208. Правові засади регулювання співробітництва між Україною та Європейським союзом.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

У рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору між Україною та ЄС, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода". На період до укладення нової посиленої угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін.

Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому у складі Євросоюзу з'явилася так звана "група друзів України" – низка центральноєвропейських країн з традиційними партнерськими зв'язками з нашою державою. Яскраве підтвердження вибору України на користь демократичного шляху розвитку сприяло ґрунтовній переоцінці ЄС своєї політики щодо України, пошуку нових, нестандартних інструментів та механізмів. Однак справді якісний прорив у двосторонньому співробітництві відбувся з проведенням демократичних президентських виборів узимку 2004 року та парламентських виборів навесні 2006 року.

У відносинах між Україною та Європейським Союзом діють такі угоди (зокрема):

Угода між Європейськими Співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами (підписана 5.05.93)

Угода між Європейською Спільнотою та Урядом України про торгівлю деякими сталеливарними виробами (підписана 18.06.07)

Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.99)

Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23.07.99)

Угода про науково-технічне співробітництво між Україною та ЄС

Угода між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення (підписна 01.12.05)

209. Організаційно-правові механізми співпраці між Україною та Європейським Союзом.

Протягом багатьох років правові засади співпраці між Україною та європейськими інтеграційними об'єднаннями визначалися, насамперед, Угодою про партнерство та співробітництво (УПС), укладеною у червні 1994 р. між європейськими співтовариствами, їх державами-членами, з одного боку, та Україною - з іншого, міжнародними угодами, які стали засобом імплементації положень УПС, актами органів Євросоюзу. Зазначена угода являла собою угоду першого покоління, яка була спрямована на започаткування сталих відносин між партнерами.

Головною метою УПС було поступове наближення України до європейських співтовариств і сусідніх регіонів та її інтегрування до світової торговельної системи. УПС мала підготувати країну до вступу до СОТ.

УПС також створила правові засади для укладання міжнародних угод між Україною та Євроатомом у межах їхньої компетенції (ст. 23 УПС). Зокрема, йдеться про міжнародну угоду в галузі керованого термоядерного синтезу та міжнародну угоду в галузі ядерної безпеки, міжнародну угоду про співробітництво у мирному використанні ядерної енергії, включаючи торгівлю ядерними матеріалами.

УПС з Україною мало чим відрізнялася за своєю формою від угод про асоціацію з країнами Центральної та Східної Європи. Проте більш істотно обидва види міжнародних угод відрізнялися за своєю суттю. Зокрема, на відміну від угод про асоціацію, укладених на засадах ст. 310 Договору про заснування ЄС, для УПС не існувало якоїсь спеціально визначеної правової основи. УПС можна віднести до категорії змішаних угод, для багатьох з яких правовою базою є статті 133 та 308 Договору про заснування Європейського співтовариства.

УПС належала до рамкових угод. Імплементація багатьох її положень повинна була здійснюватися шляхом укладання інших міжнародних угод сторонами. При цьому розподіл повноважень між сторонами угод з імплементації УПС з боку Євросоюзу залежав від розподілу їхньої компетенції в установчих договорах про європейські інтеграційні об'єднання. Зокрема, у торговельних відносинах з Україною Співтовариство виступало від свого імені в рамках спільної торгівельної політики.

У межах УПС діяв політичний діалог. Він здійснювався переважно за допомогою органів співробітництва, створених у рамках УПС, до яких належали Рада з питань співробітництва, Комітет з питань співробітництва та Комітет з парламентського співробітництва. Він проходив на кількох рівнях: проведення консультацій на вищому рівні, в межах Ради з питань співробітництва на міністерському рівні. Були передбачені також зустрічі з трійкою держав Євросоюзу. Політичний діалог здійснювався також на рівні вищих посадових осіб, через дипломатичні канали, шляхом обміну політичною інформацією тощо.