11.Поняття, риси та особливості правової системи Європейського Союзу.

Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).

В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад, канонічна).

Право Європейського Союзу є унікальною правовою системою, що функціонує паралельно із законодавством держав-членів ЄС. Норми права ЄС мають пряму дію в межах правових систем його держав-членів і в багатьох сферах регулюють питання, врегульовані національним законодавством. Особливо це стосується економічної та соціальної політики. ЄС засновує новий правовий порядок в рамках міжнародного права з метою взаємного соціального та економічного зростання держав-членів.

Ведучи мову про правову систему ЄС, треба згадати таке поняття, як «aquis communitaire» (загальне, спільне надбання). Приблизно відповідає нашому терміну «правова система». Специфіка: не перекладається на жодну мову, в усіх документах вживається так. Це сукупність усіх правових явищ, які стосуються певного предмету, наприклад: шенгенське aquis communitaire, митне aquis communitaire.

Ознаки правової системи Євросоюзу:

1) функціонування на основі та у межах, визначених установчими документами, а також у відповідності із загальновизнаними нормами та принципами міжнародного права;

2) наявність основних елементів - суб'єктів міжнародного права, насамперед, держав-учасниць;

3) наявність органів, що виконують нормотворчі та правозастосовчі функції;

4) наявність системи права з поділом її на первинне та вторинне право;

5) наявність спільного правового поля для норм міжнародного, національного права та права Співтовариств;

6) особливий характер системи джерел права, серед яких найбільшу значимість мають установчі договори та інші норми первинного права;

7) наявність джерел “вторинного права”, серед яких важливе місце займають регламенти і директиви та “третинного” - судових прецедентів;

8) наявність високого рівня правової уніфікації;

9) наявність ефективних засобів нормативно-правової інтеграції;

10) визнання пріоритету дії норм права Євросоюзу над нормами права держав-учасниць у разі виникнення розбіжностей між ними та прямої дії ряду норм права ЄС у національних правових системах.

Особливості правової системи ЄС: розвинута інституційна система, заснована на нових правових принципах; більш розвинута нормотворча функція, ніж у класичних міждержавних організаціях; з процедура номотворчості, заснована на загальних міжнародно-правових принципах; складна, своєрідна система норм та джерел права, які відрізняються за рядом ознак від загального міжнародного права, хоча в основному і не виходять за його межі; пряма дія та верховенство щодо національних систем.

Все це дає підставу для визначення правової системи Європейського Союзу, як цілісної, структурно впорядкованої за допомогою норм і принципів міжнародного права, права Європейських співтовариств та інших правових засобів стійкої взаємодії суб'єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення правопорядку у сферах, визначених установчими договорами Європейського Союзу.