204. Угода Котону як базовий договір про партнерство країн Європейського Союзу з країнами Африки.

23 червня 2000 р. на 25-й зустрічі АКТ-ЄС на рівні міністрів у столиці Беніну м. Котону був підписаний новий договір про партнерство між ЄС і країнами АКТ, що визначає принципи співробітництва сторін на найближчі 20 років.

Угода Котону, підписана 23 червня 2000 р. - важлива віха на шляху застосування принципів прав людини до сфери міжнародної торгівлі й розвитку. Угода прийшла на зміну серії конвенцій, укладених у Ломі, і являє собою договір про торгівлю й економічну допомогу між Європейським союзом і колишніми британськими, французькими й бельгійськими колоніями в Африці, у басейні Карибського моря й Тихого океану. Внаслідок лібералізації торгівлі знизилося значення преференційного режиму, установленого Ломейськими конвенціями, збільшилася невідповідність між правилами Всесвітньої торговельної організації (ВТО) і Ломейськими торговельними преференціями. Нова угода між державами ЄС і сімдесятьма АКТ включає як основні принципи міжнародні й регіональні стандарти в галузі захисту прав людини, міграції, гендерних питань, прав жінок і сумлінної діяльності органів державного управління, причому вимагає дотримання цих стандартів не тільки від держав-учасників, але й від власних договірних органів.

Головною метою угоди, підписаної в Котону, є "викорінення бідності" шляхом інтегрування 77 країн АКТ у світову економіку завдяки поступовій лібералізації їхніх торгово-економічних відносин з Європою, з огляду на специфічну економічну ситуацію кожної із цих країн. У вересні 2000 р. світові лідери прийняли Декларацію тисячоліття, від імені своїх націй прийнявши на себе зобов'язання по скороченню бідності, поліпшенню положення справ в галузі охорони здоров'я й освіти, зміцненню миру, прaв людини й по збереженню стійкого стану навколишнього середовища. Виходячи з положень даної Декларації, були сформульовані Цілі розвитку тисячоліття, скорочено - ЦРТ, які визначили конкретні вимірні завдання, намічені для досягнення у світі до 2015 р.

Котонуйська угода передбачає, що внутрішня й міжнародна політика сторін-учасників визначається "дотриманням прав людини, демократичних принципів і правової держави, на яких і ґрунтується партнерство АКТ-ЄС і які слугують основними елементами даної угоди ".

Відповідно до Угоди Котону ЄС надає всім африканським країнам, розташованим до півдня від Сахари, полегшений доступ, а всім найменш розвиненим африканським країнам, ідучи схемою "Все, окрім зброї", надає вільний від мит і квот доступ (який не поширюється на зброю). Сьогодні майже 100 % імпорту з африканських країн, розташованих до півдня від Сахари, надходить на ринок ЄС безмитно.

205. Особливості співробітництва Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Балкан.

Стратегічні плани східної політики Европейського Союзу передбачають забезпечення добросусідських відносин із країнами СНД, їх інтеґрування у спільний економічний та соціальний простір, побудову спільноти безпеки і співробітництва.

Східне партнерство — політика Європейського Союзу (ЄС), що має на меті зміцнення стосунків зі східними сусідами ЄС і є продовженням східного напрямку існуючої Європейської політики сусідства.

Ініціатива Східного партнерства була представлена Польщею за підтримки Швеції у травні 2008 року на Раді ЄС. Ця ініціатива передбачала участь 6 країн Східної Європи — України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. До основних сфер, де пропонувалося зміцнити співпрацю, належали:

• Робота над Угодою про асоціацію, яка включатиме комплексне порозуміння про зону вільної торгівлі між ЄС та 6 країнами партнерами;

• Фінансування комплексних програм, що мають покращити адміністративну структуру української влади;

• Інтеграція з економіками країн ЄС, що передбачає зближення українського законодавства з законодавством ЄС;

• Створення економічного союзу між учасниками проекту Східного партнерства;

• Співпраця у боротьбі з корупцією, організованої злочинністю, нелегальною міграцією;

• Збільшення мобільності робочої сили та перспективи відкриття ринків праці ЄС для українців;

• Посилення енергетичної безпеки України;

• Реалізація програм, що спрямовані на подолання економічної і соціальної нерівності України;

• Реалізація індивідуальних програм (охорона кордонів, допомога у ліквідації наслідків стихійного лиха, підвищення енергетичної ефективності та відновлюваних джерел енергії);

• Посилення контактів між Україною та ЄС і між їх громадянами;

• Додаткова фінансова допомога