Котону як базовий договір про партнерство країн Європейського Союзу з країнами Африки.
- •205. Особливості співробітництва Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Балкан.
- •206. Перспективи та правові критерії вступу держав Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу: досвід для України
- •207. Історія розвитку правовідносин між Україною та Європейським Союзом.
- •208. Правові засади регулювання співробітництва між Україною та Європейським союзом.
- •209. Організаційно-правові механізми співпраці між Україною та Європейським Союзом.
- •210.Гармонізація та адаптація законодавства України до права Європейського Союзу.
- •211. Угода про партнерство та співробітництво (упс) як основоположний договір між Європейським Союзом та Україною.
- •212. Інституційно-правовий механізм співпраці між Україною та Європейським Союзом в рамках упс.
- •213. Структура та основні напрямки співпраці між Україною та Європеським Союзом згідно упс.
- •214. Загальнодержавна програми адаптації законодавства України до законодавства єс 2004 р.
- •215. Правові інструменти співпраці України з Європейським Союзом на сучасному етапі.
- •216. Політика сусідства та Східного партнерства Європейського Союзу щодо України.
- •218. План дій Україна–єс.
- •219. Порядок денний асоціації Україна–Європейський Союз.
- •220. Сучасний стан та перспективи укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
219. Порядок денний асоціації Україна–Європейський Союз.
Порядок денний асоціації (ПДА) – це практичний інструмент відносин Україна-ЄС, який був розроблений сторонами на заміну Плану дій Україна-ЄС відповідно до домовленостей, досягнутих в ході Паризького саміту Україна-ЄС.
ПДА був схвалений Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС 16 червня 2009 р. в Люксембурзі і набув чинності 24 листопада 2009 р. шляхом процедури взаємного обміну нотами.
ПДА принципово відрізняється від Плану дій Україна – ЄС, що втратив чинність у березні 2009 р. Реалізація ПДА здійснюється на принципах спільної власності та спільної відповідальності за кінцевий результат.
Практична реалізація Порядку денного асоціації вже сьогодні почне забезпечувати якісну зміну відносин між Україною та ЄС, їх перехід від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції.
Цей документ слугує орієнтиром для проведення реформ в Україні у процесі підготовки імплементації майбутньої Угоди про асоціацію. Реалізація Порядку денного асоціації дасть можливість розпочати виконання вже погоджених положень майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ще до її укладення.
На відміну від Плану дій Україна – ЄС, який українська сторона здебільшого виконувала самотужки, ефективна реалізація спільного ПДА залежить, не в останню чергу, від глибшого залучення Євросоюзу до процесів реформування України та поглиблення інтеграційних процесів між Україною та ЄС.
ПДА виводить відносини України з ЄС з логіки Європейської політики сусідства як засобу стимулювання та здійснення реформ і започатковує механізм асоціативних відносин, який передбачає комплексне поглиблення діалогу з усіх сфер співробітництва, а також якнайширше залучення сторони ЄС до процесу наближення України до ЄС, в першу чергу в законодавчій сфері.
З метою актуалізації тексту ПДА та врахування досягнутого прогресу у його імплементації у ході засідання Ради з питань співробітництва Україна-ЄС (15 травня 2012 р., м.Брюссель) було схвалено відповідні зміни до тексту Порядку денного асоціації.
24 червня 2013 р. на Шістнадцятому засіданні Ради з питань співробітництва Україна – ЄС схвалено оновлений Порядок денний асоціації Україна – ЄС, Третій Спільний звіт Комітету ПДА про імплементацію Порядку денного асоціації та Повідомлення Комітету ПДА для Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС від 19 червня 2013 року.
На сьогодні головні зусилля сторін зосереджені на виконанні ПДА в цілому. Українська сторона на регулярній основі передає стороні ЄС інформацію щодо прогресу в імплементації пріоритетів ПДА (востаннє – 10 вересня 2013 р.). Бачення сторони ЄС щодо результатів імплементації ПДА подається, зокрема у щорічних звітах про імплементацію Європейської політики сусідства (останній був оприлюднений 20 березня 2013 р.).
220. Сучасний стан та перспективи укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Політична частина угоди вже укладена (21.03.14), наступний крок – підписання економічної частини. Є усі підстави твердити про те, що вона буде підписана, як тільки ситуація в країні стабілізується. (вибори президента, подолання конфліктів на сході, визначення загального економічного курсу та урівноваження політичної системи)
Після підписання слід очікувати
Подолання економічної відсталості
– Можливість долучитися до високої культури ефективного ринкового господарювання і підняти до такого ж рівня власну економіку.
– Продуктивність праці в єврозоні у 2,5 разу вища, ніж у Росії, і вчетверо — ніж в Україні.
Вирівнювання та підтримка розвитку
ЄС має дуже ефективний інструмент міжкраїнового вирівнювання розвитку у вигляді загальносоюзного бюджету. Бюджет ЄС утворюється щорічно на суму близько 1 трлн євро шляхом відрахування кожною країною 1% від її ВВП. Болгарія і Румунія отримують із бюджету ЄС понад 1 тис. євро на громадянина, що вдвічі більше, ніж припадає бюджетних коштів на жителя в Україні .
Збільшення залучення інвестицій
Інвестиційний потенціал країн ЄС-15 удесятеро, а ЄС-27 — ушестеро перевищує інвестиційний потенціал Росії. ЄС давно став лідером з увезення прямих іноземних інвестицій в Україну.
Сприяння інноваційному розвитку
Здійснення реформ та модернізації
Досягнення соціальних стандартів
– Середньомісячна заробітна плата в ЄС сьогодні майже вдев’ятеро вища, ніж в Україні, і вчетверо вища, ніж у Росії. В єврозоні та окремих країнах ЄС рівень оплати праці ще вищий.
Що ми можемо отримати?
- Зростання експорту української продукції в ЄС;
- Розширення доступу на ринки третіх країн через гармонізацію стандартів з ЄС;
- Покращення інвестиційного клімату внаслідок пристосування національного законодавства до норм і правил ЄС;
- Скасування субсидування експорту сільськогосподарської продукції з ЄС до України;
- Поступове збільшення квот на експорт з України до ЄС окремих видів сільськогосподарської продукції.